Справа №2-6187/16
2-сз-183/16 (760/17571/16-ц)
12 грудня 2016 року Солом?янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарі: Слепусі О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про повернення судового збору, -
Представник Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про повернення судового збору у розмірі 1378,00 грн., сплаченого за подачу позовної заяви Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником в порядку регресу, оскільки ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року зазначену позовну заяву було повернуто позивачеві.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, судом встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року, позовну заяву Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником в порядку регресу - повернуто позивачеві.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 79 ЦПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Згідно з роз'ясненнями Апеляційного суду м. Києва, викладеними в Узагальненні про практику застосування судами законодавства про стягнення судових витрат при розгляді цивільних справ, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж, або платіжне доручення, підписане уповноваженою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Окрім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року суд перед відкриттям провадження у справі, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви, містили відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі, копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Дослідженням матеріалів справи та поданої заяви про повернення судового збору, встановлено, що відомості щодо перерахування судового збору у розмірі 1378,00 грн. за платіжним дорученням № 73 від 12 вересня 2016 в ТУ ДСА України в м. Києві відсутні, про що, зокрема, зазначалося в ухвалі суду від 22 листопада 2016 року, відповідного підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про перерахування судового збору представником заявника суду також не було не надано.
Таким чином, суд не вбачає підстав для повернення судового збору у розмірі 1378,00 грн., оскільки доказів його сплати суду надано не було. За таких обставин заява Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про повернення судового збору не підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 79, 208-210 ЦПК України, -
У задоволенні заяви Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кізюн