Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2016 р.Справа № 922/3384/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Алчевськ
до Фізичної особи ОСОБА_2, м. Стаханов 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛКАР ПЛЮС", м. Харків, 2. ОСОБА_3, м. Краматорськ
про визнання недійсним договору купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі господарської організації та скасування державної реєстрації змін до установчих документів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_4, довіреність №1589 від 13.09.2016;
відповідача - не з'явився;
3-х осіб - не з'явились
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (відповідача) про визнання договору купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкар Плюс" від 14.06.2016 недійсним та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; 22.06.2016, 13541050001005847; ОСОБА_5; Комунальне підприємство "Бориспільське бюро технічної інвентаризації"; зміна складу або інформації про засновників.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "Алкар Плюс", відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача частку в статутному капіталі, що складає 65000,00 грн. - 100% статутного капіталу товариства, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити частку статутного капіталу в сумі 65000,00 грн., проте відповідач за частку в статутному капіталі в сумі 65000,00 грн. не розрахувався, а сам договір купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "Алкар Плюс" від 14.06.2016 не посвідчено нотаріально.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 листопада 2016 року о 10:00 годині.
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛКАР ПЛЮС" та ОСОБА_3.
09 листопада 2016 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКАР ПЛЮС" надійшли письмові пояснення (вх. №37803), в яких 3-я особа визнає позов та просить розглянути справу без участі представника 3-ої особи.
Відповідач 09.11.2016 через канцелярію суду надав заяву про визнання позову (вх. №37815), яка долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 23 листопада 2016 р. о 12:00 год.
15 листопада 2016 р. від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (вх. №38905), в яких 3-я особа визнає позов та просить розглянути справу без участі представника 3-ої особи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 01 грудня 2016 р. о 12:30 год.
Представник позивача 01.12.2016 через канцелярію суд надав письмові пояснення (вх. №41087), які долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2016 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, пояснив, що відповідач проігнорував неодноразові звернення позивача з вимогами щодо вжиття заходів про нотаріальне посвідчення спірного договору, що і стало підставою для звернення до суду про визнання договору недійсним.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно діючого законодавства.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
14.06.2016 між громадянином України ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (надалі - Покупець) був укладений договір купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкар Плюс" (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупця частки у статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" (далі - Товариство), а саме: ОСОБА_1 передає належну йому частку у статутному капіталі Товариства, що складає 65000 грн. - 100 % статутного капіталу Товариства, Покупцю Товариства: ОСОБА_2 частку в грошовому виразі 65000 грн., що становить 100 % Статутного капіталу ТОВ "АЛКАР ПЛЮС", а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити Частки.
Згідно з п.2.1. Договору ціна Договору складає 65000 грн.
П.3.1. сторони визначили, що право власності на Частки переходять від Продавця до Покупця з моменту підписання цього договору.
У п.5.6. Договору сторони підтверджують, що на момент підписання/укладання цього Договору, Покупець у повному обсязі сплатив Продавцю узгоджену ціну цього Договору, визначену у п.2.1. у розмірі 65000 грн.
Зміни та доповнення, додаткові угоди, додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони підписані уповноваженими на те представниками Сторін (п.5.4. Договору).
14.06.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016, відповідно до умов якої, Сторони домовились про наступне:
- доповнити пункт 1 Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. підпунктом 1.5. у наступній редакції: "1.5. Сторони домовились про обов'язкове нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. у відповідності до вимог ст. 209 ЦК України. Нотаріальне посвідчення повинне бути здійснено до 20 червня 2016 року.";
- доповнити пункт 2 Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. підпунктом 2.2. у наступній редакції: "2.2. Покупець зобов'язується оплатити Продавцю у готівковій формі вартість частки у статутному капіталі Товариства, що визначена у п.п. 2.1. Договору, протягом 5-ти календарних днів з моменту укладання цього Договору. Факт здійснення оплати підтверджується розпискою Продавця.";
- викласти підпункт 3.1. Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. у наступній редакції: "3.1. Право власності на Частку переходять від Продавця до Покупця після нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. та повної оплати вартості частки у статутному капіталі Товариства, визначеної п.п. 2.1. Договору.";
- виключити підпункт 3.2. Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р.;
- викласти підпункт 5.1. Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. у наступній редакції: "5.1. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, крім п.п. 3.1 Договору, який набуває чинності з моменту укладання Сторонами Договору.";
- виключити підпункт 5.6. Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2016 вбачається, що ОСОБА_1 є учасником Товариства та власником частки у статутному капіталі Товариства, що складає 65000 грн. - 100 % статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛКАР ПЛЮС".
Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 ОСОБА_2 визнано учасником ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" та розподілено статутний капітал товариства наступним чином: ОСОБА_2 учасник ТОВ "АЛКАР ПЛЮС", що володіє 100% часток статутного капіталу.
Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.06.2016 ОСОБА_2 є учасником Товариства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
У постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 по справі № 6-457цс16 викладено правову позицію стосовно того, що у разі встановлення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії суди повинні керуватися поняттям корпоративних прав, яке подано у частині першій статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Продаж частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема, право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві.
Предметом спору у даній справі є, зокрема недійсність договору купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі господарської організації, укладеного між Фізичною особою ОСОБА_1 та Фізичною особою ОСОБА_2 від 14.06.2016.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "АЛКАР ПЛЮС", оформленим протоколом № 2 від 14.06.2016 визнаний учасником ТОВ "АЛКАР ПЛЮС", отже набув статусу учасника Товариства з усіма правами та обов'язками, передбаченими законодавством України та Статутом Товариства, включаючи правомочності на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього Товариства та те, що даний спір пов'язаний з розпорядженням корпоративними правами, то спір є корпоративним, а отже, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 та додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. не посвідчено нотаріально.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2, ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про господарські товариства" законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.
Згідно з ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" регламентовано порядок переходу частки (її частини) учасника товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.
Частка в статутному капіталі товариства є предметом відчуження (продажу, дарування та т. і.).
Цивільний кодекс України та Закон України "Про господарські товариства" не містять вимог щодо необхідності обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору, крім випадків, коли нотаріальне посвідчення договору обумовлене домовленістю сторін.
Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Згідно з ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Логічне тлумачення вищезазначених норм чинного законодавства свідчить, що правові наслідки відсутності нотаріального посвідчення в разі, коли таке посвідчення вимагається законом і в разі, коли необхідність такого посвідчення прямо і однозначно встановлена домовленістю сторін повністю збігаються і породжують недійсність такого правочину.
У п.2.5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", господарським судам роз'яснено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Також, у п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", господарським судам роз'яснено, що нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України). Зокрема, вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення правочину встановлено для довіреності, що видається у порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації державного майна, договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи тощо; при цьому, однак, слід мати на увазі, що такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Як визначено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на норму ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 не посвідчено нотаріально, що є порушенням умов Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016, в редакції додаткової угоди № 1, в якій сторони домовились про обов'язкове нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу (відступлення) часток в статутному капіталі ТОВ "АЛКАР ПЛЮС" від 14.06.2016 р. у відповідності до вимог ст. 209 ЦК України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди повинні здійснювати правосуддя (стаття 124 Конституції України). Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, за приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання договору купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкар Плюс" від 14.06.2016 недійсним, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.
Згідно з п.3 ч.3 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті: проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Отже, скасування державним реєстратором змін до установчих документів юридичної особи є похідною дією від винесення судового рішення щодо визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, і полягає у внесенні державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису щодо скасування реєстраційних змін до установчих документів юридичної особи.
Предметом розгляду даного позову є визнання недійсним договору купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі господарської організації, а не змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКАР ПЛЮС".
Крім того, проведення відповідних реєстраційних дій суб'єктом державної реєстрації здійснюється у строк зазначений в ч.3 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який обчислюється з дати отримання судового рішення, передбаченого п.2 ч.1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та взагалі необґрунтовані позивачем у позовній заяві, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн. за подання позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст.ст. 11-1, 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 11, 147, 203, 209, 216, 220, 236, 626, 629, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу (відступлення) часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкар Плюс" від 14.06.2016.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 (94002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (94214, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Повне рішення складено 06.12.2016 р.
Суддя І.О. Чистякова