Справа № 761/2278/15-ц
Провадження № 2/761/441/2016
23 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Вольда М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександра Борисовича, треті особи: Головне управління юстиції в м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі по тексту - відповідач 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександра Борисовича (надалі по тексту - відповідач 2), де з урахуванням вимог згідно уточненої заяви від 06.10.2015 року просила суд визнати заповіт, складений 24 червня 2014 року від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №663, недійсним і застосувати наслідки його недійсності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.11.2014 року помер її чоловік ОСОБА_4, з яким вона перебувала постійно в шлюбних відносинах із 2007 року. Як з»ясувалось в нотаріальній конторі під час прийняття спадщини, то від його імені був зареєстрований заповіт на ім»я відповідача 1, що був посвідчений відповідачем 2. Вважає, що воля покійного, визначена у заповіті не відповідає його дійсним намірам, оскільки перед смертю він мав намір усе майно залишити позивачці. Оригінал паспорту покійного зберігався в сейфі у позивачки, через що нотаріус не міг встановити його особу. При цьому у паспорті є відбиток штампу про шлюб із позивачкою. Зазначені у заповіті обставини щодо захворювань ОСОБА_5 та його оформлення не відповідає дійсності та нормативно-правовим вимогам до оформлення заповіту, якщо через фізичні вади він не міг ні прочитати, ні підписати його. Відтак, оспорюваний заповіт є нікчемний в силу закону, оскільки складений з порушенням його форми та порядку посвідчення.
З урахуванням викладеного, посилаючись на вимоги ст.215, 216 ЦК України, ст..ст.43,45 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій позивач просить визнати оспорюваний правочин - заповіт недійсним за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Представники відповідача 1 і 2 в судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі, зазначивши про складання заповіту у квартирі померлого в присутності нотаріуса Гнідюк О.Б. та свідків і дотримання усієї процедури для цього згідно вимог чинного законодавства. Жодних заборон щодо оформлення вказаного заповіту, або ж даних про те, що це не відповідало волі померлого, не було, як не було і даних про перебування його у шлюбі.
Представники третіх осіб ГУ юстиції в м.Києві та 1-ї київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, але надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та вирішити справу згідно із законом.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили суду про те, що вони були товаришами померлого та працювали усе життя разом на заводі ДП «ім..Антонова». У ОСОБА_4 в останні часи життя були укладнення зі здоров»ям, що стало наслідком звільнення його з роботи в 2013 році. Зокрема, у нього знизився зір, він не міг сам читати текст, він жодного разу не говорив ні про який заповіт, а перебував у відносинах лише в позивачкою та ніяких родичів у нього не було. Жодних хвороб рук у нього не було та він писав великими літерами.
Свідок ОСОБА_8 вказав, що у померлого були проблеми із зором, тому він возив його на пошту за отриманням пенсії, оскільки розписуватись він міг самостійно та ходив нормально.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснили, що були у справах у нотаріуса Гнідюк О.Б. та їм запропонували бути присутніми при посвідченні заповіту на дому, на що вони погодились. Відтак, вони разом із нотаріусом та іншими свідками поїхали на квартиру заповідача в районі метро «Нивки», де чоловік похилого віку - заповідач погодився, щоб ОСОБА_11 написала заповіт за нього і розписалась, а потім нотаріус зачитав вголос заповіт чоловіку похилого віку і той погодився із прочитаним. За дідуся підписала жінка та інші присутні, оскільки у заповідача тремтіла рука. В той час він лежав на дивані та перечитував самостійно заповіт, будучи в окулярах. Підписала ОСОБА_11 за заповідача, оскільки в силу хвороби рук він сам підписати заповіт не міг. Окрім нотаріуса, ніхто із них заповіт вголос не читав.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст. 1257 ЦК України).
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 р., ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( т.1 а.с.6).
Як вбачається з свідоцтва про шлюб від 12.04.2013 року, то між померлим та позивачем було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві. При цьому, у наданому паспорті позивачки міститься відбиток штампу про реєстрацію вказаного шлюбу із ОСОБА_4 (т.1 а.с.87).
За заявою позивачки було відкрито спадкову справу за №1375/2014. У зв»язку з чим, з»ясувалось про існування заповіту від ОСОБА_4 на ім.»я ОСОБА_2.
Згідно вказаного заповіту від 24.06.2014 року ОСОБА_13 заповів все своє майно відповідача 1 - ОСОБА_2 Вказаний заповіт було посвідчено відповідачем 2 в присутності свідків і зазначенням того, що текст заповіту прочитаний ОСОБА_4 вголос, відповідає його волі та на його прохання підписаний власноручно свідком ОСОБА_11 (т.1 а.с.98).
При цьому, за текстом заповіту зазначено, що ОСОБА_4 не може розписатись особисто внаслідок хвороби рук, а також вказано, що заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Також, вказано, що особи свідків, які прочитали заповіт уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи встановлено та їх дієздатність перевірено.
За змістом ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (ч. 2. 3 ст. 1247 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).
Згідно ст..45 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її
присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не
може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за
участю якої його посвідчено.
Також, Главою 3 Порядку вчинення нотаріальних дій (посвідчення заповіту), а саме п.1.11 зазначено, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Обгрунтоваючи свої позовні вимоги, позивач послалась на те, що померлий ОСОБА_4 не мав жодного наміру складати будь-яких заповітів щодо свого майна, вказаний заповіт не вчиняв, особа ОСОБА_2 не була відома ні померлому, ні позивачці, а складаний заповіт було складно із порушення щодо його форми та порядку посвідчення.
Суд вважає вказані доводи позивача доведеними в судовому засіданні з огляду на сукупність досліджених у справі доказів.
Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови № 7 від 30 травня 2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Так, як встановлено з показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, то текст заповіту був прочитаний лише нотаріусом, що вказує на порушення при його складанні порядку згідно вимог п.1.11 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій (посвідчення заповіту) та невідповідності фактичним обставинам складання заповіту, зазначеної у ньому самому обставини щодо перечитування свідками заповіту вголос.
Крім того, як зазначено у заповіті від 24.06.2014 року, то підставою для його посвідчення при свідках було те, що заповідач ОСОБА_4 не може розписатись та написати заповіт самостійно у зв»язку з хворобою рук та ніг. Між тим, як встановлено з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, то у ОСОБА_4 в останні часи життя були укладнення зі здоров»ям, що пов»язані із зниженням зору та він не міг самостійно читати текст, але ждних хвороб рук у нього не було та він писав великими літерами. Також, свідок ОСОБА_8 зазначив, що він із заповідачем ходили незадовго до смерті до відділення зв»язку за отримання пенсії, де померлий самостійно розписувався за її отримання, заходив та виходив до приміщення. Вказані обставини також підтверджено відомостями на виплату пенсій за липень-жовтень 2014 року (т.1 а.с.34-39).
Відтак, зазначення у оспорюваному заповіті як підстави для його складання - хвороба рук та ніг ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам у цій справі.
Більше того, як зазначено у вказаному заповіті від 24.06.2014 року, то його було прочитано уголос заповідачем до його підписання у присутності свідків.
Згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи за №10-2016 від 19.09.2016 року, проведеної в Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи, яка була призначена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2016 року за клопотанням сторони позивача, то ОСОБА_4 при житті мав захворювання обох очей, в тому катаракту лівого ока, артифапкія правого ока. Він міг станом на 24.06.2016 року самостійно пересуватись за стороньою допомогою ходити, сідати та виходи з автомобіля. Захворювання очей повністю виключає можливість читання ОСОБА_14 24.06.2016 року тесту «Заповіту», надрукованого шрифтом «12», в тому числі із лінзами та без них.
За умовами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Враховуючи все вищевикладене, а також беручи до уваги висновок комісійної експертизи та аналізуючи показання допитаних свідків, відсутність будь-яких доказів знайомства із відповідачем 1 та самого факту існування намірів ОСОБА_4 на вчинення заповіту на проживаючу в м.Харків Маркову Б.О., а також невідповідність зазначеним у заповіті даним фактичним обставинам про стан здоров»я заповідача та складення заповіту із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тому його слід визнати недійсним.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, та є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягають у зв»язку із відсутністю доказів отримання свідцтва про право вланості за заповітом та оформлення права власності на майно ОСОБА_4 за ним.
Між тим, як відповідач 1 , так і відповідач 2 не довели суду обгунтування своїх дій з дотримання вимог законодавства при складанні заповіту та взагалі необхідності його складання, оскільки стан здоров»я ОСОБА_4 не обумовлював необхідності складання сааме такого заповіту в присутності свідків.
Згідно вимог ст..88 ЦПК України з відповідачів в рівних долях піддягають стягненню понесені позивачем витрати за проведення експертиз в сумі - 9918 грн. 81 коп. та судовий збір в сумі - 243 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 328, 392, 1223, 1261, 1268,1270 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 208, 209, 212, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати заповіт, складений 24 червня 2014 року від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №663, - недійсним.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, судовий збір та витрати на проведення експертиз в рівних долях в сумі - 10 162 грн. 41 коп., а саме по 5081 грн. 20 коп. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: