Рішення від 01.12.2016 по справі 914/1951/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016р. Справа№ 914/1951/13

Cуддя господарського суду Львівської області - Долінська О.З., при секретарі Думин В.Я. розглянувши матеріали справи

За первісним позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства Албіс Компані Товариства з обмеженою відповідальністю Діаніум Трейдінг Ко ЛімітедРеспубліка Кіпр, м. Львів

про: стягнення 165 185,30 грн. та зобов'язання до вчинення дій,

та за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства Албіс Компані Товариства з обмеженою відповідальністю Діаніум Трейдінг Ко Лімітед, Республіка Кіпр, м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання недійсним договору оренди,

За участю представників:

від прокурора: Леонтєва Н.Т. - службове посвідчення № 032118 видане 11.02.2015 року старший прокурор прокуратури Львівської області відділу представництва інтересів громадян та держави в суді

від позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним:

ОСОБА_1 - дов. №б/н від 12.10.2016 року;

від відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним:

ОСОБА_2, дов. №б/н від 09.06.16р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Позов заявлено Прокурором Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед", Республіка Кіпр (м.Львів) про стягнення 165185,30 грн. неустойки та зобов'язання до звільнення та повернення орендодавцеві нежитлових приміщень по вул. Коперника, 5 у м. Львові загальною площею 184,8 кв.м.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у даній справі № 914/1951/13 (суддя Манюк П.Т.), у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013року скасовано, а матеріали справи №914/1951/13 скеровано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 21.11.2013 р. при скасуванні попередніх судових рішень, під час нового розгляду справи, судам попередніх інстанцій належало достеменно встановити, яке саме приміщення було передано в оренду відповідачу: приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. М. Коперника, 5, чи самочинна прибудова до будинку № 5; чи належало передане приміщення до комунальної власності та чи існували правові підстави для передачі останнього в оренду саме Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Суд касаційної інстанції звернув увагу судів на те, що Актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача встановлено, що приміщення 1 поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них. За наведених обставин, судам належало встановити, яке саме приміщення розібрано відповідачем та на якій правовій підставі: приміщення першого поверху чи/та самочинна прибудова до будинку № 5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперника у м. Львові; на якій правовій підставі засипано приміщення підвалу; де саме розміщено приміщення підвалу - безпосередньо під демонтованим приміщенням чи окремо від нього з можливістю окремого входу; що суди не врахували, що у тому випадку, коли підвал (площею 137,7 кв.м.) розміщений окремо від демонтованого приміщення (площею 47,1 кв.м.), має окремий вхід, відповідно, останній, продовжує існувати, як частина зареєстрованого об'єкта нерухомості. Отже, такий об'єкт оренди, за відсутності правової підстави для його засипання, підлягає поверненню орендарю в стані, у якому він був одержаний, або у стані, котрий обумовлений договором (у тому числі, шляхом попереднього приведення об'єкта оренди у попередній стан).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2013 року (суддя Король М.Р.) прийняв справу до нового розгляду та призначив судове засідання на 17.12.2013 року.

У новому розгляді, до початку розгляду справи по суті 16.12.2013 року, Дочірнє підприємство "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (Республіка Кіпр, м.Львів) звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № Г-6709-8 від 22.10.2008 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2013 у справі № 914/1951/13, зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

23.01.2014 р. позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подано заяву № 1.7-86/2302 від 22.01.2014 р. про зменшення позовних вимог, в якій останній просив: прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; задовольнити позов та стягнути з Дочірнього підприємства “Албіс Компані” Товариства з обмеженою відповідальністю “Діаніум Трейдінг Ко Лімітед”, Республіка Кіпр на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради неустойку в сумі 123 084,50 грн.; зобов'язати Дочірнє підприємство “Албіс Компані” Товариства з обмеженою відповідальністю “Діаніум Трейдінг Ко Лімітед”, Республіка Кіпр звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення на вул. Коперника, 5 у місті Львові загальною площею 137,7 кв.м. (підвал).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 р. по справі № 914/1951/13 (суддя М.Р.Король) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено та визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22.10.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі № 914/1951/13 залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

05.03.2015 року господарським судом Львівської області у даній справі прийнято додаткове рішення, яким стягнув з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в дохід державного бюджету 4 750,71 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. у даній справі, та прийняти нове рішення яким первісний позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 червня 2015 року у справі №914/1951/13, касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13 скасовано в частині вирішення спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові та за первісним позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення і спонукання дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" до звільнення та повернення нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. У решті рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13 залишено без змін.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2015 року, справу №914/1951/13 передано для розгляду головуючому судді Долінській О.З.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2015 р. призначено справу до розгляду на 09.07.2015 р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

27.07.2015 року представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом подав клопотання (вх. №3242/14 від 27.07.2015 року), в якому просить призначити судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.07.2015 року провадження у справі №914/1951/13 зупинено у зв'язку з призначенням судової експертизи, яку доручено провести Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

29.07.2015 року супровідним листом суду за №914/1951/13/2/15, надіслано на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ матеріали справи №914/1951/13 у трьох томах: - І том на 171 арк.; - ІІ том на 267 арк.; - ІІІ том на 52 акр.

20.05.2016 року (вх. №21465/16) до господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вих. №2991 від 17.05.2016 року) разом із клопотанням експертів (експ. №3061) про надання додаткових документів для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме інвентаризаційної справи на будинок №5, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, яка необхідна для проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №914/1951/13.

З метою розгляду вищевказаного клопотання, господарський суд Львівської області своїм листом від 23.05.2016 року №914/1951/13/6/16, просив повернути матеріали справи №914/1951/13 до господарського суду Львівської області.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз супровідним листом №3256 від 30.05.2016 року, повернув матеріали справи №914/1951/13 у трьох томах: І том на 171 арк.; ІІ том на 267 арк.; ІІІ том на 52 акр., на адресу господарського суду Львівської області (вх. №885 від 02.06.2016 року)

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2016 року провадження у справі №914/1951/13 поновлено та розгляд справи призначено на 09.06.2016 року.

Ухвалою суду зобов'язувалось ЛОБТІ та ЕО 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54 надати суду до судового засідання 09.06.2016 року інвентаризаційну справу на будинок 5 по вулиці Коперника в м. Львові.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №24121/16 від 09.06.2016 року) від Обласного комунального підприємства «БТІ та ЕО» надійшов супровідний лист, в якому зазначено, що інвентаризаційну справу на будинок №5 по вул. Коперника в м. Львові було вилучено 11.11.2014 року прокуратурою м. Львова, тому бюро не може надати суду матеріали інвентаризаційної справи на будинок за вищезгаданою адресою.

Протокольною ухвалою від 09.06.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2016 року.

В судове засідання 14.06.2016 року через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №24552/16 від 14.06.2016 року) прокурором подано лист, в якому останній долучив на виконання вимог ухвали суду інвентаризаційну справу на будинок №5 по вул. Коперника в м. Львові.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2016 року зупинено провадження у справі №914/1951/13 та призначено у даній справі судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Львів, вул. Липинського, 54).

Згідно ухвали господарського суду Львівської області від 14.06.2016 року на вирішення судової будівельно - технічної експертизи поставлено наступні питання:

1. який правовий статус приміщення підвалу площею 137,7 кв. м.,що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, б, 5 в цілому, як частина приміщення, що знаходиться під житловим будинком, так і тієї частини, яка знаходиться під нежитловою спорудою (чи відносяться вони до нежилих приміщень або до допоміжних приміщень) та чи мають (мали) такі приміщення інший вхід (у тому числі з вулиці ОСОБА_3, б, 5), в тому числі:

1.1. чи обліковується окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2 , яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5?

1.2. який правовий статус (нежиле чи/або допоміжне) приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2 , яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та чи наявне до цього приміщення підвалу інший вільний окремий вхід, в тому числі з вулиці Коперника, 5 у м. Львів?

1.3. чи обліковується окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2 , яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5?

2. який правовий статус (нежиле чи/або допоміжне) приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2 , яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та чи наявний до цього приміщення підвалу інший вільний окремий вхід, в тому числі з вулиці Коперника, 5 у м. Львів?

3. чи знаходяться в приміщені підвалу, загальною площею 89,7 м2,яке розташоване під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та в приміщені підвалу загальною площею 48,4 м2, яке розташоване під нежитловою спорудою, майно та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням всього житлового будинку?

4. чи можуть приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2, які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2, які розташовані під нежитловою спорудою використовуватися в цілому чи окремо як самостійний об'єкт оренди?

Матеріали справи № 914/1951/13 разом із матеріалами інвентаризаційної справи на будинок по вулиці Коперника, 5 в м. Львові направлено 29.07.2015 р. Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової будівельно-технічної експертизи, згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2016 р. у справі №914/1951/13.

07.11.2016 року (вх. №2055/16) до господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вих. №3061 від 31.10.2016 року) разом із висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 914/1951/13 (експ. №3061) та матеріалами справи № 914/1951/13 разом із матеріалами інвентаризаційної справи на будинок по вулиці Коперника, 5 в м. Львові.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2016 р. поновлено провадження у справі №914/1951/13 та судове засідання призначено на 16.11.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 5451/16 від 16.11.2016 р. прокурор подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів, для подання додаткових доказів у справі.

В судове засідання 16.11.2016 р. прокурор з'явився, первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнає, вимоги ухвали суду від 10.11.2016 р. не виконав. Просить задоволити клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів для виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 16.11.2016 р. представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом не з'явився, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.11.2016 р. не виконав.

В судове засідання 16.11.2016 р. представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом з'явився, проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав, вимоги ухвали суду від 10.11.2016 р. не виконав.

Представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом не заперечив проти заявленого клопотання прокурором щодо продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року продовжено строк розгляду даної справи з 26.11.2016 р. на 15 календарних днів та розгляд справи призначено на 29.11.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 47385/16 від 25.11.2016 р. прокуратура Львівської області подала письмові обґрунтування своєї правової позиції, згідно яких первісний позов підтримала, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог зустрічний позов не визнає. Вважає, що є підстава для застосування строку позовної давності по зустрічній позовній заяві.

В судове засідання 29.11.2016 р. прокурор з'явився, первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнає, вимоги ухвали суду виконав. Представник прокуратури підтримав викладене у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог за первісним позовом і у письмових поясненнях вх. № 47385/16 від 25.11.2016 р.

В судове засідання 29.11.2016 р. представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Підтримав правову позицію прокуратури. Письмові пояснення суду із врахуванням висновків експертизи не надав і пояснив, що надасть такі письмові пояснення в разі відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.11.2016 р. представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом з'явився, проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав, вимоги ухвали суду виконав.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з невиконанням представником за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) вимог ухвали суду від 16.11.2016 р. в повному обсязі, необхідністю дослідження великої кількості документів у справі, як доказів, з метою прийняття законного рішення у справі, із врахуванням принципу змагальності сторін у судовому процесі, суд порадившись на місці ухвалив: в судовому засіданні оголосити перерву до 01.12.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 48223/16 від 02.12.2016 р. представник позивача подав заперечення на висновок судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, вважає, що спірне приміщення за всіма ознаками за функціональним призначенням є нежитловим і що матеріалами справи в сукупності спростовують висновки експерта. Просить задоволити первісний позов, а в зустрічному-відмовити.

В судове засідання 01.12.2016 р. представник прокуратури з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Підтримав викладене ним у позовній заяві із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а також у відзиві на зустрічний позов і в письмових обґрунтуваннях своєї правової позиції (вх. №47385/16 від 25.11.2016 року). Просить первісний позов задоволити, а в задоволені зустрічного позову відмовити повністю із підстав, викладених ним письмово 25.11.2016 року.

В судове засідання 01.12.2016 р. представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Підтримав первісний позов, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зустрічний позов не визнає, із підстав, викладених у позовній заяві, відзиві на зустрічну позовну заяву та у письмових поясненнях вх. №48223/16 від 01.12.2016 року. Просить задоволити первісний позов і стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 123 084,50 грн. неустойки, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

В судове засідання 01.12.2016 р. представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Первісний позов не визнає, зустрічний позов підтримує. Просить відмовити в задоволені первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом 123 084,50 грн. неустойки і задоволити зустрічний позов в повному обсязі із підстав викладених у відзиві на первісний позов, у зустрічній позовній заяві із врахуванням висновків ВГС України та висновків експерта у даній справі.

