Провадження № 22-ц/774/2354/16 Справа № 2-4614/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія 27
18 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Максюти Ж.І.,
суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,
за участі секретаря: Синенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2012 року
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія», про стягнення заборгованості, -
02 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом ТОВ «Правильна компанія», ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»з позовом про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та відшкодування збитків (а. с. 2-6).
Крім того, в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала позовна заява ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»до ОСОБА_2, ТОВ «Правильна компанія»про стягнення заборгованості (а. с. 119-121).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Правильна компанія», ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та відшкодування збитків було об'єднано в одне провадження з позовною заявою ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»до ОСОБА_2, ТОВ «Правильна компанія»про стягнення заборгованості (а. с. 115).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Правильна компанія», ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та відшкодування збитків було залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
Представник позивача у позовній заяві про стягнення заборгованості та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.03.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/146380/3172/74, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 36 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 14, 25% річних, з кінцевим терміном повернення 28.03.2023 року. Крім того, 31.03.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/146380/3172/74 від 28.03.2008 року, згідно умов якої строк повернення кредиту був встановлений до 28.01.2031 року. Також, 28.03.2008 року між позивачем та ТОВ «Правильна компанія»було укладено договір поруки № 014/146380/3172/74/782, за умовами якого ТОВ «Правильна компанія»поручилась за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 014/146380/3172/74. Відповідачі відповідно до умов кредитного договору та договору поруки свої зобов'язання не виконували належним чином, в результаті чого у них виникла заборгованість. У зв'язку з чим, представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «Правильна компанія»на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням відсотків в розмірі 40 939, 28 дол. США, що становить 323 010, 91 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості з пені, нарахованої за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором № 014/146380/3172/74 у розмірі 11 322, 61 дол. США, що становить 89 335, 39 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів у рахунок повернення судових витрат, понесених позивачем по даній цивільній справі у розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн. (а. с. 119-121).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2012 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/141962/3172/74 від 28 березня 2008 року -323 010 (триста двадцять три тисячі десять грн.) 91 коп., у рахунок повернення судових витрат -1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120, 00 грн., а разом -324 830 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять грн.) 91 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» у рахунок погашення заборгованості з пені за кредитним договором № 014/141962/3172/74 від 28 березня 2008 року -89 335 (вісімдесят дев'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 39 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення пені - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні вказаних вимог - відмовити. В решті рішення суду не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування або зміни рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/146380/3172/74, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит для придбання квартири у розмірі 36 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14, 25% річних, з кінцевим терміном повернення 28.03.2023 року, зазначені обставини підтверджуються копією даного кредитного договору (а. с. 124-129).
Як вбачається з письмових доказів, наявних в матеріалах справи (а. с. 134) ОСОБА_2 на виконання умов кредитного договору № 014/146380/3172/74, отримав від позивача грошові кошти у розмірі 36 000, 00 дол. США.
Встановлено, що 28.03.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»та ТОВ «Правильна компанія» було укладено договір поруки № 014/146380/3172/74/782, відповідно до умов якого остання поручилась за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 014/146380/3172/74, що підтверджується копією зазначеного договору поруки, наявного в матеріалах справи (а. с. 133).
Під час судового засідання встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 014/146380/3172/782 у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за використання кредиту не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 10.08.2010 року виникла заборгованість, що складається з: 38 674, 43 доларів США - заборгованість по кредиту, 2 264, 85 доларів США - заборгованість по відсоткам, а разом -40 939, 28 доларів США, що становить 323 010, 91 грн. за курсом НБУ на 10.08.2010 рік, ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні, а також наданим розрахунком заборгованості (а. с. 137-138, 139).
Також, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором № 014/146380/3172/782 ОСОБА_2 нарахована пеня за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом у розмірі 11 322, 61 дол. США, що становить 89 335, 39 грн. (а. с. 137-138, 139).
На підставі умов кредитного договору, 09.03.2010 року та 10.03.2010 року відповідачам було направлено вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором та повідомлення про прострочену заборгованість, що підтверджується копіями листів № 60 та № 79 (а. с. 135, 136).
Задовольняючи позов Банку до ОСОБА_2, ТОВ «Правильна компанія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/141962/3172/74 від 28 березня 2008 року у розмірі 323 010, 91 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 було порушено умови кредитного договору, а саме не виконано зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за його користування, а ТОВ «Правильна компанія» було порушено умови договору поруки, та дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимоги в даній частині.
Правомірність рішення суду в частині задоволення вимог Банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат ОСОБА_2 не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст.303 ЦПК України, у вказаній частині не переглядається.
Вирішуючи спір в частині вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення суми нарахованої пені за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитним договором № 014/141962/3172/74 від 28 березня 2008 року в розмірі 89 335, 39 грн., суд першої інстанції взяв до уваги ті обставини, що відповідачем було порушено вимоги кредитного договору, а тому дійшов висновку про задоволення вимог позову в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, вважає його обґрунтованим, та таким що відповідає обставинам справи, наявним у справі доказам та узгоджується з приписами ч.1 ст. 526, 527, 610, 1054 ЦК України, та положенням п. 9.1., 9.3., 16.3 укладеної між сторонами кредитної угоди.
Апеляційна скарга містить посилання на те, що місцевим судом неправомірно, стягнуто пеню, та прохання про відмову у задоволенні вимог Банку щодо стягнення пені у повному обсязі .
Дані доводи та вимоги є необґрунтованими, оскільки, відповідно до ч.1 ст.546, ст..549 ЦК України зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України). Підставами стягнення є зміст укладеного договору, положеннями якого це прямо передбачено та з якими був ознайомлений відповідач та погодився з ними.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не оспорюється рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором яка виникла саме внаслідок порушення Відповідачем умов укладеного кредитного договору.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічну норму містить ст.60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.212 ЦПК України. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Вірно встановивши обставини справи, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення пені.
Твердження апелянта про відсутність складових частин суми стягнутої заборгованості в рішенні суду, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки статтею 219 ЦПК України передбачено можливість суду виправити описки та арифметичні помилки, зокрема, і за заявою сторони у справі, однак відповідач таким правом не скористався.
Таким чином, апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі чи підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: