донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.05.2007 р. справа №8/561пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Мирошниченка С.В.
суддів
Колядко Т.М. , Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача:
Іщук І.О. - за довір. № 18/2-37 від 27.12.2006 року,
від відповідача:
від третьої особи:
не з'явився,
не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Обласного комунального підприємства "Луганська обласна паливно-енергетична компанія" м. Луганськ
на рішення господарського суду
Донецької області
від
16.04.2003 року
по справі
№ 8/561пд
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез"м. Лисичанськ Луганської області
до
третя особа
Обласного комунального підприємства "Луганська обласна паливно-енергетична компанія" м. Луганськ
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" м. Луганськ
про
визнання угоди недійсною
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.2003 року (колегія суддів у складі: Семендяєва І.В. - головуюча, судді: Єжова С.С., Бойченко К.І.) у повному обсязі задоволені позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" м. Лисичанськ Луганської області (далі по тексту - ВАТ "ЛІНОС") до обласного комунального підприємства "Луганська обласна паливно-енергетична компанія" м. Луганськ (далі по тексту - Підприємство) про визнання недійсними двадцяти восьми векселів на загальну суму 2 800 000 грн. 00 коп. за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" м. Луганськ (далі по тексту - Товариство).
Відповідно до вищевказаного рішення визнані такими, що не мають вексельної сили (недійсними), прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 видані ВАТ "ЛІНОС" на користь Підприємства 03.12.1999 року та 15.10.1999 року., а також прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп. № 643049883633, № 643049883640, № 6430498812701, № 6430498812702, № 6430498812703, № 6430498812704, № 6430498812705, № 6430498812706, № 6430498812707, № 6430498812708, № 6430498812709, № 6430498812710, № 643049883631, № 643049883632, видані ВАТ "ЛІНОС" на користь Підприємства 12.10.2000 року.
Крім того, цим же рішенням місцевий суд визнав недійсною угоду про обмін простих векселів (акт пролонгації простих векселів) від 12.10.2000 року, здійснену між ВАТ "ЛІНОС" та Підприємством на суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 та на прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643049883633, № 643049883640, № 6430498812701, № 6430498812702, № 6430498812703, № 6430498812704, № 6430498812705, № 6430498812706, № 6430498812707, № 6430498812708, № 6430498812709, № 6430498812710, № 643049883631, № 643049883632. При цьому, суд першої інстанції у своєму рішенні розподілив між сторонами судові витрати згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У обгрунтування рішення господарський суд послався на законність та обгрунтованість позовних вимог, а також на норми чинного на той час законодавства.
Відповідач не погодився з рішенням місцевого суду та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У скарзі заявник звернув увагу на те, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги факт наявності у позивача перед відповідачем заборгованості, яка виникла внаслідок передачі векселя № 643049882117 номінальною вартістю 2 000 000 грн. 00 коп., який був емітований Товариством. Як вважає відповідач, висновки господарського суду про те, що сторони не довели в рахунок якої саме заборгованості були видані спірні векселя, а також не могли здійснити передачу цих векселей на підставі угоди № ДП-223 від 03.12.1999 року є помилковими. Крім того, у апеляційній скарзі та під час судових засідань, які відбулись 29.07.2003 року та 19.08.2003 року відповідач навів і інші заперечення, які , на його думку є підставою для скасування оскарженого рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час судових засідань, що відбулись 29.07.2003 року, 19.08.2003 року та 10.05.2007 року проти задоволення апеляційної скарги заперечує і вважає рішення господарського суду законним і обгрунтованим.
Апеляційне провадження по справі № 8/561 пд неодноразово зупинялось та відновлювалось у зв'язку з надходженням від позивача касаційних скарг та надсиланням справи до Вищого господарського суду України.
Представник відповідача до судового засідання, що відбулось 10.05.2007 року не прибув з невідомих суду причин.
Представник третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надав та до судового засідання жодного разу не з'являвся, але ухвали Донецького апеляційного господарського суду були ним отримані.
Позивач не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності не з'явившихся до суду представників відповідача та третьої особи, які належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
На підставі викладеного, а також керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія розглядає апеляційну скаргу по суті за наявними у справі матеріалами у відсутності представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "ЛІНОС" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсною угоди від 12.10.2000 року укладеної між ним та Підприємством про міну 14 простих векселів на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп. та про зобов'язання повернути 14 простих векселів на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп. (а.с. 2-4 том 1).
Позивач неодноразово змінював предмет позову відповідними заявами № 18-71 від 14.01.2003 року (а.с. 66-69 том 1 та а.с. 72-75 том 1) і остаточно просив господарський суд визнати недійсними прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 видані ВАТ "ЛІНОС" на користь Підприємства 03.12.1999 року та 15.10.1999 року., а також прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп. № 643049883633, № 643049883640, № 6430498812701, № 6430498812702, № 6430498812703, № 6430498812704, № 6430498812705, № 6430498812706, № 6430498812707, № 6430498812708, № 6430498812709, № 6430498812710, № 643049883631, № 643049883632, видані ВАТ "ЛІНОС" на користь Підприємства 12.10.2000 року; визнати недійсною угоду про обмін простих векселів (акт пролонгації простих векселів) від 12.10.2000 року, здійснену між ВАТ "ЛІНОС" та Підприємством на суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 та на прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643049883633, № 643049883640, № 6430498812701, № 6430498812702, № 6430498812703, № 6430498812704, № 6430498812705, № 6430498812706, № 6430498812707, № 6430498812708, № 6430498812709, № 6430498812710, № 643049883631, № 643049883632.
Підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на необгрунтованість та недоведеність вимог позивача.
Рішенням від 16.04.2003 року (а.с. 20-24 том 2) господарський суд Луганської області позовні вимоги ВАТ "ЛІНОС" задовольнив у повному обсязі, як законні та обгрунтовані.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванняи пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом при винесенні оскарженого рішення дана вірна юридична оцінка обставинам справи та правильно застосовані норми чинного законодавства, які діяли в момент існування спірних правовідносин. Також при вирішенні спору господарський суд з'ясував всі істотні обставини справи та дійшов правильного висновку про законність і обгрунтвоаність позовних вимог. Тому судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що викладені у оскарженому рішенні.
Господарським судом зроблений вірний висновок про те, що прості векселі на загальну сумі 1 400 000 грн. 00 коп. № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 видані 15.10.1999 року та 03.12.1999 року позивачем на користь відповідача всупереч нормам п. 1 розділу 2 Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 року, оскільки вищеперелічені векселя видані не в якості сплати за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги.
Нормами ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" встановлено, що вексель - це цінний папер, який посвідчує безумовне грошове зобо'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму векселеотримувачу.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що векселі повинні бути використані у якості розрахунків, а також у якості застави для забезпечення платежів та кредитів, як це зазначено у Законі України "Про цінні папери та фондову біржу".
Судова колегія не знайшла у матеріалах справи немає документів на підтвердження того, що сторони визначили в рахунок якої саме заборгованості були видані спірні векселі. Наявні у справі докази не доводять і того, що спірні векселя були передані позивачем в рахунок будь-якої заборгованості перед відповідачем, не надано таких доказів і апеляційному суду, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні векселі слід визнати недійсними.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому заперечення відповдіача у частині того, що суд першої інстанції надав невірну оцінку наявним у справі доказам, та помилково зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони недоведені.
Також судова колегія погоджується і з висновком місцевого суду про те, що угода по обміну простих векселів (акт пролонгації простих векселів) від 12.10.2000 року, здійснену між ВАТ "ЛІНОС" та Підприємством на суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643044161419, № 643044161426, № 643044161393, № 643044161394, № 643044162491, № 643044162492, № 643044162493, № 643044162494, № 643044162495, № 643044162496, № 643044162497, № 643044162498, № 643044162499, № 643044162500 та на прості векселі на загальну суму 1 400 000 грн. 00 коп.: № 643049883633, № 643049883640, № 6430498812701, № 6430498812702, № 6430498812703, № 6430498812704, № 6430498812705, № 6430498812706, № 6430498812707, № 6430498812708, № 6430498812709, № 6430498812710, № 643049883631, № 643049883632 є недійсною відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року з відповідними змінами та доповненнями, оскільки в цій частині викладені у рішення є законним і обгрунтованим.
Що стосується інших заперечень відповідача, то вони, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, що викладені у оскарженому рішенні.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом також не було встановлено і порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права Тому судова колегія приходить до висновку, що оскаржене рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2003 року є законним, обгрунтованим та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2003 року по справі № 8/561 пд залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий С.В. Мирошниченко
Судді: Т.М. Колядко
Г.І. Діброва
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. третій особі
4. у справу
5. ДАГС
6. господарському суду