Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"02" листопада 2016 р. Справа № 911/2722/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 51952,85 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2465-К-О від 17.07.2014 року);
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 51952,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2016 року порушено провадження у справі № 911/2722/16 та призначено справу до розгляду на 13.09.2016 року.
В судове засідання, яке відбулось 13.09.2016 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2016 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 11.10.2016 року.
11.10.2016 року представником позивача були подані письмові пояснення по суті спору.
В судові засідання, які відбулись 11.10.2016 року та 25.10.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2016 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 25.10.2016 року та до 02.11.2016 року відповідно.
В судовому засіданні 02.11.2016 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 02.11.2016 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги суду не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надав.
Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
02.03.2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” (далі - позивач, ОСОБА_3) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, Позичальник) було укладено Кредитний договір № S03/SKV (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 ОСОБА_3 при наявності вільних коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 50000,00 грн., не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни.
Кредит надається на наступні цілі - закупівля зернових (п. 1.2 ОСОБА_3). Термін повернення кредиту 28.02.2006 року (п. 1.3 ОСОБА_3).
Згідно п. 2.1 ОСОБА_3 зобов'язується відкрити для надання кредиту позичковий рахунок № 20623053100604.
На виконання п. 2.1 ОСОБА_3, 02.03.2005 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку № 20623053100604 (далі - Заява).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1 даного ОСОБА_3, Позичальник сплачує відсотки в розмірі 24 % річних (п. 4.1 ОСОБА_3).
У відповідності зі ст. 212 Цивільного кодексу України, при порушенні Позичальником якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.3 ,2.2.3 ,2.3.2 даного ОСОБА_3, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми непогашеної заборгованості (п. 4.2 ОСОБА_3).
Сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього ОСОБА_3, робиться в дату сплати відсотків, датою сплати відсотків є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 даного договору. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими.
Якщо повне погашення кредиту проводиться в дату, відмінну від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення відсотків, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактично погашення кредиту (п. 4.3 ОСОБА_3).
Згідно з п. 5.1 ОСОБА_3 при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 2.2.2, 4.1, 4.3 даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 даного договору, винагороди, передбаченої п. 2.25, 4.4, 4.5 даного договору, Позичальник виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 5.1, 5.2, 5.3 ОСОБА_3, здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Позичальником (п. 5.4 ОСОБА_3).
Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором установлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 5.7 ОСОБА_3).
Даний Договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами цього договору (п. 6.1 ОСОБА_3).
Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за ОСОБА_3 виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку відповідача.
Однак, відповідач в порушення умов ОСОБА_3, своєчасно та в повному обсязі отримані кредитні кошти не повернув, оплату кредиту та відсотків за користування кредитом проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди.
Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем кредитні кошти повернуті, однак відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно здійснювалось погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, які з огляду на ст. 1048 Цивільного кодексу України є заборгованістю у вигляді плати за користування кредитом.
Таким чином, прострочення сплати сплаті відсотків за користування кредитом та термінів повернення кредиту є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відтак, у зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі сплатою відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 14471,74 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та стягнення 37481,11 грн. пені на підставі п. 5.1 ОСОБА_3 за несвоєчасну сплату відсотків.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, проценти на поточну заборгованість по кредиту нараховувались в період з 23.03.2005 року по 01.03.2006 року, тобто за період до настання строку повернення кредиту (28.02.2006 року). В розрахунку позову заборгованість по тілу кредиту до 28.02.2006 року обліковувалась як поточна, що відповідає умовам ОСОБА_3.
З 01.03.2006 року заборгованість по тілу кредиту була перенесена на прострочку і остаточно була погашена 06.06.2007 року. У зв'язку з чим, проценти в період з 01.06.2006 року правомірно нараховувались як на прострочену заборгованість, що відбувалось до повного погашення тіла кредиту, тобто до 06.06.2007 року.
У зв'язку з неповною сплатою процентів, як на поточну, так і на прострочену заборгованість, за відповідачем утворилась і існує на день розгляду справи заборгованість по процентам в сумі 14471,74 грн. Відповідачем існування такої заборгованості не заперечено і не спростовано.
Пеня позивачем нараховувалась з 01.03.2006 року по 22.07.2016 року у зв'язку з існуванням заборгованості по процентам. З розрахунку вбачається, що не заперечено і не спростовано відповідачем, за весь період пеня була погашення на суму 3413,24 грн., більше сплат пені не проводилось. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті пені складає 39031,80 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 та ч. 1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (п. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.7 ОСОБА_3 сторони, у відповідності до п. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, до 5 років.
В будь-якому випадку, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Однак, відповідачем не заявлено про застосування строків позовної давності, тому у суду відсутні підстави для дослідження відповідного питання.
Таким чином, хоча вимоги про стягнення відсотків та пені заявлені після спливу 5 річного строку, враховуючи, що відповідач не заявив про застосування строку позовної давності до прийняття рішення у справі, суд дійшов до висновку, що розрахунки надані позивачем є арифметично вірними, нараховані на фактичні суми заборгованості, за фактичні періоди прострочення, відповідачем не заперечені та не спростовані, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, врахувавши, що відповідачем не заявлено про застосування строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) 37481 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят один) грн. 11 коп. пені, 14471 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят один) грн. 74 коп. відсотків за користування кредитом та 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 21.11.2016 р.
Суддя Т.П. Карпечкін