3/423/1783/16
423/3418/16-п
06 грудня 2016 року
Суддя Попаснянського районного суду Луганської області Архипенко А.В.
розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Карбоніт, Луганської області, громадянина України, який офіційно не працює, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, посвідчення особи : НОМЕР_1 виданий Попаснянським РВ УМВСУ у Луганській області, ІПН НОМЕР_2,
за адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.164 КУпАП,
встановив:
До Попаснянського районного суду Луганської області надійшла адміністративна справа у відношення гр. ОСОБА_1.
В адміністративному протоколі за матеріалами справи зазначено, що 02.11.2016 року об 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 надавав послуги по перевезенню пасажирів на автобусі ПАЗ дн ВВ 0873 АА в місті Попасна, Луганської області за маршрутом «Мельниця-ВРЗ», за грошові кошти у розмірі 3 грн. 00 коп.,які отримав від пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, хоча належним чином був сповіщений про час та місце розгляду за справи, рекомендованим поштовим повідомленням, яке він отримав особисто, ніяких клопотань або заяв до суду не надходило, тому суд розглядає дану адміністративну справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальність відповідно до ст.. 268 КУпАП.
На зазначені в його анкетних даних телефони, ОСОБА_1 не відповів. Інший порядок виклику осіб у судове засідання нормами КУпАП не передбачений.
В своїх поясненнях, які були надані ОСОБА_1. під час складання адмінпротоколу, він зазначив, що він 02.11.2016р. здійснював пасажирські перевезення за маршрутом «Мельниця-ВРЗ» у м.Попасна.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1. складу правопорушення.
Так, суд вважає беззаперечним указаний в протоколі № 596 від 02.11.2016 року факт перевезення ОСОБА_1 пасажирів.
Проте суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно ч.ч.1,2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Проте у протоколі № 596 від 02.11.2016 року, при зазначенні обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, що мав місце відповідно 02.11.2016р., а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Але зазначний одиничний факт надання відповідних послуг ОСОБА_1 по перевезенню пасажирів не утворює в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
При цьому навіть при наявності кількох протоколів щодо однієї особи за кожним окремим фактом здійснення певного виду діяльності не надає суду можливості притягнути цю особу до відповідальності, оскільки саме протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, стосовно ч.1 ст.164 КУпАП у протоколі необхідно зазначати наступні обставини:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншу особу без укладення трудового договору, як того вимагає ст.24 КЗпП України, адже в такому разі діяльність цієї особи не матиме самостійного та ініціативного характеру, що є характерним для господарської діяльності, натомість, у даному випадку до відповідальності необхідно буде притягувати іншу особу - за ч.1 ст.164 КУпАП, якщо вона не є суб'єктом підприємницької діяльності, та/або за матиме місце за ст.265 КЗпП України, якщо відповідний суб'єкт має всі дозвільні документи на такий вид діяльності, але допустив працівника до роботи без укладання трудового договору).
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При тім, до складеного протоколу відносно ОСОБА_1 окрім копії його паспорту, як особи, що притягається до адмінвідповідальності, копії технічних документів на транспортний засіб, та відповіді з Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області будь-яких інших матеріалів не додано.
Письмові пояснення гр..ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути доказами в даній справі, тому що їх особи нічим не підтверджені і перевірити їх свідчення у межах розгляду даної справи судовому засіданні - немає можливості.
До цього ж немає ніяких підтверджень щодо отримання ОСОБА_1 винагороди за надання зазначених «послуг» (а з письмових пояснень самого ОСОБА_1 а інших громадян вбачається тільки про домовленість між собою).
А так,суд зазначає, що дана справа про адміністративні правопорушення не містить будь-яких інших доказів в розумінні ст..251 КУпАП на підтвердження здійснення ОСОБА_1 самостійної, ініціативної, зокрема, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, оскільки зазначено лише про одиничний факт вчинення таких дій і немає ніяких підтверджень щодо отримання за вказані дії винагороди, не має підтверджень щодо належності зазначеного транспортного засобу.
Зазначення у письмових поясненнях гр.. ОСОБА_1 про те, що він перевозив відповідних громадян - не є достатнім доказом систематичності підприємницької діяльності, оскільки зазначений факт не підтверджуються будь-якими іншими доказами в даній адміністративній справі.
Суд ще раз наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
При тім, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Таким чином, беручи до уваги те, що ч.1 ст.164 КпАП України передбачає досить тяжке покарання у вигляді штрафу від 17000 грн. до 34000 грн. з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої, суд вважає за необхідне розглядати цю справу про адміністративне правопорушення з суворим дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. За таких обставин, на думку ЄСПЛ, заявниця знала лише кваліфікацію діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У нещодавно прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 596 від 02.11.2016 р. відносно ОСОБА_1 не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, при суд не має права самостійно трактувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення.
Таким чином, за відсутності доказів систематичності діяльності ОСОБА_1з перевезення пасажирів, його діяльність не є господарською, а тому в межах розгляду даної адміністративної справи, суд доходить висновку, що у зазначених діях ОСОБА_4А відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
А тому суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст..164 ч.1, ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3, ст. 294 КпАП України, суд
постановив :
Адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КпАП України - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області в строк 10 діб з дня винесення постанови через Попаснянський районний суд.
Суддя : А.В. Архипенко