Справа 2-105/09
7 травня 2009 року
Личаківський районний суд міста Львова
У складі головуючого - судді Гірник Т.А.
При секретарі Яричевській І.В.
З участю позивачки ОСОБА_1 , вона ж представник позивача ОСОБА_2
Адвоката ОСОБА_3
представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третіх осіб приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири , реєстраційного посвідчення на квартиру ;
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, третіх осіб приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною , відшкодування завданих збитків , суд
Позивачі ОСОБА_1 в липні 1999 року та в жовтні 1999 року ОСОБА_2 звернулись з позовом до відповідачки ОСОБА_4 з вимогами , які уточнювали 11.05.2004 року / том. 1 а.с 253, 281 / в кінцевому просять постановити рішення про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.05.1999 року та реєстраційного посвідчення на вказане житло видане на відповідачку ОСОБА_4 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 від свого імені вимоги підтримала і просить визнати недійним цей договір з підстав ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року , як укладений нею внаслідок погрози . Діючи по довіреностям / том 1 а.с.42, 255, том. 2 а.с.43/ в судовому засіданні від імені сина ОСОБА_2 - позивача по справі, просить такий договір визнати недійсним з підстав тієї ст. 48 ,57 ЦК України 1963 року , як укладений обманним шляхом та врахувати , що довіреність на підставі якої нею від імені сина такий договір підписувався , визнана в судовому порядку нечинною. Пояснила , що внаслідок різних погроз зі сторони особи ОСОБА_9 , який , вважає , діяв по зговору з відповідачкою ОСОБА_4 - уклала спірний договір. У судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_9 напередодні укладення договору возив її в БТІ , до відповідачки ОСОБА_10, в машині від ОСОБА_9 дізналась, що має доручення від ОСОБА_2 на її ім'я для укладення договору продажу квартири. Разом із сторонами супроводжував її до нотаріуса , де підписала договір . Наміру продавати житло не мала , вибувати з такого нікуди , під погрозами зі сторони зазначеної особи підписала договір від свого імені та від імені сина . Гроші за квартиру від ОСОБА_10 не отримувала .Просить позов задоволити. В підтвердження вимог покликається на копію договору , довіреності , рішення суду в частині визнання нечинним доручення , інші долучені до справи докази , покази свідків.
ОСОБА_4, інтереси якої за довіреностями /том 1 а.с.18, 179 том 2 а.с.38/, представляє ОСОБА_5 , проти вимог позивачів з наведених мотивів заперечила і підтримала зустрічний позовом , який неодноразово уточнювала та змінювала заявами 21.08.1999 року , 05.05. 2005 року / том 1 а.с.15, 355/ , і в кінцевому просить визнати недійсним зазначений вище договір , як укладений внаслідок обману зі сторони продавців та стягнути суму ринкової вартості житла на час постановлення рішення - 476 122 гривні. В такій редакції позов пред”явили , оскільки висновком почеркознавчої експертизи встановлено , що підпис на довіреності , на підставі якої ОСОБА_11 підписала договір від імені ОСОБА_2 - виконаний не ним , а іншою особою , до того ж жіночої статі . Про такі обставини не могла знати ні вона ні її мати при укладенні спірного договору , не допускали , що доручення , посвідчене нотаріусом може бути незаконним , а ОСОБА_1 не могла не знати , що в період посвідчення такого доручення син був за межами України , про що також встановлено в суді і діяла на підставі нечинного доручення . Просить врахувати , що ОСОБА_1 сама запевняла , що вправі діяти від ОСОБА_2 , з нею обговорювалась ціна квартири , поведінка її як особи , котра бажає продати квартиру та діє за погодженням з іншим співвласником -не викликала жодних сумнівів. Однак , як виявилось , з допомогою матері - ОСОБА_2 вирішив боргові зобов'язання перед особою , про які знала ОСОБА_1, остання по даний час не звільнила квартиру , що також підтверджує недобросовісність дій обох продавців , які обманули покупця . Враховуючи передачу ОСОБА_1 , як особі , котра діяла від імені двох продавців обумовлену між сторонами суму , що становило 8 500 доларів США , а також визнання нечинним довіреності та вимоги ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року , просить постановити повернення вартості житла - стягнути ринкову вартість квартири з відповідачів , визнавши договір недійсним. При вирішення спору просить врахувати , що з метою проживання у придбаній квартирі та об'єднання в одну сім'ю, відчужили дві квартири -відповідачки та довірителя , як дочки , оскільки відповідач ОСОБА_10 на час укладення договору мала 79 років та потребувала догляду дочки . Таким чином позбулись двох квартири, оплатили вартість спірної квартири і до них новими власниками в 2000 році подано позов про виселення, який зупинено до вирішення даного сопору. У підтвердження вимог покликаються на копію договорів , письмові докази , в тому числі висновок експертизи , покази свідків, які просять вважати вичерпними в обгрунтування позову.
Треті особи в останнє судове засідання не з'явились , враховуючи їх детальні пояснення з приводу спірних правовідносин , суд вважає , що справу можна розглянути в їх відсутності та врахувати дані ними пояснення. Приватний нотаріус ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердила , що нею 21.05. 1999 року посвідчувався спірний договір . Відобразила обставини , які пригадала , а саме , що перевірила необхідні документи , в тому числі внесення довіреності в реєстр на ім”я ОСОБА_12 від ОСОБА_2 , як іншого співвласника. Пам'ятає , що біля 2- годин даних в реєстрі про довіреність не було і весь цей час ОСОБА_12 знаходилась у приміщенні нотконтори , знаючи причину очікування . Лише після того , коли було отримано підтвердження про реєстрацію довіреності , за відсутності інших перешкод , посвідчила договір. Обстановка посвідчення була звична, перед підписанням договору переконалась у волевиявленні сторін, роз'яснила права та обов'язки кожного, сумнівів у відсутності бажання продавця продати, а покупця купити квартиру - не було. У приміщенні нотконтори сторони були біля 2-х год. Пам'ятає, що ОСОБА_1 в процесі оформлення договору говорила, що планує кудись виїздити, перед посвідченням договору сторони підтвердили відповідно передачу та отримання грошей . Покликається на документи , копії яких долучено до справи , що стосується вчинення нотаріальної дії.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_8 даючи пояснення в судовому засіданні пояснила , що вчиняла нотаріальну дію- оформлення доручення від ОСОБА_2 , останній прибув з паспортом , перевірила його особу , оформила доручення на ім'я ОСОБА_1 . Пояснила , що звіряти підпис особи з підписом у паспорті не зобов'язана. Пояснити результат почеркознавчої експертизи , якою спростовано виконання підписів на довіреності ОСОБА_2 - не змогла.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків , суд вважає , що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково , договір купівлі-продажу слід визнати недійсним , однак з підстав про які вказано у позові ОСОБА_10 та не відповідає вимогам законуК, скасувати реєстраційне посвідчення на ім'я останньої та стягнути на її користь солідарно з продавців квартири ринкову вартість житла . До такого висновку суд приходить, виходячи з таких мотивів.
У судовому засіданні встановлено , що 21 травня 1999 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяла за довіреністю , що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 14 травня 1999 року - продали, а громадянка ОСОБА_4 купила вказане у договорі житло та зареєструвала право власності 26 травня 1999 року / том 1 , а.с. 4, 12 , 13 / .
При повторному розгляді справи після скасування , рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 8 листопада 2005 року в числі інших позовних вимог сторін , задоволено вимоги ОСОБА_2 та визнано недійсним доручення від його імені від 14 травня 1999 року , що посвідчувала приватний нотаріус ОСОБА_8 з врахуванням висновку почеркознавчої експертизи , якою встановлено виконання на довіреності підпису від імені ОСОБА_2 іншою особою / том 1 а.с. 8, 413 /. Чинність судового рішення і в цій частині підтверджена ухвалою 20 березня 2006 року апеляційного суду Львівської області / а.с.460 - 461 том . 1 / та лише в цій частині ухвалою Верховного Суду України від 8 листопада 2006 року / том 1 а.с.496- 499 /. В межах прийняття рішень про визнання договору купівлі-продажу недійсним та інших похідних вимог , судові рішення скасовані , тому розглядаються повторно .
Враховуючи дату укладення договору , суд вважає , що до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК України , 1963 року , на який посилаються сторони у своїх позовах.
Перевіряючи обгрунтованість вимог позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, мотиви яких викладено у позовах від 21. 07. 1999 р., 20.10.1999 , 11.05. 2004 року / том 1 а.с.3, 24, 25 , 253- 254/ та конкретизовано ОСОБА_1Н . в судовому засідання про укладення нею особисто угоди під погрозою, а ОСОБА_2 внаслідок обману, тобто прохання визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним з підстав, що передбачені ст. 48 і ст. 57 ЦК УРСР - суд вважає такі мотиви спростованими . Попереднім судовим рішенням по справі довіреність ОСОБА_2 від 14 травня 1999 року визнана недійсною , а відтак первісний позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири підлягає до задоволення саме з підстав , що встановлені ст. 48 ЦК УРСР , однак , в той же час не підлягає до задоволення позовна вимога згаданих позивачів про визнання його недійсним з підстав , що встановлені ст. 57 ЦК УРСР , за їх недоведеністю.
В судовому засіданні встановлено , що задовго до укладення договору саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були боргові зобов'язання перед ОСОБА_9, що підтверджено копією угоди від 01.10. 1998 року , із якої вбачається , що громадянин ОСОБА_9 позичив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.10. 1998 року 27 6000 гривен на шість місяців до 01.04.1999 року 27 600 гривен. Даною угодою передбачено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язуються повернути цю суму до 1 квітня 1999 року і у разі не повернення боргу - до ОСОБА_9 переходить право власності на їх квартиру АДРЕСА_2 у Львові , про що безперечно була обізнана ОСОБА_1 . , оскільки особисто підписала цю угоду , що не заперечила у судовому засіданні , як і 1 жовтня 1998 року договір застави квартири АДРЕСА_2 у Львові , котрою разом з сином ОСОБА_2 володіла на праві спільної сумісної власності , що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14.06.1995 року/ том 1 а.с. 26 , 47, 129 / .Напередодні ОСОБА_2 отримано довідку БТІ від 28.09.1998 року для договору застави квартири / том. 1 а.с. 101/.
З самого договору застави вбачається , що 1 жовтня 1998 року між заставодержателем, яким вказано ОСОБА_9 та заставодавцем , якими значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - уклали між собою договір позички на суму 27 600 гривен . Термін повернення позички обумовлений договором 1 квітня 1999 року. У забезпечення виконання грошового зобов'язання заставодавця , тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні заставили вказану квартиру . Отримання позички від ОСОБА_9 ОСОБА_13 ствердив у своїх поясненнях на ім'я начальника Личаківського РВ і ствердив заставу квартири ним та матір'ю , що офоормлено нотаріально ./ а.с. том. 1 ,а.с. 68- 69/. В судовому засіданні ОСОБА_1 ствердила особисте підписання усіх перелічених угод та договору , які ніким , у тому числі і нею не оспорювались, а також ствердила розуміння , що у випадку не повернення коштів ОСОБА_9 - вони з сином позбуваються спірної квартири . ОСОБА_1 пояснила , що не допускала цього , оскільки син планував заробити кошти та повернути ОСОБА_9 борг. Такими пояснення ОСОБА_1 підтверджено розуміння обома - нею та сином обов'язку повенути велику суму боргу , наслідки не виконання обома грошового зобов'язання . ОСОБА_1 в судовому засіданні також ствердила і те , що ні вчасно , ні по спливу терміну повернення боргу , гроші ОСОБА_9 не було повернуто . Син поїхав за кордон , як дізналась в подальшому по підробленим документам , що стверджується долученми до справи документами , надісланими з Польщі , зміст яких підтверджує затримання ОСОБА_2 04.05. 1999 року по документам на іншу особу. ОСОБА_2 намагався нелегально 04.05. 1999 року перетнути кордон з Польші до Німеччини по підробленому паспорту громадянина ОСОБА_14 на ім»я ОСОБА_15 / том 1 а.с. 50/.
Такими поясненнями ОСОБА_1 підтверджено , що задовго до укладення спірного договору - обоє позивачів по первісному позову були знайомі із ОСОБА_9 , обоє мали перед ним грошове зобов'язання , яке не виконали. Підтвердженням цьому є наведені документи , які не можуть спростувати пояснення ОСОБА_1 Слід врахувати суперечливі пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні 16 .02. 2007 року , де пояснила , що борг ОСОБА_9 син ніби-то повернув через Юрковських і категоричну відповідь в останньому судовому засіданні про те , що гроші ОСОБА_9 ні вона ні син не повертали , до того ж останній не мав жодних доходів . Крім того , допитана в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 13.07. 20078 року пояснила , що зі слів ОСОБА_1 знає про те , що син позичив гроші в сумі 4 000 доларів США під заставу квартири , гроші не повернув , тому під погрозами продала квартиру. Пояснення цього свідка за клопотанням ОСОБА_1 повністю спростовують її пояснення у першому судовому засіданні про відсутність боргових зобов'язнаь на час укладення спірного договору .
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила , що по спливу терміну поверненння боргу , ОСОБА_9 вимагав у неї звільнення квартири , що відповідно є логічною вимогою з врахуванням вказаних вище угоди та договору застави. Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини , суд вважає , що є підстви для висновку про недобросовісність дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по відношенню до відповідачки ОСОБА_4 , котра була обманута , з метою збереження продавцями свого житла і повернення за рахунок коштів покупців боргу. Це встановлено , виходячи із наведених вище мотивів та наступних.
Маючи обов'язок нарівні з сином повернути кошти за договором позики , про відсутність яких ствердила ОСОБА_1 , остання також в судовому засіданні пояснила про те, що наміру продавати житло не мала . Однак про це не повідомляла ні представника ОСОБА_4, котра як дочка приїздила і в присутності її - ОСОБА_1 оглядала квартиру та обумовили ціну, ні саму ОСОБА_4 , з котрою зустрічалась до укладання договору , певний час перебувала у квартирі сама . Не повідомляла дійсних намірів нотаріусу ОСОБА_7 , хоча тривалий час перебувала у нотаріальній конторі в очікуванні підтвердження чинності довіреності на її ім'я , достовірно знаючи про відсутність сина в Україні. Враховуючи описання обстановки самою ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_10 перед посвідченням договору та у нотаріальній конторі , слід вважати встановленим , що у випадку погроз , мала цілком реальну можливвість про це застерегти ОСОБА_10 , а також нотаріуса. Однак не зробила цього , діяла свідомо , вводячи в оману покупця.
Поясненнями свідка ОСОБА_17 стверджується вчинення ОСОБА_1 активних дій , направлених саме на оформлення продажу квартири без жодних погроз .
Свідок відповідачки ОСОБА_18 в судовому засіданні 26.07. 2007 року ствердила , що як маклер займалась в 1999 році сприянням купівлі-продажу квартир . Будучи обізнаною в намірі мешканців продати житло, показувала квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кільком клієнтам. Останні відмовлялись від купівлі , коли дізнавались про перебування квартири під заставою. Намір продати квартиру був у двох власників , у березні 1999 року саме ОСОБА_2 вів розмову з клієнтами про продаж , ствердила , що ОСОБА_1Н не заперечувала наміру продати житло , в її присутності люди оглядали житло. Показів даного свідка ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечила.
Крім того , ОСОБА_1 , проживаючи разом з сином ОСОБА_2 була свідома і розуміла про його відсутність , а отже підписуючи договір купівлі- продажу і від його імені , знаючи на підставі яких повноважень , також не застерегла покупця від вчинення угоди, а отже бажала вчинити дію , використовуючи доручення. Пояснення ОСОБА_1 про те , що не говорила про відсутність наміру продавати житло з тих причин , що про це ніхто не запитував, також спростовує мотиви її позову про укладення договору під погрозою зі сторони ОСОБА_9 та інших осіб , про яких чітко не інформує .
До матеріалів справи долучено копію замовлення та договір від 17.05. 1999 року , якими підтверджено , що саме ОСОБА_1 зверталась в БТІ про виготовлення довідки на квартиру АДРЕСА_3 у Львові і саме для продажу , про що вказано у договорі / том 1 а.с. 104, 105/. Цих обставин ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечила. Із змісту довідки вбачається , що видана вона ОСОБА_1 / том. 1 а.с. 106 зворот/. До справи долучено копію заяви ОСОБА_9 від 18 травня 1999 року про зняття заборони з спірної квартири в зв'язку з повним погашенням боргу і відсутність претензій до заставодержателів / том. 1 а.с. 135 / . Враховуючи категоричне твердження ОСОБА_1 в останньому засіданні про те , що грошей ні вона ні син не повертали , а син у цей час вибув на заробітки , саме з метою заробити гроші для повернення ОСОБА_9 - то безперечно без погодження у тому числі з ОСОБА_1 питання повернення боргу - ОСОБА_9 не скасував заставу. Такі документи підтверджують правдивість пояснень представника відповідачки ОСОБА_10 - ОСОБА_5 , що в приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_1 отримала гроші за квартиру , які після одержання одразу передала громадянину , котрого представила як знайомого , що дійсно підвозив її у нотконтору , як виявилось у подальшому громадянину ОСОБА_9 Після передачі грошей було посвідчено договір. Таким чином, за рахунок отриманих від ОСОБА_5 коштів , ОСОБА_1 виконала боргове зобов'язання сина та особисте перед позикодавцем , не повідомивши покупця про хибність своїх повноважень від імені сина та інші дійсні обставини , що спонукали її на укладення угоди. Підтвердженням цьому є також той факт , що у правоохоронні органи ОСОБА_1 звернулась лише після пред'явлення вимоги зі сторони ОСОБА_5 про звільнення нею житла , а не негайно , що було б логічним і випадку вчинення угоди внаслідок погроз . Навпаки , в судовому засіданні пояснила , що на прохання дочки ОСОБА_5 віддала книжки по оплату за житло та послуги , на вимоги звільнити квартиру в зв'язку з продажем - говорила , що чекає сина.
Зі сторони ОСОБА_2 також наявний обман покупця .
ОСОБА_1 , в тому числі як предситавник ОСОБА_2 ,в судовому засіданні ствердила , що син ніколи не працював і жив за її рахунок . За відсутності заробітку та доходів, іншого майна окрім належної їм на праві спільної сумісної власності квартири - не мав. Безперечно розумів правові наслідки підписання перелічених вище угоди та договору .
Незважаючи на визнання нечинним доручення , яким скористалась ОСОБА_1 при підписанні спірного договору , що безперечно є підствою для визнання угоди недійсною і унеможливлює передачу квартири покупцю - наявні недобросовісні дії зі сторони ОСОБА_2. Так останній, маючи боргово зобов'язнання , яке не виконав , з врахуванням підписаного особисто договору застави - передбачав , а отже бажав настання таких наслідків , як позбавлення житла при неповерненні боргу , що було реалізовано іншим співвалаником квартири .
Суд вважає повністю спростованими твердження ОСОБА_1 про наявність якоїсь зловмисної домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , про що постійно твердить у судових засіданнях адвокат позивачів . З долученої до справи копії ЗМІ від 13.05. 1999 року / том 1 а.с .43 / вбачається , що дійсно оголошення про продаж спірного житла було надруковане , з якого відповідач ОСОБА_4 , як і інші громадяни могли дізнатись про можливість купівлі квартири. Дійсний намір придбати житло відповідної площі стверджується долученими до справи копіями договорів купівлі- продажу , з яких вбачається , що 31.07.1999 року ОСОБА_5 з сином продала належне їм житло АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 29.09. 1998 року продала своє житло АДРЕСА_5 / том 1 а.с. 108 , 109/ . Слід врахувати , що на час відчудження ОСОБА_5 свого житла , остання мала неповнолітнього сина , якого зобов'язана була забезпечити житлом / а.с. том 1. а.с.98 /. Долучені до справи медичні документи про наявність серйозних захворювань у відповідачки ОСОБА_10 , підтверджують мотиви її позову про те , що з врахуванням віку та стану здоров»я , остання відчужила своє житло , а дочка ОСОБА_5 своє , з метою об'єднання в одну сім»ю , оскільки в тому числі з врахуванням вад зору в її мати потребувала допомоги . / том1 а.с. 98-100/.
В зазначених вище поясненнях ОСОБА_2 від 11.08. 1999 року на ім'я начальника Личаківського РВ , останній нічого не вказує про підписання матір'ю договору продажу квартири внаслідок якихось погроз, лише , що зі слів ОСОБА_1 дізнався про дані покупця. / том . 1 а.с. 68-69 /.
На підставі наведеного суд приходить до переконання , що договір слід визнати недійсним з підстав укладення внаслідок обману зі сторони продавців , потерпілій стороні , яким є ОСОБА_4 слід відшкодувати другою стороною , якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість майна . При цьому слід прийняти до уваги , що висновком експерта за № 631 від 27.02. 2009 року ринкова вартість квартири встановлена 476 122 ,0 гривен. Така позиція суду відповідає Правовим позиціям Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ , якими передбачено , що при визнанні угоди недійсною стороні на її вимогу можуть бути повернуті належні суми , визначені судом з врахуванням майнових вигод , що набула інша сторона. Тому стягнення саме ринкової вартості квартири на даний час є захистом порушених прав відповідача . Це відповідає і вимогам ст. 203 ЦК України / 1963 р/.
Вказана сума підлягає стягненню солідарно з позивачів , оскільки наведеним вище доказами та мотивами рішення доведено недобросовісність дій обох позивачів . Слід врахувати , що за рахунок коштів ОСОБА_10 були виконані спільні боргові зобов'язання позивачів . Наведені вище мотиви свідчать про переслідування обома аналогічних наслідків , узгодженність їх дій.
Визнаючи договір недійсним , слід скасувати реєстраційне посвідчення на ім'я відповідачки ОСОБА_4 на спірне житло.
Керуючись ст. ст. 10 , 11, 57- 60 , 208 , 209 , 212- 215 ЦПК України,
Ст. ст. 48, 57 , 203 ЦК України / 1963 року / , суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третіх осіб приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири , реєстраційного посвідчення на квартиру задоволити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 21 травня 1999 року , згідно якого ОСОБА_4 купила, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали квартиру АДРЕСА_6 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , як такий , що не відповідає вимогам закону .
Визнати недійсним реєстраційне посвідчення видане на ім'я ОСОБА_4 26 травня 1999 року на квартиру АДРЕСА_1 .
В решті вимоги відхилити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною , відшкодування завданих збитків задоволити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 21 травня 1999 року , згідно якого ОСОБА_4 купила , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали квартиру АДРЕСА_6 , що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 Львівського міського нотаріального округу , як укладений внаслідок обману .
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартість неотриманого за договором майна , як суму збитків в розмірі 476 122 гривні .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області з дотриманням порядку та строків передбачених ст. ст. 294- 296 ЦПК України.
Суддя