04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/15561/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: Казьмірова І.В. - представник за дов. №82 від 01.03.2016 року;
від відповідача: Ємальянчиков Д.А. - представник за дов. б/н від 31.08.2016 року,
розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року
у справі № 910/15561/16 (суддя: Павленко Є.В.)
за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"
до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"
про стягнення 67 641,72 грн,
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 53230,86 грн основного боргу, 11 631,25 грн пені, 8 322,41 грн інфляційних втрат та 1321,21 грн 3% річних (з урахуванням зави про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання по оплаті комунальних послуг за договором № 7/11 від 05.10.2011 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/15561/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" 6 696,84 грн основного боргу, 5 919,65 грн пені, 1 321,21 грн 3% річних, 8 322,41 грн інфляційних втрат, а також 411,71 грн судового збору. Припинено провадження в справі № 910/15561/16 в частині стягнення 46 507,96 грн основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/15561/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Крім того, скаржник зазначив, що відповідні рахунки на оплату позивачем своєчасно не виставлялись і згідно виставлених рахунків на оплату наданих послуг була здійснена оплата у повному обсязі згідно призначення платежу.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 04.11.2016 року апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" було прийнято до провадження.
У судовому засіданні 29.11.2016 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року по справі №910/15561/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" - задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
05.10.2011 року між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" (НТУУ «КПІ») та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (замовник) було укладено договір № 7/11 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по забезпеченню об'єкта, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 146а, адміністративно-господарський корпус № 33 загальною площею 198,2 кв.м, холодним водопостачанням та водовідведенням, централізованим опаленням згідно відведеного ліміту та підтримувати в належному стані експлуатацію інженерних мереж до вводу на площі Підприємства, а останнє зобов'язалось оплатити їх вартість.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 договору строк дії даного договору - до 31.12.2012 року, який вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення або зміну цього договору за 30 днів до закінчення строку його дії.
Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язався оплатити комунальні послуги за тарифами, які відшкодовують повну вартість їх надання.
Відповідно до п. 2.2.3 договору замовник зобов'язується на підставі виставлених рахунків своєчасно та в повному обсязі щомісячно не пізніше 25 числа наступного за звітнім, вносити плату на розрахунковий рахунок НТУУ «КПІ», розмір споживання яких відповідно до пункту 4.2 відповідач передає за показниками лічильника води до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, в службу енергоменеджмента Інституту. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, докази виконання останнім дій, зазначених в умовах договору, щодо виставлення рахунків та актів приймання - передачі до червня 2016 року - відсутні.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження позивача щодо порушення відповідачем п. 2.2.3 договору, оскільки останнє не підтверджуються матеріалами справи.
Так, позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач був обізнаний про суми, які має сплачувати по договору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 30.08.2016 року 52055,83 грн за спожите опалення та 1053,42 грн за холодне водопостачання та водовідведення, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (наявні в матеріалах справи), тоді як основна сума заборгованості станом на час сплати складала 46507,96 грн.
Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
З огляду на викладене та враховуючи, що частина заборгованості з основного боргу була погашена відповідачем 30.08.2016 року, тобто після порушення провадження у справі, провадження в частині стягнення 53109,26 грн. грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо припинення провадження у справі лише в частині 46507,96 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив в повному обсязі суму основного боргу за спожиті комунальні послуги (з урахуванням погашення заборгованості в суді першої інстанції).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, щодо припинення провадження в частині стягнення основного боргу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку несвоєчасного внесення плати замовник сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, враховуючи, що відповідачу в порушення умов договору (п. 2.2.3 договору ) рахунки на оплату були виставлені лише в червні 2016 року, а штрафні санкції позивачем були нараховані за період з вересня 2014 року по квітень/червень 2016 року, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки відповідачем не було прострочено строк виконання основного зобов'язання за період на який зроблено відповідний розрахунок..
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" - підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі №910/15561/16 - скасувати та прийняти нове рішення, яким :
Припинити провадження в справі № 910/15561/16 в частині стягнення 53109,26 (п'ятдесят три тисячі сто дев'ять) грн. 26 коп. основного боргу.
В решті задоволення позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37, код. ЄДРПОУ 02070921) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21562245) 1515,80 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривен 80 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/15561/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк