донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.11.2016 року справа №908/833/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
За участю представників сторін:
прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_5 - за посвідченням №028256 від 15.08.2014р.; ОСОБА_6 - за довіреністю б/н від 29.11.2016 року; ОСОБА_7 - за довіреністю №01-07/1899 від 11.05.2016 року; не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від22 серпня 2016 р.
у справі№ 908/833/16 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)
за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Долинської сільської ради Запорізького району Заопрізької області, с. Долинське, Запорізького району Запорізької області
до відповідача-1: до відповідача-2:Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, с. Долинське, Запорізького району Запорізької області Запорізької районної ради Запорізької області, м. Запоріжжя
провизнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права комунальної власності
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 року по справі №908/833/16 було відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, с. Долинське, Запорізького району Запорізької області та Запорізької районної ради Запорізької області, м. Запоріжжя про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права комунальної власності.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 року у справі №908/833/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, враховуючи те, що земельна ділянка площею 50 га, розташована за межами населених пунктів на території Долинської сільської ради, що перебувала у постійному користуванні Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради автоматично належить до земель комунальної власності територіальної громади Долинської сільської ради, з огляду на п.п.3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Зазначив, що спірна земельна ділянка на момент винесення розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 12.02.2014 року №66 належала до земель комунальної власності Долинської сільської ради та відповідно не могла бути передана до спільної власності територіальних громад Запорізького району іншим органом крім сільської ради за договором. Крім того, вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно належності спірної земельної ділянки на праві комунальної власності саме Запорізькій районній раді, з огляду на розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, що належать останній.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2016 року було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Малашкевич С.А., Агапов О.Л.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.10.2016 року у зв'язку із перебуванням суддів Малашкевича С.А. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Агапов О.Л., М'ясищев А.М.
Позивач та прокурор в судовому засіданні 30.11.2016 року наполягали на задоволенні апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач-1 у судовому засіданні 30.11.2016 року заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідач-2 у судове засідання 30.11.2016 року не прибув, в процесі розгляду апеляційної скарги надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №16 Долинської сільської ради народних депутатів від 11.07.1996 року надано згоду на розміщення на землях запасу Долинської сільської ради народних депутатів рілля Українській православній церкві св. Миколая кладовища м. Запоріжжя на площі 50 га., після узгодження з усіма зацікавленими організаціями (а.с.174).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 585 від 28.07.2011 року вилучено з користування Української православної церкві ОСОБА_8 земельну ділянку площею 50,0000 га., розташовану на території Долинської сільської ради, яка використовувалась для розміщення кладовища на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002268, зареєстрованого 03.12.1997 року за №723.
Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку СКП "Ритуальна служба" Запорізької районної ради для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади площею 50,0000 га. за рахунок земель іншого призначення Долинської сільської ради, що перебувала у користуванні Української православної церкви ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002268, зареєстрованого 03.12.1997 року за №723. (а.с. 173).
07.11.2011 року спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба» Запорізької районної ради було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №111670 щодо користування земельною ділянкою площею 50,0000 га., яка розташована на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.
В подальшому, Запорізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки".
Пунктом 1 вказаного розпорядження, передано у комунальну власність Запорізької районної ради Запорізької області (спільну власність територіальних громад Запорізького району Запорізької області) земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, розташовану на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради (державний акт серія № 111670 від 07.11.2011 року) цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.
Пунктом 2 зазначеного розпорядження рекомендовано Запорізькій районній раді Запорізької області зареєструвати право комунальної власності земельної ділянки у порядку, встановленому чинним законодавством.
На підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки" Запорізькою районною радою Запорізької області отримано свідоцтво про право власності від 13.02.2014 року на спірну земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427. У вказаному свідоцтві зазначено, що право власності на зазначену земельну ділянку належить Запорізькій районній раді Запорізької області на праві комунальної власності.
Не погодившись із фактом винесення розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки" та оформленням свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 13.02.2014 року, заступник прокурора Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Долинської сільської ради Запорізького району до місцевого господарського суду із позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки"; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2014 року серія САК №118496, видане Запорізькій районній раді Запорізької області; визнання за Долинською сільською радою Запорізького району права комунальної власності на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, розташованої на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.
При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної ОСОБА_6 України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Положеннями ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, чітко розмежовано повноваження сільських, селищних та міських рад, які розпоряджаються земельними ділянками комунальної власності та районних державних адміністрацій, які виконують функції власника земельних ділянок державної форми власності стосовно ділянок, які знаходяться у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
З 01.01.2013 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року №5245-VI, в п.п. 3,4 Прикінцевих та перехідних положень яких зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Приписами ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.
