Провадження № 33/774/707/16 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_2
Іменем України
01 грудня 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: ОСОБА_3 та її захисника-адвоката ОСОБА_4; ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючу бухгалтером в ТОВ «ОСОБА_7 ЛТД», яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,-
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 15.02.2016 року приблизно о 09 годині 05 хвилин, керуючи т.з. «Toyota Avensis» д.н.з АЕ 7371 ВЕ перед початком зміни руху (розвороту) по вул. Гаванська, 5 в м. Дніпропетровську, не переконалась в безпеці руху і не створення перешкод для інших учасників руху, чим спричинила зіткнення з т.з. «Hundai Santafe» д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому апелянт вважає, що схема ДТП складена з порушенням, та після проведення додаткового огляду місця ДТП разом з учасниками пригоди, недоліків усунуто не було. Також судом не було з'ясовано питання щодо протиріччя показів свідків відносно гальмівного шляху. В зв'язку з вище вказаним апелянт вважає, що її вина не доведена.
Крім того апелянт вважає, що судом безпідставно не було вирішено питання щодо дій водія ОСОБА_5, оскільки його дії могли бути в причиному зв'язку з настанням ДТП.
Також апелянт вважає, що судом безпідставно не було взято до уваги висновок експертного дослідження, зроблений по заяві ОСОБА_3, де зазначено, що в діях водія ОСОБА_5 встановлено порушення п.п. 12.3, 12.4, 12.9(б) ОСОБА_7 дорожнього руху України, та було встановлено, що останній міг шляхом застосування службового гальмування уникнути зіткнення.
На думку апелянта висновок експерта № 3231-16 від 26.08.2016 року є неналежним доказом її вини, оскільки експертом не було надано відповіді на ряд деяких питань.
01 листопада 2016 року на адресу суду апеляційної інстанції від адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 надано уточнену апеляційну скаргу в якій адвокат просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому задані у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_4 підтримали уточнену апеляційну скаргу ОСОБА_3, підтвердили викладені в ній доводи та просили уточнену апеляційну скаргу задовольнити.
В свою чергу ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6 вважали, що постанова суду є законною тому просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників процесу, дослідивши доводи уточненої апеляційної скарги, перевіривши правильність та обґрунтованість постанови районного суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції було виконано.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду незаконна та необґрунтована і не відповідає фактичним обставинам справи є безпідставними.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є законим та обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АП2 № 281061 від 15.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 інкриміновано порушення п. 10.1 ПДР України.(а.с.1)
Відповідно до п.10.1 ОСОБА_7 дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Судом першої інстанції було допитано учасників пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_5, свідка ОСОБА_8, інспекторів поліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12, було досліджено матеріали справи, призначено авто-технічну експертизу, після чого було прийнято рішення по справі.
Сама ОСОБА_3 свою вину у вчиненні ДТП не визнала в судовому засіданні. Стверджувала, що 15.02.2016 року о 08 год. 30 хв. перед здійсненням розвороту по вул. Гаванська вона переконалася у безпечності руху, та увімкнувши поворот, почала здійснювати маневр. Коли розворіт було майже завершено, отримала сильний удар в передні двері зі сторони пасажирського сидіння, від такого удару її автомобіль розвернуло у протилежному напрямку та відкинуло на узбіччя. ОСОБА_2 чого вона побачила автомобіль Hundai Santafe, який проїхав ще 20 метрів, та врізався в металеву огорожу. Вважає, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_5 через перевищення ним швидкості, оскільки він міг би зреагувати та уникнути зіткнення.
Потерпілий ОСОБА_5 стверджував, що саме водій ОСОБА_3 порушила п.10.1 ПДР України, оскільки не впевнилася перед здійсненням розвороту, що це буде безпечно. Зазначив, що ним було застосовано екстрене гальмування та все одно зіткненняне вдалося уникнути, він дотично врізався у праві передні пасажирські двері Toyota Avensis. Під час здійснення розвороту передня частина автомобіля Toyota Avensis знаходилась на полосі його руху. Отже під час розвороту даний автомобіль перегородив як свою полосу руху так і зустрічну. Крім того, пояснив суду, що місце, в сторону дачного кооперативу, на яке вказує ОСОБА_3 як на «кишеню» є лише поворотом, в сторону кооперативу.
Свідок ОСОБА_8, суду підтвердив, що бачив події вже після ДТП. Приїхавши на місце побачив розбиту автівку дружини, удар прийшовся на передні праві пасажирські двері. Автомобіль «Хюндай» стояв пообіч дороги в 20 метрах, врізавшись в металеву огорожу. ОСОБА_12 пошкодженням авто припустив, що автівка ОСОБА_5 рухалась на великій швидкості, що і стало причиною вказаної події.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, кожен окремо, дали пояснення про обставини складання матеріалів даної ДТП, будучи інспекторами патрульної поліції міста. Відповідно до матеріалів, зібраних на місці, прийшли до висновку, що саме ОСОБА_3 не впевнилась в безпеці руху та зробила лівий поворіт, а тому є винною у даному ДТП.
ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила суду, що безпосереднім свідком ДТП того дня не була, однак працюючи на станції поряд, почула стук, а вийшовши, побачила чоловіка (водія джипу) який з кимось розмовляв, а інша машина знаходилась біля відбійника і жінка сиділа за кермом, того дня на вулиці був туман.
Судом першої інстанції було допитано вищевказаних осіб, та їхнім поясненням було надано належну оцінку.
Крім того висновком судової автотехнічної експертизи від 26 серпня 2016 року, яка судом першої інстанції була досліджена в повному обсязі, вбачається, що водій ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Тойота» порушила вимоги п. 10.1 ОСОБА_7 дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП.(а.с.101-106)
Судом апеляційної інстанції було викликано за клопотанням адвоката ОСОБА_4, експерта ОСОБА_13, який склав висновок та допитано під час перегляду.
Так експерт пояснив, що коли ним було отримано постанову суду про призначення експертизи, ним було виявлено, що для відповідей на всі запитання, які були зазначені у постанові не було надано деяких вихідних даних, щоб встановити, як повинен був діяти водій ОСОБА_5 в даній ситуації, тому ним було надіслано клопотання до суду про надання деяких вихідних даних. ОСОБА_2 отримання відповіді із суду, якою йому було відмовлено у задоволенні клопотання він провів автотехнічну експертизу за постановою суду, яка йому була надіслана, в якій були зазначені вихідні дані. В подальшому ним було виявлено у водія ОСОБА_3 порушення п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням ДТП. При цьому експерт зазначив, що п. 10.1 ПДР України завжди знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, і навіть, якби він встановив у діях ОСОБА_5 порушення ПДР України, все одно дії ОСОБА_3 перебували б у причинному зв'язку з настанням ДТП.
Отже висновки допитаного в суді експерта, повністю узгоджуються з доказами отриманими судом першої інстанції під час розгляду справи в суді, тому обгрунтовано прийняті в якості доказу по справі.
Крім того суд апеляційної інстанції відноситься критично до висновку експертного автотехнічного дослідження № 08/16від 30.03.2016 року, який був зроблений експертом ОСОБА_14, в частині того, що автомобіль «Тойота», яким керувала ОСОБА_3 була перешкодою для руху, для автомобіля «Хюндай», яким керував ОСОБА_5.
Так, як вбачається з висновку термін перешкода для руху є нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобів.
Однак ОСОБА_3 не рухалася в попутному напрямку руху смуги водія ОСОБА_5 та не була нерухомою, а рухалася, тому ОСОБА_3 створила саме небезпеку для руху водієві ОСОБА_5, що також підтверджується первинними письмовими поясненнями ОСОБА_5І.(а.с.3), який пояснив, що автомобіль «Тойота» раптово почав змінювати напрямок руху.
Експерт допитаний в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, підтвердив, що автомобіль «Тойота», яким керувала ОСОБА_3 не може вважатися перешкодою для руху, для автомобіля «Хюндай», яким керував ОСОБА_5
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, висновки експерта ОСОБА_14, оскільки вони суперечать іншим доказам добутим в суді. Крім того слід зазначити, що вказаний висновок був проведений саме по заяві ОСОБА_3 та даним які зазначені були саме нею, без врахування матеріалів адміністративної справи та не може бути повним та об'єктивним.
Що стосується доводів адвоката ОСОБА_4, щодо необхідності надання судом першої інстанції оцінки дій водія ОСОБА_5 щодо встановлення факту порушення ним ПДР України, то вони є безпідставними, оскільки суд здійснює розгляд справи в межах протоколу про адміністративне правопорушення, та вийти за його межі не має можливості.
Отже переглядаючи матеріали справи суд приходить до висновку про те, що водій ОСОБА_3 порушила п. 10.1 ПДР України за, що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП, тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про визнання її вини.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, апеляційним переглядом не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_2