Справа №: 343/1548/16-ц
Провадження №: 2/0343/722/16
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2016 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючої судді - Монташевич С. М.,
секретаря - Шикор Г. В.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив та просив визнати поширені ОСОБА_2 відомості про те, що його «було звільнено з роботи та виключено з партії на основі того, що ним було знищено бухгалтерські документи», такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати відповідачку спростувати вищевказані відомості та принести публічні вибачення у місячний термін з дня вступу рішення суду в законну силу шляхом розміщення в газеті «Добра справа» тексту спростування та вибачення; стягнути з відповідачки 25000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 12 травня 2016 року під час слухання справи в Апеляційному суді Івано-Франківської області за його позовом до ОСОБА_3, представник останньої (відповідачка ОСОБА_2А.) під час давання показань поширила стосовно нього недостовірну інформацію, а саме звинуватила його в тому, що «його було звільнено з роботи та виключено з партії на основі того, що ним було знищено бухгалтерські документи». Такі звинувачення відповідачки в присутності суддів та учасників процесу принижують його честь, гідність і ділову репутацію та завдали йому моральної шкоди. Через постійно пригнічений стан він втратив спокій, його постійно переслідують думки про звинувачення відповідачки, що призводить до роздратованості, замкнутості в собі і погіршення відношень з оточуючими його людьми, близькими та рідними. Крім того, він змушений витрачати час, фізичні та моральні сили, щоб довести свою правоту товаришам по роботі поза межами с. Княжолука. Не маючи інших засобів впливу на відповідачку, він змушений звертатися до суду з даним позовом. Враховуючи характер діяння ОСОБА_2, їх тривалість, його немолодий вік, стан здоров'я та ступінь зниження ділової репутації, час та зусилля, що необхідні йому для відновлення його попереднього стану, вважає, що з відповідачки на його користь слід стягнути 25000,00 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали з вищевикладених підстав, просили задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснив, що ОСОБА_2 звинуватила його у вчиненні злочину, внаслідок якого його було виключено з партії та звільнено з роботи. Вказане не відповідає дійсності, оскільки з партії його ніколи не виключали, а з роботи внаслідок вчинення будь-якого правопорушення не звільняли. Причиною таких дій відповідачки є те, що він, працюючи головою сільської ради, багато чого побудував у селі, у тому числі, і зал урочистих подій. Однак, наступний сільський голова ОСОБА_5 продав дане приміщення за безцінь. З приводу цього за його поданням проти останнього було порушено кримінальну справу і визнано винуватим та засуджено за вчинене діяння. ОСОБА_5 є чоловіком відповідачки, яка з того часу обливає його брудом. Він є письменником, людиною відомою, пише твори про моральні цінності, тому поширення таких відомостей стосовно нього принижують його честь і гідність та змушують виправдовуватись перед колегами у товаристві "Просвіта", головою якого він працює, та жителями села Княжолука. Представник позивача вказала, що з аудіозапису чути, що висловлена відповідачкою інформація не була оціночним судженням, оскільки такі судження мають містити критику, загальні висловлювання, а не конкретні факти, а була категоричним твердженням. ОСОБА_2 поширила таку інформацію, не відповідаючи на питання суду, а з власної ініціативи. Така інформація не була предметом позову, тому суд не міг оцінювати її як доказ. З приводу висловленого відповідачкою судом не виносилося жодних ухвал. Недостовірна інформація стосовно її довірителя була поширена не тільки у присутності суддів та учасників провадження, а й у присутності жителів села, які не були учасниками апеляційного розгляду, однак були присутні у залі судового засідання. Якщо не має можливості спростувати недостовірну інформацію таким самим способом як вона була поширена, то вона має бути спростована найбільш наближеним до нього способом, яким є, на їхню думку, розмішення тексту спростування та вибачення у газеті "Добра справа". Позивач переніс операцію на серце, тому зайві хвилювання для нього дуже шкідливі, що крім, викладеного у позовній заяві, є підставою для визначення розміру моральної шкоди в сумі 25000 грн. Відповідачкою не надано жодного доказу, що викладена нею інформація в Апеляційному суді є правдивою, натомість він надав в даному провадженні докази зворотнього.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_6 позов не визнав, заперечив проти його задоволення. Також пояснив, що сторони в минулому були членами комуністичної партії, однією із засад діяльності якої була критика. Саме це мало місце у судовому засіданні. Його довірителька була секретарем компартії, тому знала про події, які відбувалися в той час, критикувала позивача, який був її однопартійцем. Коли було засновано товариство “Просвіта”, воно будувалося за іншими (протилежними) принципами. Позивач є заступником голови даного товариства, тому його принципи та сприйняття змінились і критика його образила. ОСОБА_2, даючи пояснення в суді апеляційної інстанції з приводу поданої апеляційної скарги та про обставини, які були предметом розгляду в суді, розказувала про те, що їй було відомо, і не мала на меті скривдити позивача чи поширити щодо нього будь-яку інформацію. Вона є особою пенсійного віку, отримує мінімальну пенсію, тому розмір моральної шкоди, який позивач вимагає оплатити йому є непосильним для неї. Жодних винних умисних дій, направлених на приниження, честі, гідні та ділової репутації ОСОБА_1 вона не вчиняла, моральної шкоди не завдавала.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.
Судом встановлено, що 12 травня 2016 року в Апеляційному суді Івано-Франківської області розглядалася справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 11 березня 2016 року (а.с. 65-67). Предметом даного позову був захист честі, гідності і ділової репутації, внаслідок поширення відповідачкою відомостей про те, що ОСОБА_1 "працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи", про що свідчить рішення Долинського районного суду від 11 березня 2016 року (а.с. 62-64).
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що під час слухання справи в Апеляційному суді Івано-Франківської області за його позовом до ОСОБА_3, представник останньої (відповідачка ОСОБА_2А.) під час давання показань поширила стосовно нього недостовірну інформацію, а саме звинуватила його в тому, що «його було звільнено з роботи та виключено з партії на основі того, що ним було знищено бухгалтерські документи».
В судовому засіданні було прослухано звукозапис судового засідання, яке проводилося в Апеляційному суді Івано-Франківської області при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди (а.с. 22).
Із даного звукозапису встановлено, що інформація, яка була вказана відповідачкою в судовому засіданні Апеляційного суду Івано-Франківської області, слугувала поясненнями по суті апеляції та була адресована суду як доказ на підтвердження її підставності. Суд вважає, що доводи відповідачки, висловлені нею під час розгляду справи у апеляційному суді спрямовані не на вчинення дій, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, а є способом захисту законних прав та інтересів її довірительки в апеляції, які передбачені законом в процесі розгляду цивільних справ.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 р., інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також у процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Згідно вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Дана норма є свідченням того, що пояснення сторін відносяться до доказів.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вказані норми законодавства, якими на підставі ст. 313 ЦПК України керується апеляційний суд при винесенні рішення, твердження сторони позивача про те, що висловлювання відповідачки судом апеляційної інстанції не були оцінені як доказ не заслуговують на увагу.
При розгляді даної справи судом встановлено, що в апеляційній інстанції ОСОБА_2, даючи пояснення в якості представника апелянта на обгрунтування того, що ОСОБА_1 були спалені документи (тобто вчинений злочин), що було предметом розгляду в справі № 343/87/16-ц, вказала, що за це позивача було виключено з партії та звільнено з роботи. Судом апеляційної інстанції таке твердження перевірялося, давалася цьому оцінка, в тому числі і щодо посилань на вчинення злочинних дій. Підтвердженням цього є мотивувальна частина рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року, в якій зазначено наступне: "....як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач ОСОБА_3 заявила, що позивач, "працюючи головою сільської ради спалив бухгалтерські документи", тобто відповідач поширила про позивача інформацію про ймовірне вчинення ним кримінально-караного діяння, що за своїм змістом не є оціночним судженням, а фактичним твердженням. При цьому, на підтвердження своїх слів відповідач ОСОБА_3 не педставила суду жодних документальних доказів та не довела, що така інформація не є негативною..." (а.с. 66 звор.бік).
Дослідивши поширену інформацію в системному зв'язку з положенням чинного законодавства про захист честі й гідності, суд приходить до висновку, що інформація, спростувати яку вимагає позивач, є результатом участі відповідачки в судовому засіданні в якості представника по розгляду цивільної справи, і в якому безпосередньо приймав участь позивач. Такі пояснення були доказом у справі та оцінювалась апеляційним судом при ухваленні судового рішення, а протилежного позивачем в судовому засіданні доведено не було. Повторна оцінка наданих суду доказів означала б повторну оцінку доказів у раніше розглянутій справі, тому позовні вимоги про визнання поширених відомостей такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію, з обов'язком спростувати такі відомості не підлягають до задоволення.
Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на осіб, яким відповідачкою була повідомлена вказана інформація, не конкретизує їх, хоча у справі зазначеної категорії, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Слід також зазначити, що серед способів захисту порушеного цивільного права та інтересів, визначених ст.ст. 16, 277 ЦК України, не передбачена така форма захисту, як вибачення.
Відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про правомірність вимог позивача про захист честі, гідності та ділової репутації, а оскільки в процесі розгляду справи факти, викладені позивачем в обґрунтування вимог щодо захисту честі, гідності та ділової репутації не знайшли свого підтвердження, суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди, заявленої позивачем.
Таким чином у задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підписана 04 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, ст.ст. 3, 28, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 212, 213 ЦПК України, керуючись ст.ст. 208, 209, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Повний зміст рішення виготовлений: 14 грудня 2016 року.