Справа № 761/41617/16-к
Провадження № 1-кс/761/25438/2016
24 листопада 2016 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ОСОБА_2 на бездіяльність органів досудового слідства та прокурора та про зобов'язання проводити досудове розслідування у розумні строки, -
встановив:
24 листопада 2016р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника ТОВ «Порше Мобіліті», згідно якого він просить визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12015100100011369 від 23 вересня 2015р. передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України; зобов'язати орган досудового розслідування - Шевченківське управління поліції ГУНП у м. Києві та Київську місцеву прокуратуру № 10 прийняти у кримінальному провадженні № 12015100100011369 від 23 вересня 2015р. у розумний строк, а саме встановлений ст. 28 КПК України, одне з рішень, встановлених ч. 2 ст. 283 КПК України, виконати всі необхідні слідчі дії, негайно приступити до досудового розслідування та закінчити досудове розслідування; встановити строк в 3 місяці з моменту ухвалення рішення суду для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015100100011369 від 23 вересня 2015р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
Скарга мотивована тим, що СВ Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100011369 за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. Вказане кримінальне провадження відкрите за заявою ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» за фактом вчинення ОСОБА_3 незаконних дій щодо автомобіля марки «VW», модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 , який згідно з Договором застави транспортного засобу 50007261 від 09 січня 2013р., укладеного між Товариством та ОСОБА_3 , є заставним майном.
З метою активізації проведення досудового розслідування, представник Товариства неодноразово дізнавався у слідчого про хід розслідування та звертався до Шевченківського управління поліції в м. Києві з клопотанням про проведення слідчих дій, зокрема від 27 жовтня 2015р., копію якого направлено також до прокуратури Шевченківського району м. Києва. На що представнику повідомлялось, що слідчим проводиться досудове розслідування.
07 жовтня 2015р., слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12015100100011370 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Листом Київської місцевої прокуратури № 10 вих. № 120151001-11369 від 21 січня 2016р. Товариство повідомлено, що Київською місцевою прокуратурою № 10 зазначену вище постанову скасовано та з метою активізації досудового розслідування, надано письмові вказівки в порядку ст. 36 КПК України.
Не дивлячись на надання прокуратурою письмових вказівок, слідчим не вчинено жодної процесуальної дії по вказаному кримінальному провадженню. Протягом року з моменту відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, ні органом досудового розслідування, ні прокуратурою не вжито жодних заходів щодо закінчення досудового розслідування у вказаному провадженні. Досудове розслідування у вказаному провадженні є неефективним навіть не зважаючи на те, що таке провадження перебуває на контролі Київської місцевої прокуратури № 10, що вбачається з листа-відповіді Київської місцевої прокуратури № 10, вих. № 120151001-11369 від 21 січня 2016р. Разом з тим, зі змісту вказаного листа вбачається, що Київською місцевою прокуратурою № 10 нібито вжито заходи щодо активізації досудового розслідування у даному провадженні з метою прийняття законного рішення у розумні строки, в тому числі, надано письмові вказівки слідчому. Однак, такі дії прокуратури району є неефективними, а швидше формальними, оскільки не дивлячись на неодноразові звернення Товариства, у вказаному кримінальному провадженні так і не здійснено жодних дій. Така бездіяльність має системний характер. За період проведення досудового розслідування з 23 вересня 2015р. і до цього часу досудове розслідування фактично не проводиться, слідчі дії не виконуються.
Вивчивши вказане клопотання представника ТОВ «Порше Мобіліті» слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 22 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому за ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом (ч.6 ст.28 КПК України).
Так, згідно зі ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Системний аналіз зазначених вище норм процесуального закону в сукупності з положеннями пунктів 10, 18 частини 1 статті 3, статей 7, 9, 131, 132, 303, 306, 307 КПК України дає підстави вважати, що слідчий суддя має право встановлювати процесуальні строки лише щодо конкретних процесуальних (слідчих) дій, які учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) вчинити у випадках, передбачених КПК України, і щодо яких слідчому судді цим Кодексом надано право (визначено обов'язок) встановлювати такі строки в межах граничних, визначених Кодексом.
Як вбачається, у даній скарзі особа, яка її подала, фактично, оскаржує бездіяльність слідчого, яка полягає у не вчиненні певних процесуальних дій, а не просить встановити процесуальний строк для конкретної слідчої чи процесуальної дії.
Разом з тим, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування під час досудового розслідування регламентовано § 1 «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» Глави 26 КПК України, положеннями ч. 1 ст. 303 якого визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню на досудовому провадженні.
Так, відповідно до вказаної норми на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відтак, можливість вирішення слідчим суддею питань, порушених у скарзі представника ТОВ «Порше Мобіліті», в порядку, регламентованому КПК України, зокрема ст.ст. 303-307, не передбачено.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
З огляду на наведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження з розгляду скарги представника ТОВ «Порше Мобіліті» слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив :
У відкритті провадження за скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ОСОБА_2 на бездіяльність органів досудового слідства та прокурора та про зобов'язання проводити досудове розслідування у розумні строки - відмовити.
На ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: