73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"23" березня 2012 р. 11 год.58 хв.Справа № 2-а-303/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Козловій Н.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новотроїцького районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, головного контролера-ревізора Державної фінансової інспекції у Херсонській області ОСОБА_4 про скасування пункту 4 вимоги,
встановив:
Новотроїцький районний центр зайнятості Херсонської області (далі - позивач, Центр) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі - відповідач-1, ДФІ), головного контролера-ревізора державної фінансової інспекції в Херсонській області ОСОБА_4 (далі - відповідач-2), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача-2 щодо встановлення порушень та складання висновків, які викладені в акті ревізії на сторінках 5-6, визнати нечинним акт ревізії в частині висновків щодо страхування майна та скасувати пункт 4 вимоги контрольно-ревізійного управління у Херсонській області про усунення порушень від 28.12.2011 р. № 21-04-16-14/7607.
Ухвалою від 27.01.2012 р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо встановлення порушень та складання висновків та визнання нечинним акта ревізії в частині висновків про страхування майна.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що оскаржувану вимогу відповідачем прийнято на підставі акта ревізії від 25.11.2011 р. № 04-18/38 фінансово-господарської діяльності в Новотроїцькому РЦЗ за період з 01.01.2009 р. по 01.10.2011 р. Відповідно до зазначеного акта, підставою для вимоги відповідача-1 щодо зменшення позивачем асигнувань за будь-яким КЕКВ у поточному році або врахування суми 8427,56 грн. при затвердженні кошторису на 2012 рік стало завищення у кошторисах на 2010-2011 рр. видатків на страхування майна внаслідок завищення фактичної вартості майна, яке підлягало страхуванню, чим не забезпечено принцип ефективності використання коштів.
Позивач вважає протиправними висновки відповідача-2 щодо порушення принципу ефективності та раціональності використання коштів, посилаючись на відсутність у останнього повноважень щодо надання оцінки ефективності використання коштів при проведенні ревізії. На думку Центру, перевірку та аналіз фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна та складання щодо цього питання висновків ДФІ має право тільки при проведенні фінансового контролю у формі фінансового аудиту.
Крім того, представник позивача відмітив, що вимога відповідача-1 щодо зменшення бюджетних асигнувань є безпідставною, оскільки у ході ревізії не встановлено порушення Центром вимог Бюджетного кодексу України, зокрема, ст. 116 цього Кодексу.
Такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України " Про страхування", позивач вважає висновки відповідача-2 щодо завищення Центром розміру асигнувань, які профінансовані та використані ним у 2010-2011 рр. на загальну суму 8427,56 грн., посилаючись на наступне.
03.02.2010 р. та 10.02.2011 р. позивачем укладені договори добровільного страхування майна № 21 та № 25, при укладенні яких сторони договору на добровільних засадах визначили умови договору щодо розрахунку розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку, зазначивши, що при розрахунку страхової виплати необхідно виходити із первісної вартості майна, що не заборонено Законом України "Про страхування".
При оцінці майна та визначення розміру суми страхового відшкодування позивачем було взято за основу відновлювальну вартість застрахованого майна в межах страхової суми, вказаної у договорах, яка визначається як сума, що необхідна для відновлення втраченого чи пошкодженого майна в результаті настання страхового випадку до первісного стану, а тому Центр, укладаючи договори добровільного страхуванн, діяв у спосіб, визначений законодавством, яке регулює дані правовідносини.
Представники відповідача, заперечуючи проти позову, пояснили, що ревізію позивача, який є державних фондом, здійснено на виконання завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
Відповідач-1 при формуванні вимоги про усунення порушень, не пред'являв керівнику Центру вимогу щодо зменшення бюджетних асигнувань, оскільки у ході ревізії не було встановлено порушення Бюджетного кодексу України.
Акт ревізії не містить висновків про порушення позивачем бюджетного законодавства. Відповідачем-2 встановлено порушення Центром вимог наказу Державного центру зайнятості Мінпраці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 75 щодо дотримання принципу ефективності використання коштів при плануванні видатків та затвердженні їх у кошторисах.
Представники відповідача-1 зауважили, що завданням ревізії є документальна і фактична перевірка як окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи так і певного комплексу діяльності. Ревізія повинна забезпечувати виявлення фактів порушення установою законодавства, у тому числі щодо збереження державних фінансових ресурсів та ефективного використання коштів і майна, а тому проведення фінансового контролю позивача у формі ревізії, здійснено в межах повноважень, наданих відповідачу-2 зазначеним Законом.
Щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про страхування", представники відповідача-1 відмітили, що при укладенні договорів страхування та розрахунку розміру суми страхової виплати позивач повинен був виходити із вартості майна за цінами і тарифами, що діяли на момент укладання договорів, тобто з урахуванням зносу.
У ході ревізії встановлено, що оцінка, дооцінка чи переоцінка майна, яке підлягало страхуванню позивачем не проводилась. Відповідачу-2 не було надано також конкретного переліку майна, яке підлягало страхуванню, а тому останнім складено висновки про завищення фактичної вартості майна, яке підлягало страхуванню, чим не забезпечено принципу ефективності використання коштів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" для реалізації державної політики зайнятості населення, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з, зокрема, Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, обласних центрів зайнятості, міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.
Зі змісту Положення про Новотроїцький районний центр зайнятості та довідки з ЄДРПОУ № 203, Новотроїцький районний центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, зареєстрованою як юридична особа 27.02.1991 р., на яку покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у відповідному районі.
Тобто, Новотроїцький районний центр зайнятості є державною установою, яка виконує покладені на неї державою функції.
Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Отже, на Державну контрольно-ревізійну службу, яку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р. № 765 перетворено у Державну фінансову інспекцію, покладено функції щодо здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна, зокрема, в державних фондах, а також розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч. 5 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд вважає, що відповідач-2, з урахуванням встановлених обставин справи, має повноваження щодо проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача у формі ревізії та надання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Таким чином, посилання позивача на відсутність у відповідача-2 права надавати оцінку законності та ефективності використання коштів позивачем при проведенні фінансового контролю у формі ревізії є безпідставними.
Щодо вимоги позивача про скасування пункту 4 вимоги відповідача-1 від 28.12.2011р. про усунення порушень слід зазначити наступне.
25.11.2011 р. відповідачем-2 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Новотроїцькому районному центрі зайнятості за період з 01.01.2009 р. по 01.10.2011 р. з питань законності використання Центром коштів державного фонду.
За результатами ревізії сформовано вимогу від 28.12.2011 р. № 21-04-16-14/7607 про усунення порушень, виявлених ревізією, яку пред'явлено керівнику Центру.
Пунктом 4 оскаржуваної вимоги про усунення порушень, позивача зобов'язано шляхом зменшення асигнувань за будь-яким КЕКВ у поточному році або шляхом врахування суми при затвердженні кошторису на 2012 рік усунути порушення на суму 8427,56 грн. З метою ефективного та раціонального використання коштів Фонду, в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити оформлення відповідним додатком Перелік майна, яке підлягає страхуванню з обов'язковим урахуванням його реальної вартості на момент укладання договорів.
У ході ревізії встановлено, що при плануванні видатків та затвердженні їх у кошторисах Центром використовується Методика формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 75.
Ревізією обґрунтованості та планування видатків, затверджених у кошторисах за КЕКВ 1134 на 2010-2011 рр., зокрема на страхування майна, яке рахується на балансі Центру встановлено, що внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, у кошторисах на 2010-2011 рр. завищено розмір асигнувань, які профінансовані та використані Центром у 2010-2011 рр. на загальну суму 8427,56 грн., у тому числі 2010 р. - 5114,91 грн., 2011 р. - 3312,65 грн., чим не забезпечено виконання принципу ефективності, викладеного у пункті 5 Методики формування бюджету Фонду.
Так, до розрахунків на страхування майна Центром включено первісну вартість майна, тобто вартість без урахування зносу по матеріальним цінностям, які обліковуються на рахунках № 104 "Машини та обладнання", № 106 "Інструменти, прилади та інвентар" та № 113 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" станом на 01.01.2010 р. та 01.01.2011 р.
Згідно договорів, укладених Новотроїцьким районним центром зайнятості з ТОВ "ФІНЕКС" 03.02.20010 р. № 65-10. МЕ02 та 10.02.2011 р. № 175-11. МЕ02 оціночна вартість майна в 2010 році визначена 463656,00 грн. (з них приміщення - 64912,00 грн., обладнання - 398744,00 грн.); у 2011 році -741276,00 грн. (з них приміщення - 64912,00 грн., обладнання - 676363,00 грн.). У наведених вище договорах вказано первісну вартість майна, без урахування нарахованого зносу, що, на думку відповідача-2, суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про страхування".
Ревізією також виявлено відсутність будь-яких документів щодо оцінки, дооцінки чи переоцінки майна з уже нарахованим зносом, у той час, як договори страхування містять посилання на оціночну вартість майна (п. 3.4. договору) та відсутність переліку або реєстру застрахованого майна.
Водночас, відповідачем-2 у ході ревізії здійснено аналіз всіх умов договорів страхування від 03.02.20010 р., від 10.02.2011 р. та встановлено, що страхове відшкодування за первісною вартістю застрахованого майна у даних договорах не передбачено. Договорами передбачено, що розмір збитків, заподіяних пошкодженням страхового майна визначається згідно висновку незалежного оцінювача.
Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб врегульовано Законом України "Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 85/96-ВР добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 9 Закону № 85/96-ВР визначено страхову суму, як грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхову виплату, як грошову суму, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 15 ст. 9).
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9).
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ч. 17 ст. 9).
Отже, Законом № 85/96-ВР передбачено, що страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору або договором страхування.
Як слідує зі змісту договору страхування від 03.02.2010 р. № 65-10. МЕ02, зокрема пунктів 11.3.2, 11.4.1, виплата страхового відшкодування здійснюється за умови наявності висновку експертної комісії про страховий випадок, рішення суду або аудиторського висновку про розміри сум, які підлягають відшкодуванню. При загибелі майна розмір збитку визначається, виходячи із розміру його дійсної вартості на момент укладення цього Договору, при пошкодженні майна - в розмірі витрат на його відновлення.
Разом з тим, пунктом 8.1.5 договору від 10.02.2011 р. № 175-11. МЕ02 визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється за умови надання Страхувальником висновку дослідження незалежного оцінювача щодо вартості збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого майна в результаті настання страхового випадку.
Таким чином, умови вказаних договорів добровільного страхування не передбачають виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми. Натомість, договорами передбачено, що страхове відшкодування проводитиметься, виходячи із розрахунку реально заподіяних збитків на момент настання страхового випадку, тобто виходячи із розміру дійсної вартості майна на момент його пошкодження, як це і передбачено ч. 17 ст. 9 Закону № 85/96-ВР.
Слід відмітити, що договори страхування не містять переліку майна, яке підлягало страхуванню. Такого переліку чи реєстру не складено позивачем у формі додатків до договорів і під час їх укладання.
Отже, позивачем укладено договори страхування майна з урахуванням первісної вартості майна без конкретного його переліку без законних на те підстав.
З метою підвищення якості прогнозування та формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України винесено наказ від 04.10.2007 р. № 75, яким затверджено Методику формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
ОСОБА_5 передбачено принципи формування бюджету Фонду, зокрема, пунктом 5 - принцип ефективності якого визначено, що при складанні та виконанні бюджетних програм усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні оптимального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У ході ревізії відповідаче-2 з'ясовано, що планування видатків на страхування майна позивач здійснював самостійно, у той час, як будь-яких документів, які б підтверджували обрахування потреби в коштах за окремими КЕКВ, у тому числі КЕКВ 1134 - кошти на страхування майна у позивача відсутні.
Беручи до уваги те, що позивач є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного фонду, дотримання принципу ефективності використання коштів для якої є обов'язковим, суд погоджується із позицією відповідача-1 щодо завищення позивачем дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, внаслідок чого позивачем протягом 2010-2011 рр. зайво використано коштів Фонду на суму 8427,56 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Новотроїцького РЦЗ, а відтак - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Відмовити Новотроїцькому районному центру зайнятості в задоволенні позовних вимог до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, головного контролера-ревізора Державної фінансової інспекції у Херсонській області ОСОБА_4 про скасування пункту 4 вимоги від 28.12.2011 р. про усунення порушень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 березня 2012 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 9.3