і Справа № 2а-3397/08/0770
Рядок статзвітності 2.13
Код - 03
«01» червня 2009 року м.Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О .Я. та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився;
відповідача: Управління міграційної служби в Закарпатській області, представник Ковач В.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення відповідача неправомірним про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, -
встановив:
Відповідно до статті 160 частини З КАС України 01 червня 2009 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 05 червня 2009 року.
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення відповідача неправомірним про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки, на його власну думку, при співбесіді з працівником відділу міграційної служби він навів переконливі факш переслідувань з боку органів влади Палестини, громадянином якої він є. Позивач в судове засідання не з'явився, а просив суд розглянути дану справу без його участі.
1 Представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та як доказ необґрунтованості позовних вимог надала суду протокол співбесіди з позивачем від 18.11.2008 р.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків: Згідно даних протоколу співбесіди від 18.11.2008 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Палестини, країна постійного місця проживання - Палестина.
На співбесіді заявник зазначив, що виїхав з Палестини через політичні проблеми. Вдома позивач був прихильником політичної партії «Фатх», представники «Хамас» погрожували йому розправою.
Згідно т. 9 Закону України "Про біженців" та Конвенції про статус біженців 1951 року, та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року заяву особи, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 прийнято до розгляду 20 листопада 2008 року. В ході розгляду заяви особи, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 та наявних матеріалів особової справи також встановлено наступне.
ОСОБА_2, мусульманин-суніт, не одружений, без освіти, підсобник на
будівництві. Адреса проживання напередодні виїзду: Палестина.
Із пояснень ОСОБА_2, даних під час співбесіди 18 листопада 2008 року слідує, що позивач, у країні громадянської належності, у 16 років отримав ID - картку. Проблем з отриманням ID - картки не було. Позивач виїхав з країни громадянської належності нелегально. Викладене є доказом того, що особа, яка назвалась ОСОБА_2 є громадянином Палестини та користувалася захистом країни громадянської належності. Відповідно до пункту Е розділу І Женевської Конвенції про статус біженця 1951 року положення цієї Конвенції не поширюються на осіб, за якими компетентними органами країни, в якій вони проживають, визнаються права та обов'язки, пов'язані з громадянством цієї країни.
Згідно з пунктами 99-100 глави 2 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ,ООН, під відмовою в захисті країни громадянської належності необхідно розуміти, що особі відмовлено в послугах (тобто відмова видати національний паспорт або продовжити термін дії, або відмова в дозволі повернутися на сою територію). Вказані факти можуть розглядатися як відмова в захисті країни громадянської належності. Термін "не бажає" відноситься до тих біженців, які відмовляються прийняти захист уряду країни своєї громадянської належності. Його значення розкривається фразою "внаслідок таких побоювань". Коли особа бажає скористатися захистом своєї країни, таке бажання, як правило, не співставне з твердженням, що вона перебуває за межами своєї країни " в силу цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування". В любому випадку, якщо приймається захист з боку свої країни і немає ніяких підстав для відмови з причин цілком обґрунтованих побоювань від цього захисту, дана особа не потребує міжнародного захисту і не є біженцем.
Оскільки, особа, яка назвалась громадянином ОСОБА_2 добровільно звернулася до компетентних органів держави за отриманням ID- картки, безперешкодно її отримала, тобто добровільно прийняла захист від країни своєї громадянської належності, вона не потребує міжнародного захисту і не є біженцем.
Під час співбесіди 18 листопада 2008 року особа, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 називає причинами виїзду з країни громадянської належності військові дії та політичну нестабільність. Представники військового крила як партії ФАТХ, так і ХАМАС пропонували позивачу приєднатись до них, після отримання відмови позивача кілька разів на вулиці, з його слів, піддавали побиттю радикально налаштовані представники як партії ФАТХ, так і ХАМАС. Зі слів позивача, він не належав до членів жодної політичної партії чи громадської організації.
Позивач стверджував під час співбесіди, що зафіксовано в протоколі від 18 листопада 2008 року, що виїхав з Палестини 08 липня 2008 року до України, щоб клопотати про статус біженця. Зі слів заявника, він не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичного насильства з боку представників офіційної влади Палестини.
Зазначені заявником у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався у Палестині, як конвенційний біженець.
Відповідно до пункту 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками. Особа, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 таких свідчень не надала.
В заяві про надання статусу біженця позивач повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Відповідно до Позиції ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і письмові. Це означає, що позивач повинен переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень. Аналіз матеріалів справи позивача свідчить, що він не навів жодних конкретних фактів про побоювання щодо нього в країні громадянської належності. Особи, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 не навела також будь-якої аргументації свого побоювання у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України "Про біженців".
Отже, рішення відділу міграційної служби у Закарпатській області від 18 листопада 2008 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця у зв'язку з очевидно необґрунтованою заявою було прийнято після всебічного вивчення наданих особою, яка назвалась громадянином Палестини ОСОБА_2 документів: заява, анкета, протокол співбесіди, вивчення матеріалів по країні походження позивача.
Оскільки відповідач - відділ міграційної служби в Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про біженців", підстави для скасування його рішення та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 160, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
1. В адміністративному позові ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення відповідача неправомірним про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.