61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
06.12.2016р. Справа № 905/5873/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Рвачову О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву від 04.10.2016р. №1/8604 про видачу дубліката судового наказу по справі
за позовом: Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів”, смт. Панютине, Харківська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтранс-Сервіс”, м. Донецьк, Донецька область
про стягнення 103 906 грн. 32 коп.
За участю представників сторін:
від заявника: представник не з'явився.
від відповідача: представник не з'явився.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. позовні вимоги Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів”, смт. Панютине, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтранс-Сервіс”, м. Донецьк про стягнення 103906 грн. 32 коп. задоволено частково.
На виконання даного рішення судом був виданий відповідний наказ.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Украпромтрансп-Сервіс” на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. у справі №905/5873/13 - залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. у справі №905/5873/13 - залишено без змін.
10.10.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” надійшла заява №1/8604 від 04.10.2016р. про видачу дубліката судового наказу по справі №905/5873/13.
У зв'язку з відставкою судді Овсяннікової О.В., для розгляду вказаної заяви проведено повторний автоматичний розподіл справи №905/5873/13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016р. призначено суддю Мельниченко Ю.С.
Ухвалою господарського суду Донецької області суду від 11.10.2016р. заяву №1/8604 від 04.10.2016р. Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів”, про видачу дублікату наказу, прийнято до розгляду та було призначено у судовому засіданні на 15.11.2016р. Ухвалю господарського суду Донецької області від 15.11.2016р. розгляд заяви було відкладено на 06.12.2016р.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, господарський суд вважає, що заява Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” про видачу дублікату наказу господарського суду Донецької області по справі №905/5873/13 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. (ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвала, постанова господарського суду підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, установами, посадовими особами.
У відповідності до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.
Відповідно до п.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"), дублікат наказу (стаття 120 Господарського процесуального кодексу України) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).
Із матеріалів справи вбачається, що в якості доказу втрати наказу стягувач надає лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №2-4-1529 від 26.08.2016р., у якому зазначено, що по виконанню вказаного наказу з 16.12.2013р. у відділі державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку державним виконавцем відкрито виконавче провадження №41227847 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/5873/13 від 14.10.2013р., але внаслідок захоплення приміщення відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, матеріально-технічної бази та документації відділу, надати ґрунтовану інформацію по вищевказаному виконавчому документу у відповідному відділі, який тимчасово переміщено з території непідконтрольній українській владі, не уявляється можливим.
Окрім того, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у зазначеному листі також повідомило, що усі виконавчі провадження, журнали обліку та архівні справи було залишено у місті Донецьку та запропоновано позивачу звернутися за дублікатом наказу до господарського суду Донецької області.
В свою чергу, 31.10.2016р. від відповідача (боржника) через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист з додатками, в т.ч. письмові пояснення за змістом яких відповідач зазначає, що на виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» на користь державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» було виплачено суму боргу в повному обсязі - 100 000 грн. 00 коп., та на підтвердження оплати надано копії платіжних доручень 301/11 від 09.04.2014р. на суму 200 грн. 46 коп., №277 від 23.06.2014р. на суму 90 037 грн. 28 коп., меморіальний ордер №Е0404F25ZV на суму 9 762 грн. 26 коп., а разом на 100 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно п.2.2 до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.20111 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Відповідно до п.2.3. зазначеної Постанови, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Враховуючи вищевикладене, судом не можуть бути визнані надані відповідачем (боржником) копії платіжних доручень, як належні та допустимі, оскільки на них відсутня печатка Банку.
08.11.2016р. від позивача (заявника) через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення, у яких останнім було зазначено, що за платіжним дорученням №1389 від 30.05.2014р. на його рахунок надійшло 9 045 грн. 45 коп., проте залишок грошових коштів у сумі 92 954 грн. 55 коп. за наказом господарського суду Донецької області по справі 905/5873/13 від 14.10.2013р., на теперішній час на рахунки стягувача не надходив, а отже зазначений наказ фактично не виконаний.
Окрім того, 29.11.2016р. позивач (заявник) через канцелярію господарського суду Донецької області надіслав Довідку Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вих.№2-16-1337 від 10.11.2016р.) у якій зазначено, що внаслідок перевірки даних єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у Ворошиловському районному відділі державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 16.12.2013р. перебувало виконавче провадження №41227847 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/5873/13 від 14.10.2013р., але внаслідок захоплення приміщення відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, матеріально-технічної бази та документації відділу, надати ґрунтовану інформацію по вищевказаному виконавчому документу у відповідному відділі, який тимчасово переміщено з території непідконтрольній українській владі, не уявляється можливим. Окрім того, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у зазначеній довідці також повідомило, що усі виконавчі провадження, журнали обліку та архівні справи було залишено у місті Донецьку.
Крім того, відповідачем 06.12.2016р. через канцелярію суду надані письмові пояснення, у яких зазначається, що відповідачем було погашено лише суму основної заборгованості на виконання наказу №905/5873/13 від 14.10.2013р., але не погашена сума судового збору у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Проте, суд звертає увагу, що до наданих пояснень відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійсненої оплати.
Отже, навіть, якщо судом були б прийняті як належні та допустимі докази платіжні доручення, на підтвердження сплати суми основного боргу у розмірі 100 000 грн. 00 коп., суд звертає увагу, що наказ господарського суду Донецької області №905/5873/13 від 14.10.2013р. не виконаний в повному обсязі.
Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття “ обов'язковість судових рішень”, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідно положень Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" рішення господарського суду підлягають обов'язковому безумовному виконанню на території України та їх виконання здійснюється на підставі виданих господарськими судами наказами, за відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про фактичне повне виконання рішення, суд приходить до висновку про необхідність видачі дублікату наказу, внаслідок чого заява позивача підлягає задоволенню.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 32, 34, 36, 86, 115, 116, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити заяву Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів”, смт. Панютине, Харківська область про видачу дублікату наказу господарського суду Донецької області по справі №905/5873/13 за позовом Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів”, смт. Панютине, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтранс-Сервіс”, м. Донецьк про стягнення 103 906 грн. 32 коп.
Видати дублікат наказу господарського суду Донецької області у справі №905/5873/13 від 14.10.2013р.
Додаток (для позивача): дублікат наказу господарського суду Донецької області від 14.10.2013р. по справі № 905/5873/13.
Суддя Ю.С. Мельниченко