справа № 2-1351/09р.
28 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Скрипник К.О.,
при секретарі - Олексієнко О.В.;
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -
Позивачі 14 липня 2008 року звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вказаним позовом в якому зазначили, що вони зареєстровані та проживають у житловому будинку по вул. Макарова, 87 у м. Дніпропетровську. Співвласником вказаного домоволодіння є відповідач, якому належить 3/8 частини вказаного домоволодіння. Оскільки відповідач в зазначеному будинку не проживав, позивачі користувались усім будинком. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2007 року, усунені перешкоди у користуванні належними позивачу 3/8 частинами домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську, відповідач вселений у вказане домоволодіння. На підставі вказаного рішення, 08 червня 2008 року відповідач за відсутності позивачів, самовільно вдерся до домоволодіння, зруйнував його частину, а саме замість вікна у кімнаті, прорубав і поставив вхідні двері. Крім того, усі внутрішні двері у всіх кімнатах будинку на замки не зачинялись, і таким чином відповідач отримав вільний і неконтрольований доступ до інших кімнат, де знаходиться особисте майно позивачів. Після вказаних дій відповідача, з будинку зникли технічний паспорт на будинок та 15000 грн., крім того, це викликало необхідність відновлення зруйнованих стін, дверей, вікон та системи опалення. Позивачі просили стягнути з відповідача суму матеріальних збитків у розмірі 16115 грн.
У судовому засіданні позивачі, їх представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилались на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2007 року, йому усунені перешкоди у користуванні його власністю, а саме 3/8 частинами домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську, він вселений у вказане домоволодіння. На підставі цього рішення суду він заїхав у спірне домоволодіння, і тому немає підстав для задоволення позову, оскільки позивачі не є співвласниками спірного домоволодіння, і тому він не міг пошкодити їх власність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Встановлено, що 3/8 частини домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 травня 1997 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 4-1268 на праві власності належить ОСОБА_4 (а.с.30).
Інші 5/8 частин домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 червня 1982 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 1-2805 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 травня 1997 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 4-1268 на праві власності належить ОСОБА_5.
Згідно довідки Голови квартального комітету Ленінського району № 29 від 27 лютого 2009 року, у домоволодінні № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську прописані ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, позивачі по справі (а.с.51).
В силу ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2007 року, встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоджають доступу ОСОБА_4 у домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську. Вказаним рішенням, усунені перешкоди у користуванні належними ОСОБА_4 3/8 частинами спірного домоволодіння, ОСОБА_4 вселений у домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську (а.с10).
Встановлено, що в подальшому 08 червня 2008 року, ОСОБА_4 на підставі рішення суду від 29 жовтня 2007 року, вирішив потрапити до будинку шляхом прорубу замість вікна у кімнаті вхідної двері.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Таким чином, встановлено, що позивачі перешкоджали вільному доступу відповідача до спірного будинку, у зв'язку з чим, він на підставі рішення суду про його вселення до будинку, за власною ініціативою вирішив зробити свій вхід до будинку.
Позивачами не представлено жодних доказів наявності у них 15000 грн., та факту викрадення відповідачем вказаних грошей, як і не доведений факт псування системи опалення, встановленої ними, спірне домоволодіння не є власністю позивачів, і тому не має підставі для відшкодування шкоди, заподіяної прорубом двері.
Разом з тим, у судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів про зупинення провадження по справі до прийняття судом рішення щодо заяви про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, оскільки відповідач, як власник частини домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську мав право потрапити до будинку, а позивачі до сьогоднішнього часу не є власниками частини домоволодіння № 87 по вул. Макарова у м. Дніпропетровську. Крім того, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої в силу ст.1220 ЦК України, а не у випадку визнання особи безвісно відсутньою.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачі не надали суду письмових доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивачів необґрунтовані у зв'язку з їх недоведеністю, у зв'язку з чим вважає, вимоги позивачів не законними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 319 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О. Скрипник