В судовому засіданні 02.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника прокуратури позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

22 жовтня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю „Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" Республіка Кіпр (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008р. №533-О, договору оренди від 28.03.2006р. №Г-4213-6, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м., що перебуває на балансі ЛКП „Цитадель Центр", надалі балансоутримувач, а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м. , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперника, 5.

Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні з 22 жовтня 2008р. до 21 жовтня 2011р.

Відповідно до п. 9.1 договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно п.13.1 договору після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

31.10.2011 року позивач скерував на адресу відповідача повідомлення від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. У вказаному повідомленні містилася вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 "Про надання дозволу на знесення самочинної прибудови (як дисонуючий об'єкт) до будинку № 5 по вул. Коперника" було дозволено дочірньому підприємству „Албіс компані" ТзОВ „Даніум трейдінг Ко. Лімітед" Республіка Кіпр" знести самочинну прибудову до будинку №5 на вул. ОСОБА_3, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 встановлено, що знесення споруди слід провести після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу.

12 жовтня 2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за №ЛВ 08311056328 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: Будівництво першої черги відтворення пасажу „Міколяша" з переплануванням існуючих приміщень на вул. М. Коперника, 1 у м. Львові з добудовою та пристосуванням під кафе-бар з офісними приміщеннями (торговий комплекс пасажу „Міколяша" та пам'ятки архітектури, охоронний договір № 127, будинок №1 на вул. Коперника у м. Львові).

На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303, після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу "Міколяша" та до отримання повідомлення позивача від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, в період 25 - 27 жовтня 2011р. відповідачем були проведені роботи по розбиранню самочинної прибудови до будинку №5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперника у м. Львові, про що складено акт від 27 жовтня 2011р.

Про виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за №303 від 25.05.2007р. відповідач повідомляв позивача листами від 06.03.2012р. від 18.09.2012 №1124 та від 18.09.р. №125.

Актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача, підтверджено факт відсутності об'єкта оренди, оскільки приміщення першого поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України у зв'язку з неповерненням відповідачем об'єкта оренди після припинення договору оренди та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди позивачу. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, підтриманої прокурором, позивач просить стягнути 123084,50 грн. неустойки та зобов'язати звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення по вул. Коперника, 5 у м. Львові загальною площею 137,7 кв.м.(підвал).

В процесі розгляду справи відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, яка прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 з підстав його невідповідності вимогам закону.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 р. по справі № 914/1951/13 в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено та визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6709-8 від 22.10.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед», Республіка Кіпр.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі № 914/1951/13 залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 червня 2015 року у справі №914/1951/13 касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13 скасовано в частині вирішення спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові та за первісним позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення і спонукання дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" до звільнення та повернення нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові. Справу у відповідній частині постановлено передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

У решті частині вирішення спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 47,1 кв.м. рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13 в залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 червня 2015 року встановив, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що орендовані приміщення першого поверху площею 47,1 кв.м - це самочинна прибудова до будинку по вул. Коперника, 5 у м. Львові, доказів наявності права комунальної власності на самочинну прибудову сторонами спору надано не було (згідно з інформацією з інвентарної справи на будинок № 5 по вул. Коперника у м. Львові із поточними змінами від 20.03.2000 року документів на прибудову в Бюро технічної інвентаризації не пред'явлено). За наведених обставин Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не могло виступати орендодавцем щодо даного приміщення (самочинної прибудови), у зв'язку з чим правомірно визнали недійсним Договір у частині, яка стосується оренди даного приміщення (згідно з Договором - приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м).

За таких обставин спір з урахуванням зменшених позовних вимог розглядається в частині первісного позову про стягнення з Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення і спонукання дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" до звільнення та повернення нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові та в частині зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 09 червня 2015 року при частковому скасуванні попередніх судових рішень, під час нового розгляду справи, судам належало:

- достеменно встановити правовий статус приміщення підвалу в цілому, як частини приміщення, що знаходиться під житловим будинком, так і тієї частини, яка знаходиться під нежитловою спорудою (чи відносяться вони до нежилих приміщень або до допоміжних приміщень), чи мають такі приміщення інший вхід (у тому числі з вулиці ОСОБА_3), хто саме уповноважений на розпорядження даними приміщеннями;

- з'ясувати (у тому числі, за необхідності, шляхом призначення судової експертизи або шляхом здійснення дослідження доказів у місці їх знаходження), чи знаходяться у приміщеннях підвалу майно та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням цього житлового будинку;

- у залежності від встановленого перевірити правильність розрахунку неустойки (з урахуванням об'єкта оренди - підвалу), яка нарахована до стягнення Управлінням.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, зокрема інші юридичні факти.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр укладено Договір оренди нерухомого майна № Г-6709-8.

Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення по вул. Коперника, 5, що у м. Львові, загальною площею 184,8 кв.м., зокрема: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м.

Пунктом 4.1 вищевказаного Договору передбачено, що термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні з 22 жовтня 2008р. до 21 жовтня 2011р.

Відповідно до п. 9.3 договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15-ти днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

31.10.2011 року позивач за первісним позовом скерував на адресу відповідача за первісним позовом повідомлення від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. У вказаному повідомленні містилася вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.

Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор стверджує, що відповідачем не повернуто орендовані підвальні приміщення площею 137,7 кв.м., які не знищені і становлять близько 75 відсотків від загальної орендованої площі по договору оренди від 22.10.2008р., відтак просить суд апеляційної інстанції задоволити позов прокурора Галицького району м. Львова в частині повернення об'єкта оренди загальною площею 137, 7 кв. м. та стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України у зв'язку з неповерненням відповідачем об'єкта оренди після припинення договору оренди в сумі 123084,50 грн. відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, розрахунок якої проведений виходячи із розміру орендної плати за користування об'єктом оренди загальною площею 137, 7 кв. м.

Згідно ч. 1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. При цьому захисту підлягають лише ті права, які належать позивачу, за умови, що ці права дійсно порушуються іншими особами, а необхідною умовою при зверненні до суду з позовом щодо захисту порушеного права є обов'язкова наявність на момент звернення до суду існування спору щодо порушеного права або сам факт вчинення порушення.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарське зобов'язання, яке не відповідає закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу держаної влади визнано недійсним повністю або в частині.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 7 вищенаведеної постанови Пленуму ВСУ, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно абз. 4 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п.п. 2.10 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11).

Позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом передав йому в оренду майно, зокрема приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. на вул. Коперника № 5 у м. Львові, всупереч положенням чинного законодавства, зокрема ст. 761 Цивільного кодексу України, не будучи ані власником майна, ані правомірним володільцем, оскільки такі приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку на вул. Коперника № 5 у м. Львові та призначені для забезпечення експлуатації цього будинку і передані безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир в цьому будинку, тобто є об'єктом права спільної власності співвласників вказаного будинку. З огляду на викладене, вважає що вищенаведені приміщення підвалу не можуть використовуватись як самостійний об'єкт оренди, а тому Договір оренди нерухомого майна № Г-6709-8 від 22.10.2008 року має бути визнаний судом недійсним.

На підтвердження своїх доводів позивачем по зустрічному позову подано лист Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № від 06.06.2013 року № 3061, відповідно до якого останнє повідомляло, що згідно архівних даних станом на 29.12.2012 року право власності на нежитлове приміщення загальною площею 184,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 - не реєструвалося.

Водночас, наявність права комунальної власності у територіальної громади м. Львова на спірний об'єкт оренди позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що відповідно інформації наданої ОКП ЛОР „БТІ та ЕО", станом на 03.12.2013 р. згідно архівних даних та даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок по вул. Коперника, 5 у м. Львові зареєстрований за територіальною громадою м. Львова на підставі рішення Виконкому Ленінської ради народних депутатів від 14.04.1987 р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (у т.ч. державна реєстрація права власності на нерухоме майно) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону державній реєстрації прав підлягають: право власності; право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Частиною першою статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за територіальною громадою міста Львова в зазначених державних реєстрах не міститься відомостей щодо зареєстрованого права власності на приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. на вул. Коперника № 5 у м. Львові.

