Справа № 184/2449/15-к
Номер провадження 1-кп/184/78/16
13.12.2016м. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12015040360001002 від 10 вересня 2015 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, не працюючого, не одруженого, дітей на утриманні не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-24.09.2009 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
-11.06.2014 року Орджонікідзевським міським судом за ст. 185 ч.2, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки;
-12.10.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпро за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5 ,
потерпілий - ОСОБА_6
09 вересня 2015 року приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_3 , проходячи повз буд. АДРЕСА_2 , побачив на території вказаного домоволодіння металеву ванну. Заздалегідь знаючи, що на території вказаного домоволодіння ніхто не проживає, у останнього з корисливих спонукань виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , в цей же день та час, переконавшись, що ніхто не бачить його протиправних дій, шляхом вільного доступу зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно, умисно, повторно, із корисливих спонукань викрав металеву ванну, вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №62 від 21.10.2015 року складає 300 грн.
Після чого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця злочину зник, в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 300 грн.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та відповідаючи на питання головуючого пояснив, що він дійсно 09.09.2015 року проходячи повз буд. АДРЕСА_2 , побачив металеву ванну, які він, переконавшись, що його дії ніхто не бачить, викрав. Після чого з місця скоєння злочину зник, в подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд. Пояснив суду, що вказаний злочин був вчинений з корисливих мотивів.
Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються. В скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся та повністю відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду, шляхом повернення викраденого майна.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про проведення розгляду справи у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість та бажає давати правдиві покази.
Потерпілій ОСОБА_6 в судовому засіданні проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК не заперечував, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не мав, при визначенні міри покарання покладалась на розсуд суду.
За згодою учасників кримінального провадження, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає.
В судовому засіданні доведено, що в діях ОСОБА_3 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене повторно.
Суд оцінивши показання ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.
Таким чином, враховуючи показання обвинуваченого та його бажання не досліджувати інші докази по справі, суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.
Призначаючи відповідно до ст. 65 КК України вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується нейтрально, на даний час не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, скоїв новий злочин, вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог статті 66 КК України, судом визнано щире каяття обвинуваченого та відшкодування ним завданої злочином шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України суд не вбачає.
Також судом встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпро від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_3 був визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення строком на 4 роки.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України, у разі коли буде встановлено, що засуджений винен і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті.
На підставі викладеного, суд визначає ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, за правилами ч.ч.1,2 ст.70 КК України, шляхом поглинення призначеного покарання за цим вироком, покаранням призначеним ОСОБА_3 за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року.
Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речові докази по справі: металеву ванну, яка передана під схорону розписку потерпілому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - залишити у власності потерпілого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальних витрат по справі не має.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України , суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ст.185 ч. 2 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за попереднім вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2016 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Строк покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 , тобто з 30.07.2016 року.
Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення відбутий ним з часу його затримання 30.07.2016 року до вступу вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська в законну силу, а також у межах цього кримінального провадження, з 17.11.2016 року по 13.12.2016 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.
Речові докази: металеву ванну, яка передана під схорону розписку потерпілому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - залишити у власності потерпілого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальних витрат по справі не має.
Вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1