Згідно ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.
Враховуючи наведені вище положення нормативно правових актів, право власності відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування на земельну ділянку, реалізується таким суб'єктом після державної реєстрації права власності на земельну ділянку в порядку передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 12.03.2013 року, тобто на дату прийняття спірного розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки", земельна ділянка площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, розташована на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів належить на праві державної власності.
При цьому, матеріали справи не містять в собі документів, які б свідчили про зміну форми власності вищевказаної спірної ділянки, а прокурором та позивачем не зазначено про наявність таких обставин.
Таким чином, з огляду на належність земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, яка розташована на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, до земель державної власності, повноваження власника зазначеної земельної ділянки виконує Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області в світлі приписів ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.
За таких обставин, з огляду на наявність у Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області повноважень щодо розпорядження землями державної власності, враховуючи перебування спірної земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427 у державній власності станом на момент прийняття спірного розпорядження, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку щодо законності розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки".
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що саме по собі перебування в постійному користуванні у Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради земельної ділянки, яка знаходиться в державній власності, не зумовлює автоматично зміну власника та форму власності на комунальну відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з огляду на відсутність проведеної державної реєстрації таких змін в порядку передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того, ч. 11 ст. 123 Земельного кодексу України передбачає, що у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.
За таких обставин, з огляду на перебування спірної земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427 в постійному користуванні у Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Запорізької районної ради на підставі відповідного акту серії ЯЯ №111670 від 07.11.2011 року, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області шляхом прийняття розпорядження від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки" привела форму власності спірної земельної ділянки у відповідність до вимог ч. 11 ст. 123 Земельного кодексу України, про що свідчить оскаржуване свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 13.02.2014 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання прокурора, що розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки" було передано спірну земельну ділянку до спільної власності, оскільки із свідоцтва про право власності від 13.02.2014 року на земельну ділянку площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427 чітко вбачається, що формою власності останньої є комунальна.
Крім того, п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлює, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Таким чином, законодавець встановлює дві окремі самостійні правові конструкції, які зумовлюють належність земельних ділянок до земель комунальної власності а саме:
- земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
- земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка до 2011 року знаходилась в постійному користуванні Української православної церкві св. Миколая на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002268, зареєстрованого 03.12.1997 року за №723.
Актами приймання передачі від 03.03.2011 року, 22.03.2011 року, 03.03.2011 року, 23.02.2011 року, підписаних настоятелем храму "Святого Миколая" та інженером Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради на користь останнього було передано комплекс рухомого та нерухомого майна, технічної документації та інших документів.
В подальшому, Спеціалізованим комунальним підприємством "Ритуальна служба" Запорізької районної ради була здійснена реконструкція вищевказаного майна за власні кошти, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт від 19.03.2014 року №ЗП083140770002 та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 04.06.2014 року №ЗП143141540590.
Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №23389469 від 24.06.2014 року на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, належне на праві власності територіальній громаді сіл та селищ в особі Запорізької районної ради про що свідчить лист Головного територіального управління юстиції від 21.03.2015 року та не заперечується сторонами (а.с.126).
Згідно ст. 78 Господарського кодексу України орган до сфери якого входить комунальне унітарне підприємство є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Таким чином, з огляду на факт передання рухомого та нерухомого майн на користь Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради, яке входить до управління Запорізької районної ради ще у 2011 році, враховуючи факт проведення реконструкції зазначеного майна та подальше оформлення права власності територіальної громади сіл та селищ в особі Запорізької районної ради на вказане майно, зважаючи на положення п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який встановлює, що до земель комунальної власності відносяться земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, у судової колегії апеляційного суду відсутні підстави вважати, що власником земельної ділянки площею 50,0000 га., кадастровий номер 2322183500:05:001:0427 є територіальна громада Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2014 року №66 "Про передачу земельної ділянки" є законним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання зазначеного розпорядження недійсним та його скасування. При цьому, відмова в задоволенні вказаної позовної вимоги автоматично зумовлює відмову в задоволенні похідних позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2014 року серія САК №118496 та визнання за Долинською сільською радою Запорізького району права комунальної власності на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, розташованої на території Долинської сільської ради за межами населених пунктів, цільове призначення - для розміщення та функціонування кладовища, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 року по справі №908/833/16 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 року у справі №908/833/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016 року у справі №908/833/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: А.М. М'ясищев
ОСОБА_2