Святошинський районний суд міста Києва
пр. № 1-кп/759/375/16
ун. № 759/997/16-к
14 грудня 2016 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002574, клопотання захисника ОСОБА_3 про припинення тримання під вартою ОСОБА_4 , а також питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарка Володарського р-ну Київської обл., громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_5 , обвинувачені - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ; захисники - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , інші учасники провадження: представник цивільного позивача - ОСОБА_14 , цивільні відповідачі - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
Через канцелярію суду 08.12.2016 надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 про припинення тримання під вартою ОСОБА_4 . Дане клопотання обґрунтоване тим, що обраний та продовжений запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є недоцільним. Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, враховуючи те, що судовий розгляд даного кримінального провадження по суті лише розпочинається, сторона захисту тимчасово позбавлена процесуальної можливості довести у повній мірі необґрунтованість підозри ОСОБА_4 . В той же час, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 може чи має намір реалізувати будь-який ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 не збирався та не збирається переховуватися від суду, навпаки заінтересований проживати зі своєю родиною, вести свій звичайний уклад життя; не збирався та не збирається знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; не збирався та не збирається впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у даному провадженні. Крім того, розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є неправомірним для ОСОБА_4 та суперечить імперативним вимогам КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , дане клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що клопотання подано з порушенням КПК України, а саме: ст. 201 КПК України, на яку захисник посилається у клопотанні. Всі доводи і документи, на які посилається захисник, вже були предметом розгляду суду.
Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , яких підтримали обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , підтримали клопотання захисника ОСОБА_3 , оскільки доводи, наведені у ньому, є обґрунтованими.
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України суд до спливу продовженого строку зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою суду від 24.10.2016 запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 22.12.2016 включно.
Таким чином, на виконання вимог вказаної частини ст. 331 КПК України, а також враховуючи поведінку учасників судового провадження, судом на обговорення поставлено також питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Прокурор ОСОБА_5 вважав за доцільне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з тих підстав, що ОСОБА_4 пред'явлено обґрунтовану підозру у вчиненні інкримінованих йому злочинах, які є тяжкими. Також факти наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неодноразово встановлювалися судами і вони не відпали, не зменшилися та продовжують існувати. Так, ОСОБА_4 може ухилитися від суду; пошукові роботи щодо відшукування зброїв та набоїв ще ведуться на даний час, відтак, він зможе самостійно або за допомогою інших осіб переховати їх; незаконно впливати на свідків. Крім того, жодних даних, обставин та подій про те, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними немає.
Захисник ОСОБА_3 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , заперечив щодо доцільності тримання ОСОБА_4 під вартою з тих підстав, що прокурором не наведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. А зазначені прокурором підстави доцільності продовження тримання ОСОБА_4 під вартою є лише припущеннями. Просив застосувати стосовно ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронних засобів контролю. Також обвинувачений ОСОБА_4 запевнив, що буде з'являтися на кожне судове засідання.
Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , яких підтримали обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , також заперечили щодо доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, з тих підстав, що доводи наведені прокурором є припущеннями, а доводи захисника ОСОБА_3 навпаки є переконливими.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання про припинення тримання ОСОБА_4 під вартою та щодо питання доцільності продовження тримання його під вартою, проаналізувавши доводи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 слід відмовити та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, суд виходить з такого.
Положеннями ст.ст. 201 та 331 КПК України передбачено розгляд клопотань сторони обвинувачення або захисту про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, а також, незалежно від наявності клопотань, питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. При цьому, подання клопотань про припинення тримання під вартою особи положеннями КПК України не передбачено.
Разом з тим, суд, розглядаючи клопотання сторони захисту та питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його особливостей та конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене в ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою (п.п. 98, 99 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України», «Смирнова проти Росії»).
На даний час судовий розгляд даного кримінального провадження лише розпочато (судом до матеріалів кримінального провадження лише долучено документи, зібрані стороною обвинувачення в ході досудового розслідування), а відтак, суд не має можливості перевірити обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри (обвинувачення) у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, незважаючи на доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що на даний час продовжує існувати ймовірність таких ризиків як ухилення від суду та не виконання його процесуальних рішень (ризик переховування), оскільки дії, що ставляться ОСОБА_4 у провину, носять суспільно небезпечний характер, безпосередній зв'язок таких дій із подіями, що мають надзвичайно резонансний характер для всього суспільства, можливий протиправний вплив як на очевидців подій з його боку, так і щодо нього самого з боку сторонніх, зацікавлених у результатах даного кримінального провадження осіб.
Також на даний час залишається велика ймовірність того, що ОСОБА_4 зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , які викладені в ухвалах суду від 13.04.2016 та 24.10.2016, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах. Дані обставини суд оцінює виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними.
Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, на даний час відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі і цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України.
Крім того, за змістом п.п. «b» та «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року особа може бути позбавлена свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
На даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , а також строки даного судового провадження такими, що виходять за рамки розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначеного процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи його складність та поведінку учасників кримінального провадження.
Також суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182; ч. 3 ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначені розміру застави суд враховує обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави керуючись абзацом 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи за межі максимального розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 4000 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 201, 331, 369-372, 376 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про припинення тримання під вартою ОСОБА_4 відмовити.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 лютого 2017 року включно, і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 4000 (чотирьох тисяч) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 5 512 000 (п'ять мільйонів п'ятсот дванадцять тисяч) грн 00 коп., після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 (два) місяці, тобто до 11 лютого 2017 року включно, обов'язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у даному кримінальному провадженні, не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Київського слідчого ізолятора № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: