Справа №2-1739/2009р.
13 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, третя особа - друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ?
Позивач 29 жовтня 2008 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 лютого 1995 року, його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.
05 грудня 2000 року померла ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина на частину зазначеної квартири. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом вказаного спадкового майна був чоловік померлої - ОСОБА_3, який є таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем в спірній квартирі на час відкриття спадщини та фактично вступив в управління спадковим майном. Він, як рідний син померлої, також є спадкоємцем першої черги за законом, але вказану спадщину не прийняв, оскільки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.
11 квітня 2008 року помер ОСОБА_3. Після його смерті відповідно відкрилась спадщина, яка складається з частини спірної квартири, що належала йому на праві власності та частини квартири, яку він фактично успадкував після смерті дружини.
Згідно заповіту, складеного ОСОБА_3 13 грудня 1991 року та посвідченого другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-6583, єдиним спадкоємцем після його смерті є син ОСОБА_1.
Позивач також зазначає, що у встановлений законодавством шестимісячний строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але отримати свідоцтво про право на спадщину не має змоги, оскільки, по-перше, не визначені частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та по-друге, на теперішній час фактично відсутнє підтвердження, що померлий є його рідним батьком, тому як відсутнє свідоцтво про його народження та не зберігся актовий запис про його народження.
Таким чином, він змушений був звернутися до суду та просив, з підстав статті 372 ЦК України, визначити, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в праві спільної сумісної власності є рівними, і кожному з них належить по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1, встановити факт належності йому заповіту, складеного ОСОБА_3 та посвідченого 13 грудня 1991 року другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-6583 , а також визнати за ним право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року.
В ході судового розгляду позивач уточнивши та доповнивши свої позовні вимоги просить суд встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3, померлим 11 квітня 2008 року, а саме, що останній є його батьком; встановити, що розмір часток ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівним, і кожному з них належить по Ѕ її частині; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, померлої 05 грудня 2000 року, а також визнати за ним право власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач - Дніпропетровська міська рада, в особі свого представника, в судове засідання не з'явилась. Про день, місце та час судового засідання сповіщені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Суд вважає за можливе, у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України, вирішити справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Третя особа - друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з'явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 лютого 1995 року, виданого виконкомом ОСОБА_2 міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №6/255-95 від 22 лютого 1995 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.12).
Право власності на зазначену квартиру зареєстроване в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №130п-95 (а.с.16).
Згідно частини 1 статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. А відповідно до положень статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Тому, з підстав статті 372 ЦК України, суд вважає, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру є рівними, і частка кожного з них становить по Ѕ частині квартири.
05 грудня 2000 року померла ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації актів про смерть ОСОБА_5 РАГС виконкому Кіровської районної ради м. Дніпропетровська 12 грудня 2000 року зроблено запис за №2889 (а.с.8).
Відповідно після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Згідно довідки другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори за №4170 від 30 грудня 2008 року (а.с.28), після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
В свою чергу, відповідно до статті 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно частини 1 статті 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Фактично прийняте спадкове майно належить спадкоємцю з моменту його прийняття.
Відповідно до вимог частини 1 статті 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. В свою чергу стаття 525 ЦК України (в редакції 1963 року) визначає, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Таким чином, вбачається, що є диним спадкоємцем першої черги за законом вказаного спадкового майна, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, був чоловік померлої - ОСОБА_3 (а.с.10), тому як саме він постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем в спадковій квартирі на час відкриття спадщини та фактично вступив в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою ЖКП «Парус» від 23 жовтня 2008 року за №2538 (а.с.17) .
11 квітня 2008 року ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_5 реєстрації смерті ОСОБА_2 міського управління юстиції Дніпропетровської області 10 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №3766 (а.с.9).
Відповідно після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з належної йому Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а також Ѕ частини цієї ж квартири, яку він успадкував після смерті дружини, тобто в цілому відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Одночасно встановлено, що ОСОБА_3 13 грудня 1991 року було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №3-6583, згідно якого на випадок своє смерті ним зроблено розпорядження, за яким все належне йому майно він заповідає синові ОСОБА_1 (а.с.11).
Однак, як слідує з матеріалів справи, на теперішній час відсутнє свідоцтво про народження позивача ОСОБА_1 та відповідно відсутнє підтвердження того, що він є сином померлого ОСОБА_3, що фактично є для нього перешкодою в нотаріальному оформленні спадщини.
Між тим, доказами того факту, що ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року, є наступне: згідно свідоцтва про шлюб за №958 від 26 липня 1945 року вбачається, що 26 липня 1945 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище «Іванова») ОСОБА_6 (а.с.10); у військовому квитку серії НР №1195970, виданому 28 листопада 1964 року на ім'я ОСОБА_3, в графі «Сімейний стан» мається запис: дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, діти - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.30); надані суду сімейні фотокартки; а також пояснення допитаних в якості свідків по справі - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_1.
Як слідує з довідки другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори (а.с.28), після смерті ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року, із заявою про прийняття спадщини звертався ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 1269 ЦК України, якою визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 є таким, який прийняв вказану спадщину, так як він вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими, законними та в повному обсязі доведеними з його боку, внаслідок чого підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 525, 529, 534, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) , ст.ст. 368, 372, 1217, 1220, 1223, 1233, 1235, 1269 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ? задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року.
Встановити факт того, що розмір частки спадкодавця ОСОБА_4, померлої 05 грудня 2000 року, в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, дорівнює Ѕ її частині.
Встановити факт того, що розмір частки спадкодавця ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року, в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, дорівнює Ѕ її частині.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті дружини ОСОБА_4, померлої 05 грудня 2000 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 11 квітня 2008 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко