донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.05.2007 р. справа №43/407
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Мирошниченка С.В.
суддів
Колядко Т.М. , Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача:
Кусовник О.О. - за довір. № 304 від 09.01.07 року,
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" с. Березівське Дергачівського району Харківської області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
13.02.2007 року
по справі
№ 43/407
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" с. Березівське Дергачівського району Харківської області
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Уском" м. Маріуполь Донецької області
про
стягнення 13 470 грн. 81 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2007 року (суддя Зубченко І.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Завод Березівські мінеральні води" с. Березівське Дергачівського району Харківської області (далі по тексту - Завод) до товариства з обмеженою відповідальністю "Уском" м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - Товариство) про стягнення боргу в сумі 10 246 грн. 44 коп., процентів за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 393 грн. 71 коп., пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі 817 грн. 68 коп., десяти відсоктів річних в сумі 480 грн. 99 коп., збитків від інфляції в сумі 307 грн. 37 коп. та витрат на юридичні послуги в сумі 1 224 грн. 62 коп.
У обгрунтування свого рішення місцевий суд послався на те, що позовні вимоги є недоведеними.
Позивач не погодився з рішенням господарського суду та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як незаконне, необгрунтоване та таке, що винесене при неповному з'ясуванні істотних обставин справи. У скарзі заявник, зокрема, звернув увагу на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що витратна накладна № РН-179310 від 05.04.2006 року не містить доказів поставки товару саме на адресу відповідача. На думку заявника, господарським судом також бели невірно застосовані норми матеріального права, а саме Цивільного та Господарського кодексів України. Позивач звернув увагу і на порушення місцевим судом під час розгляду справи норм процесуального права. Крім того, у апеляційній скарзі та під час судового засідання заявник навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав та до судового засідання не з'явився, назважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача проти розгляду апеляційної скарги у відсутності відповідача не заперечував.
Враховуючи наведене, судова колегія розглядає апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Баварія" (постачальник) та відповідачем був укладений договір № 36-506 від 14.04.2005 року (а.с. 16-17) на підставі якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.
Умовами п. 2.4. договору № 36-506 від 14.04.2005 року (далі по тексту - договір поставки) передбачено, що сплата товару здійснюється шляхом 100 відсоткової передплати, але за згодою постачальника допускається відстрочка платежу до 21 дня з моменту поставки товару. Кожна наступна поставка здійснюється після оплати попередньої партії.
Угодою № 10 від 29.05.2006 року (а.с. 18) між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Баварія" позивачу передано право уступки вимоги за договором поставки. Про це відповідач був повідомлений відповідним листом № 141 від 30.05.2006 року (а.с.19).
Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 470 грн. 81 коп (а.с. 2-3).
Заявою № 66 від 22.01.2007 року (а.с.33-34) позивач уточнив та доповнив свій позов, тому остаточно просив господарський суд стягнути з відповідача боргу в сумі 10 246 грн. 44 коп., процентів за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 393 грн. 71 коп., пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі 817 грн. 68 коп., десяти відсоктів річних в сумі 480 грн. 99 коп., збитків від інфляції в сумі 307 грн. 37 коп. та витрат на юридичні послуги в сумі 1 224 грн. 62 коп.
Позовні вимоги, були обгурнтовані позивачем тим, що постачальник передавав відповідачеві товар вартістю 17 196 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-178220 від 27.12.2005 року, № РН-179310 від 05.04.2006 року (а.с.8-9). Отриманий відповідачем товар був сплачений лише у частині 6 950 грн. 36 коп. Тому на думку позивача борг відповідача склав 10 246 грн. 44 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву суду першої інстанції не надав та до судового засідання не з'явився, незважаючи на те, що про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив за необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванняи пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Суд першої інстанції при винесенні рішення з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та дійшов правильного висновку про законність і обгрунтвоаність позовних вимог. Тому апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого суду, що викладені у оскарженому рішенні.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення позивача у частині того, що суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував при винесенні рішення обставини справи, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони безпідставні.
Наявні у справі докази не доводять того, що постачальник належним чином виконував обов'язки за договором поставки, не надано таких доказів і апеляційному суду, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними.
Що стосується інших заперечень позивача, то вони, на думку апеляційного суду, є необгрунтованими, оскільки не спротсовують правильних висновків місцевого суду, які виими обгрунтовано рішення.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом також не було встановлено і порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2007 року є законним, обгрунтованим та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2007 року по справі № 43/407 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий С.В. Мирошниченко
Судді: Т.М. Колядко
Г.І. Діброва
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5. господарському суду