Водночас, ні позивачем, ні прокурором, у даній справі, не надано жодних доказів в розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України, і в матеріалах справи відсутні докази перебування приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. на вул. Коперника № 5 у м. Львові на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

З огляду на викладене, з метою встановлення фактичних обставин справи та на виконання вказівок Вищого господарського суду України, наданих у своїй постанові від 09 червня 2015 року, за ініціативою позивача зам первісним позовом, підтриманої прокурором і відповідачем за первісним позовом, ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2016 року призначено у даній справі судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. який правовий статус приміщення підвалу площею 137,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, б, 5 в цілому, як частина приміщення, що знаходиться під житловим будинком, так і тієї частини, яка знаходиться під нежитловою спорудою (чи відносяться вони до нежилих приміщень або до допоміжних приміщень) та чи мають (мали) такі приміщення інший вхід (у тому числі з вулиці ОСОБА_3, б, 5), в тому числі:

- чи обліковується окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2 , яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5?

- який правовий статус (нежиле чи/або допоміжне) приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2 , яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та чи наявне до цього приміщення підвалу інший вільний окремий вхід, в тому числі з вулиці Коперника, 5 у м. Львів?

- чи обліковується окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2 , яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5?

2. який правовий статус (нежиле чи/або допоміжне) приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2 , яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та чи наявний до цього приміщення підвалу інший вільний окремий вхід, в тому числі з вулиці Коперника, 5 у м. Львів?

3. чи знаходяться в приміщені підвалу, загальною площею 89,7 м2, яке розташоване під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та в приміщені підвалу загальною площею 48,4 м2, яке розташоване під нежитловою спорудою, майно та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням всього житлового будинку?

4. чи можуть приміщення підвалу, загальною площею 89,7 м2, які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та приміщення підвалу, загальною площею 48,4 м2, які розташовані під нежитловою спорудою використовуватися в цілому чи окремо як самостійний об'єкт оренди?

07.11.2016 року до господарського суду Львівської області надійшов висновок №3061 експертів судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 914/1951/13, складений 31.10.2016 року, в якому експерти Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали відповіді на всі поставлені перед ними запитання.

Згідно висновку експертів №3061 від 31.10.2016 р., приміщення підвалу, які надавались в оренду відповідачу за первісним позовом загальною площею 137,70 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, в цілому ( як частина приміщення, що знаходиться під житловим будинком, так і тією частиною, що знаходиться під нежитловою спорудою) відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку. Згідно візуально проведеного огляду на місці знаходження об'єкту дослідження підвалу по вул. Коперника, 5 у місті Львові встановлено, що фактично окремий вхід в зазначені підвальні приміщення відсутній.

Також, встановлено, що окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу загальною площею 89,3 м.кв., яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 не обліковується та має статус допоміжного приміщення цього житлового будинку, окремий вхід в ці підвальні приміщення, в тому числі з вулиці Коперника, 5 - відсутні.

Крім цього, встановлено, що окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу загальною площею 48,4 м.кв., яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 не обліковується та має статус допоміжного приміщення вказаного житлового будинку, окремий вхід в ці підвальні приміщення, в тому числі з вулиці Коперника, 5 - відсутні.

Згідно висновку експертів №3061 від 31.10.2016 р., встановлено, що в приміщеннях підвалу загальною площею 89,3 м.кв. та 48,4 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, виявлено наявність майна та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням всього житлового будинку.

За таких обставин експерти дійшли висновку, що приміщення підвалу загальною площею 89,3 м.кв., які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та приміщення підвалу загальною площею 48,4 м.кв., які розташовані під нежитловою спорудою, не можуть використовуватися в цілому чи окремо як самостійний об'єкт оренди.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп/2004 від 02.03.2004 р., допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. №2866-ІІІ, допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку.

Наведеною вище правовою нормою визначено також, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (із змінами, внесеними згідно із Законом №1413-VIII від 14.06.2016), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

Наведеною правовою нормою визначено, що нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Крім цього цим Законом встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст. 10 вказаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинків одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).

З огляду на викладене, на переконання суду, вищенаведені приміщення підвалу загальною площею 89,3 м.кв., які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, та приміщення підвалу загальною площею 48,4 м.кв., які розташовані під нежитловою спорудою, не можуть використовуватись як самостійний об'єкт оренди, а відтак вказані об'єкти не могли та й не можуть бути на даний час об'єктами цивільно-правових( орендних) відносин.

Крім цього, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності права комунальної власності, як на приміщення підвалу загальною площею 89,3 м.кв., які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, так й на приміщення підвалу загальною площею 48,4 м.кв., які розташовані нежитловою спорудою.

Відповідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про найм (оренду).

Відповідно ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", в статті 5 якого (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач за первісним позовом не мав права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду.

За змістом ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність права комунальної власності на приміщення підвалу загальною площею 89,3 м.кв., які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та приміщення підвалу загальною площею 48,4 м.кв., які розташовані під нежитловою спорудою, зважаючи на те, що приміщення підвалу площею 137,7 кв.м. за цією ж адресою не можуть бути самостійним об'єктом оренди, господарський суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові, підлягає до задоволення, оскільки при укладенні спірного договору відповідачем за зустрічним позовом порушено вимоги ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення і спонукання Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" до звільнення та повернення нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013).

З огляду на встановлені судом обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом про повернення орендованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові та стягнення неустойки за користування цим майном в порядку статті 785 ЦК України, є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), зокрема щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м. (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові, укладеного відповідачами, та направлені на захист прав власника майна.

Разом з цим судом встановлено, що приміщення підвалу загальною площею 137,7 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5, в тому числі підвалу загальною площею 89,3 м.кв., яке розташоване під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 та підвалу загальною площею 48,4 м.кв., яке розташоване під нежитловою спорудою, не можуть використовуватись як самостійний об'єкт оренди, не належать до комунальної власності та є об'єктами права спільної власності співвласників житлового будинку №5 по вул. Коперника у місті Львові, а тому у позивача за первісним позовом відсутні правові підстави вимагати повернення такого об'єкту оренди та вимагати стягнення з відповідача неустойки за користування цим майном на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України.

Представник прокуратури у своїх письмових обґрунтуваннях від 24.11.2016 року №б/н (вх. №47385/16 від 25.11.2016 року) та представник позивача за первісним позовом у своїх запереченнях (вх. №48223/16 від 01.12.2016 року) подали свої заперечення щодо висновку експерта та просять суд, такий висновок оцінити критично та не приймати його як належний доказ по даній справі.

Розглянувши вказані заперечення і обгрунтування, вивчивши та надавши оцінку обставинам, викладеним у них, суд зазначає, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження у даній справі, підлягає оцінці господарським судом як доказ зі справи на загальних підставах в совокупності з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарсько-процесуального кодексу України, експертиза по даній справі призначалася для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Надаючи оцінку даному висновку судового експерта, суд зазначає, що цей висновок містить усі відповіді на питання, які виникли у даному спорі, а тому відсутні підстави вважати такий висновок не повним чи не обґрунтованим, що в свою чергу спростовує твердження представника прокуратури і позивача за первісним позовом, викладені ними у зазначених вище їх запереченнях (вх. №47385/16 від 25.11.2016 року та вх. №48223/16 від 01.12.2016 року).

Також представник прокуратури у своєму письмовому обґрунтуванні від 24.11.2016 року №б/н просив суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв'язку з припиненням існування предмета спору, оскільки спірні правовідносини припинили свою дію в зв'язку із закінченням терміну дії спірного договору оренди, а тому зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Проте, таке твердження прокурора судом оцінюється критично, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, яка кореспондуються з нормами статті 236 Цивільного кодексу України, визначено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що недійсний правочин не породжує будь-яких прав і обов'язків у сторін, крім наслідків недійсності правочину, в той час як припинений правочин, породжував права і обов'язки у сторін як до розірвання, так і після (зокрема, повернення предмету оренди, що і є предметом спору за первісним позовом).

Таким чином, оскільки спірний договір діяв до його припинення сторонами і зобов'язання сторін за спірним договором припинились тільки з моменту припинення договору, то припинення договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним, у зв'язку з чим підстави для відмови в позові з цих обставин в цій частині відсунуті.

Так, відповідно до пункту 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Разом з тим, чинне законодавство України не обумовлює неможливості визнання договору недійсним внаслідок припинення його дії, а лише передбачає спеціальні наслідки такої недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, в разі неможливості повернення виконаного, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, тощо.

Предметом спору у даній справі, є вимога про визнання недійсним договору (ст. 215 ЦК України). Таким чином, припинення договору не свідчить про відсутність предмета спору у даній справі, оскільки, розглядаючи спір про визнання недійсним договору, судом надається правова оцінка відповідності договору вимогам закону саме на момент його укладення.

Чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору (постанова Верховного Суду України від 19.10.2016 року по справі № 3-826гс16).

На обґрунтування своїх доводів, представник прокуратури долучив до поданого клопотання від 24.11.2016 року копії постанов Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 3-195гс15та від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

При цьому суд зазначає, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду визначається обставинами кожної конкретної справи.

Водночас, у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 3-195гс15та від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, копії яких представником прокуратури надано на підтвердження своїх доводів, обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними, оскільки вони ухвалені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами в ході розгляду цих справ.

Крім того, правові висновки Верховного Суду україни, викладені ним у своїх постановах України від 01 липня 2015 року у справі № 3-195гс15та від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15 щодо застосування норм матеріального права, не суперечать висновку суду у даній справі, оскільки правовідносини між сторонами у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є аналогічними.

Також, суд зазначає, що Постановою Вищого господарського суду України від 09 червня 2015 року у справі №914/1951/13, рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13 у частині вирішення спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 47,1 кв.м. - залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 914/1951/13, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 червня 2015 року у справі №914/1951/13 встановив, що орендовані приміщення першого поверху площею 47,1 кв.м., які є частиною об'єкту оренди за спірним договором, не є комунальною власністю, а тому Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не могло виступати орендодавцем щодо даного приміщення, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість підстав судів попередніх інстанцій про визнання недійсним спірного договору оренди у цій частині зустрічного позову.

Отже, спірний договір на момент нового розгляду справи в суді уже частково визнаний судом недійсним.

Також суд вказує на те, що посилання представника прокуратури у своєму клопотанні від 24.11.2016 року про наявність підстав для застосування строку позовної давності спростовуються наявними у справі матеріалами.

Так, відповідно до пункту 2.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як на підставу зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом передав йому в оренду майно, зокрема приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. на вул. Коперника № 5 у м. Львові, всупереч положенням чинного законодавства, зокрема ст. 761 Цивільного кодексу України, не будучи ані власником майна, ані правомірним володільцем цього майна.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом довідався про те, що спірний об'єкт не є комунальною власністю, з листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № від 06.06.2013 року № 3061, яким останнє повідомляло, що право власності на нежитлове приміщення загальною площею 184,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 5 не реєструвалося, а отже саме з цього моменту позивач за зустрічним позовом довідався про обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, тому саме з цього моменту останній довідався про порушення його прав, що спростовує твердження представника прокуратури про пропущення позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності, встановленого законом.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовляється в задоволенні клопотання заступника прокурора про відмову в задоволенні зустрічного позову на підставі вказаних у цьому клопотанні обставин в частині вимоги про визнання недійсним договору.

Відповідно до вищенаведеного в сукупності з встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити у повному обсязі із підстав необґрунтованості позову.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи наведене, оскільки господарський суд відмовив в задоволенні первісного позову, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, то судовий збір в сумі 3 608,09 грн. за подання позову майнового та немайнового характеру, покладається на позивача за первісним позовом.

Судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору за подання зустрічного позову, покладаються на відповідача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 28, 29, 33, 34, 36, 43, 41, 44, 48, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити.

3. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8 від 22.10.2008 р. щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперника, 5 у м. Львові, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю „Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" Республіка Кіпр.

4. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) на користь Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 4, ідентифікаційний код 13804007) 1147,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову .

5. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) в дохід Державного бюджету України 3 608,69 грн. судового збору.

6. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2016 р.

Суддя Долінська О.З.

Попередній документ
63190947
Наступний документ
63190949
Інформація про рішення:
№ рішення: 63190948
№ справи: 914/1951/13
Дата рішення: 01.12.2016
Дата публікації: 09.12.2016
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; комунального та державного майна