Єдиний унікальний номер 234/4239/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1948/2016
Головуючий 1 інстанції Марченко Л.М.
Категорія 32 Доповідач Кішкіна І.В.
06 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Гапонова А.В., Папоян В.В.,
за участю секретаря Ротар Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, товариства с додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, товариства с додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану смертю у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4, в розмірі 30000 грн. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування матеріальної шкоди, у зв'язку з похованням ОСОБА_4 та встановленням надгробного пам'ятника, в розмірі 10662,50 грн., та моральної шкоди, заподіяної смертю вказаної особи під час дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 14616 грн., а всього 25278,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 370,63 грн. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь держави судовий збір в розмірі 731,77 грн.
З вказаним рішенням в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати в цій частині рішення суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що постановою слідчого від 30 листопада 2015 року провадження у кримінальній справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності та розміру моральної шкоди. Також судом при визначеності розміру моральної шкоди не враховано його матеріальне становище та вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі договору, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 5231 від 23 листопада 2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача товариства с додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 5232 від 23 листопада 2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 17.00. годині по проїжджій частині вулиці Танкістів з боку міста Дружківка в напрямку вулиці Мира у місті Краматорську рухався автомобіль ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 В цей час проїжджу частину вулиці Танкістів з права наліво по ходу руху вказаного автомобілю в районі ЛЕП №12 перетинала пішохід ОСОБА_4, на яку вказаний автомобіль здійснив наїзд. Від отриманих травм пішохід ОСОБА_4 померла на місці (а.с.5).
Згідно висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №35/1 від 27 лютого 2014 року автомобіль ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_1, в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився у працездатному стані і наявності їх непрацездатного перебування на момент ДТП не виявлено (а.с.6).
Згідно висновку автотехнічної експертизи №803 від 07 травня 2015 року з технічної точки зору в умовах даної дорожньої ситуації невідповідностей вимогам Правилам дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням даної дорожньої пригоди, в діях водія автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 не вбачається (а.с.6).
Постановою слідчого СУ Головного управління національної поліції в Донецькій області від 30 листопада 2015 року закрито кримінальне провадження №12014050000000030 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України (а.с.5-7).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вона доводилась матір'ю позивачеві ОСОБА_3 (а.с.3,4).
Полісом №АВ/8270839 від 02 квітня 2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 03 квітня 2013 року до 02 квітня 2014 року, укладеним між ОСОБА_5 та страховою компанією ТДВ «СК «Кредо», забезпечено використання транспортного засобу - автомобілю ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, з можливістю виплати у випадку настання страхового випадку - події, внаслідок якої завдана шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого ТЗ і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., франшиза - 500 грн. (а.с.8,46).
Згідно квитанцій та чеків позивач поніс витрати на поховання своєї матері ОСОБА_4, влаштування поминального обіду та спорудження надгробного пам'ятника (а.с.9-23).
Рішенням суду від 09 вересня 2016 року стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування матеріальної шкоди, у зв'язку з похованням ОСОБА_4 та встановленням надгробного пам'ятника, в сумі 10662,50 грн., та моральної шкоди, заподіяної смертю вказаної особи під час дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 14616 грн., а всього 25278,50 грн.
В частині стягнення з ТОВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування матеріальної та моральної шкоди рішення суду не оскаржується.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як особа, яка здійснювала керування джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, що спричинило смерть останньої на місці, згідно з чинним законодавством відповідає за завдану ним матеріальну шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої, та повинен відшкодувати моральну шкоду незалежно від наявності його вини. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 неправомірно заволодів вказаним транспортним засобом, також не доведено, що смерть потерпілої ОСОБА_4 настала внаслідок непереборної сили або її умисних протиправних дій, зокрема суїциду. Незважаючи на відсутність підстав для кримінальної відповідальності, на ОСОБА_1 покладається цивільно-правова відповідальність за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої. Враховуючи загальний визначений позивачем ОСОБА_3 розмір грошової компенсації моральної шкоди 100000 грн., суд з врахуванням принципів розумності та справедливості, обставин ДТП, ступеня вини його учасників, зменшив заявлений розмір компенсації моральної шкоди в розмірі 30000 грн.
З таким висновком суду погоджується апеляційний суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду оскаржує в частині позову про відшкодування моральної шкоди, тому апеляційний суд відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Виходячи з положень частини 2 статті 1187 та частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_3, вимоги про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 ним обґрунтовувалися душевними стражданнями, яких він зазнав внаслідок смерті матері.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем в судовому засіданні доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і які мають значення для ухвалення такого рішення на підставі норм ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність покладення на відповідача ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати позивачеві моральну шкоду, яка полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі смертю своєї матері.
Крім того, суд першої інстанції правильно при встановлені розміру відшкодування моральної шкоди врахував вимоги розумності та справедливості, що відповідає загальним принципам цивільного законодавства, встановленого ст. 3 ЦК України.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частині п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на закриття кримінального провадження, не ґрунтуються на законі, оскільки відсутність складу злочину не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова слідчого про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільному порядку, передбаченому ЦПК.
Крім того, постанова слідчого від 30 листопада 2015 року не містить жодного посилання на порушення ОСОБА_4 як пішохода ПДР України. При цьому, з вказаної постанови вбачається, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 24 від 20 лютого 2014 року були виявлені множинні тілесні ушкодження, які утворилися в умовах автомобільної травми в результаті наїзду легкового автомобілю на пішохода, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких нових доказів, які не були предметом дослідження при розгляді справи, та які б спростовували доводи позивача, відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд першої інстанції, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, врахував обставини справи, характер і ступень моральних страждань та негативних наслідків та обґрунтовано визначив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 30000 грн.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано постанову слідчого про закриття провадження у кримінальній справі, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності та розміру моральної шкоди та судом не враховано вимоги розумності, виваженості та справедливості не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи спростовуються наведеними вище матеріалами справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди немає. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В.Кішкіна
Судді А.В.Гапонов
В.В.Папоян