Іменем України
01 грудня 2016 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у м. Дніпро, розглянувши за участю: ОСОБА_1; прокурора Михайлова О.М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, слідчого СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, -
встановив:
постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмір 510 гривень.
У відповідності до постанови місцевого суду, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, будучи слідчим слідчого відділення Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, тобто будучи посадовою особою у період часу з 18 серпня 2016 року по 23 серпня 2016 року, вчасно до 23 серпня 2016 року не виконав законні вимоги прокурора щодо проведення слідчих дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040640001085 від 02.03.2016 року, чим порушив вимоги ч. 1 п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 40 КПК України, тобто фактично вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-8 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а викладені в постанові висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі подану апеляційну скаргу, підтвердили викладені в її обґрунтування доводи та просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу.
Апелянт суду апеляційної інстанції пояснив, що він через завантаженість не зміг вчасно виконати вказівки прокурора, проте все ж таки їх виконав у строки передбачені КПК. Крім того зазначив, що слідчий не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого
ст.185-8 КУпАП.
Прокурор Михайлов О.М. у судовому засіданні апеляційного суду виступив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Пояснив суду, що слідчий є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-8 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по сутті.
Дані вимоги закону судом першої інстанції не виконано.
Так, відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 185-8 КУпАП передбачено, що невиконання посадовою особою законних вимог прокурора тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту даної статті вбачається, що її суб'єктним складом є невизначене законом коло посадових осіб.
При цьому з об'єктивної сторони передбачається відповідальність за невиконання посадовою особою законних вимог прокурора, які також конкретно не визначені.
З викладеного випливає, що дана норма не може регулювати правовідносини, які врегульовані КПК.
Відповідно до положень ч.4 ст.40 КПК України слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання законних вказівок та доручень, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність, яка встановлюється п.2 ч.2 ст.39 КПК України, згідно з яким керівник органу досудового розслідування уповноважений відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного розслідування.
Інша відповідальність слідчого можлива в порядку дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 18 серпня 2016 року слідчому СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 були направленні вказівки прокурора, у порядку ст. 36 КПК України, (а.с. 18). Будь-яких відомостей стосовно часу та дати отримання вказівок процесуального керівника слідчим у матеріалах справи не має.
Крім цього у матеріалах справи відсутні данні які б достовірно свідчили про об'єктивну можливість слідчого виконати вчасно вказівки прокурора.
Отже з наведеного апеляційним судом було встановлено, що прокурор Михайлов О. здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016040640001085, свої вказівки від 18 серпня 2016 року направ слідчому Шигіну А.О.. Строк виконання вказівок, прокурор визначив до 23 серпня 2016 року, проте після спливу встановленого строку прокурором не вживалось жодних заходів щодо з'ясування фактичних причин не виконання його вказівок, зокрема не порушувалося питання перед керівником слідчого відділу щодо ефективності роботи слідчого його відсторонення або заміну.
Крім цього, у диспозиції ст. 185-8 КУпАП, передбачено настання відповідальності за не виконання саме законної вимоги, а не вказівки, як передбачено КПК України.
Таким чином, під час апеляційного перегляду справи було встановлено, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП розглянув справу однобічно, без об'єктивного з'ясування фактичних обставин, що призвело до прийняття помилкового рішення.
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП вважаю, що апеляційна ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-8 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову місцевого суду - задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_2