ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016№910/16860/16
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
Святошинського району Управління державної реєстрації Головного
територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 26.10.2015 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносервіс" (далі - відповідач) про:
- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс», оформлених протоколом № 16-11/15 від 16.11.2015 р. з моменту їх прийняття;
- визнати недійсною нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс», затверджену рішенням загальних зборів учасників від 16.11.2015 р., оформленим Протоколом № 16-11/15;
- скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс», здійснену державним реєстратором відділу державної реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.11.2015 р. за номером 10721050012033179.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що загальні збори учасників Товариства від 16.11.2015р. були проведені з численними порушеннями. Зокрема, він звертає увагу на те, що оскільки його не було повідомлено завчасно про проведення загальних зборів, він не змін підготуватись до них, що є порушенням його прав на участь в управлінні Товариством. Також, позивач звертає увагу на те, що на підставі оспорюваних ним рішень його було виключено зі складу Товариства, проте як він не допускав зі свого боку порушень Статуту Товариства. На підставі зазначеного, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2016 р. порушено провадження у справі №910/16860/16, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Святошинського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, розгляд справи призначено на 10.10.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.11.2016 р.
08.11.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2016 р., в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16860/16 на 15 днів, згідно зі статтею 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.11.2016 р.
В судовому засіданні 21.11.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні 21.11.2016 р. представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якої відповідач проти задоволення позову заперечив, оскільки учасники товариства, які були присутні на зборах, володіли у сукупності більш ніж 60% голосів, у зв'язку з чим оспорювані рішення прийняті за наявності кворуму. Також, відповідач зазначив, що на загальні збори позивач був запрошений по телефону, але не з'явився. Проте, оскільки згідно з п. 7.2.7. Статуту учасник, який виключається з товариства, не приймає участі в голосуванні, присутні на зборах учасники товариства прийняли рішення про проведення зборів без участі позивача, оскільки його присутність не впливала на результати голосування. Крім того, відповідач вказує, що оскільки позивач своїми незаконним діями завдав значної шкоди товариству, то було прийнято рішення про проведенні позачергових зборів без дотримання строків письмового повідомлення позивача, ти більше, що його участь не була обов'язковою у зв'язку з тим, що він не мав права на голосування. Виключення позивача з числа учасників товариства було викликано тим, що у грудні 2014 року він, будучи директором ТОВ «Агротехносервіс», зареєстрував в державному реєстрі Російської Федерації на ім'я своєї дружини підприємство з таким самим найменуванням, та по домовленості з нею продав все нерухоме майно, яке належало відповідачу, за трьома договорами купівлі продажу по мінімальній вартості, залишивши підприємство відповідача фактично без активів. Вказаними діями позивач завдав значної шкоди відповідачу та створив неможливість здійснення товариством своєї діяльності, при цьому, грошові кошти за продане майно були зняти з ним з рахунку товариства готівкою, проте в касу не оприбутковані.
Представник третьої особи в судове засідання 21.11.2016 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р.
Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 30.11.2016 р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 30.11.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.11.2015р. відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс», на яких були прийняті рішення про:
- обрання Головою Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» ОСОБА_4, а Секретарем - Гончарова Юрія Олексійовича;
- виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останній неналежно виконує свої обов'язки учасника Товариства та своїми діями перешкоджає досягненню цілей Товариства, виплатити ОСОБА_1 вартість частки майна Товариства, пропорційну його частці у Статутному капіталі Товариства (а саме 38%), виплату провести після затвердження звіту за 2015 рік у строк до 15.11.2016 р., виплату ОСОБА_1 його частки в Статутному капіталі Товариства в сумі 507 866, 00 грн. до 15.11.2016 р. в грошовій формі;
- у зв'язку з виключенням ОСОБА_1 з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» з метою недопущення зменшення Статутного капіталу Товариства внести додаткові вклади до Статутного капіталу Товариства пропорційно частці кожного з решти учасників Товариства, а саме ОСОБА_4 - 278 518,00 грн. і ОСОБА_5 - 229 368,00 грн. та визначити наступний розмір часток учасників: частка у статутному капіталі ОСОБА_4 становить 735 616,00 грн., що відповідає 55% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс»; частка у статутному капіталі ОСОБА_5 становить 600 926,00 грн., що відповідає 45% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс»;
- затвердження та підписання нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс»;
- надання повноважень щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» директору товариства ОСОБА_5 з правом передоручення повноважень третім особам за довіреністю.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що не був належним чином про проведення загальних зборів учасників товариства, а тому не мав змоги приймати участь у цих зборах.
Разом з цим, позивач звертає увагу на те, що на підставі оспорюваних ним рішень його було виключено зі складу Товариства, проте як він не допускав зі свого боку порушень Статуту Товариства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.
Так, відповідно до ст. ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Із аналізу норм наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Порушення цивільного права - це результат протиправних дій, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
Невизнання цивільного права - це дії носіїв пасивного цивільного обов'язку, які полягають у запереченні цивільного права уповноваженої особи, внаслідок чого остання повністю або частково позбавляється можливості реалізувати своє право. Несприятливий наслідок може мати як при абсолютному, так і при відносному цивільному правовідношенні.
Оспорювання цивільного права - це такий стан цивільного правовідношення, при якому між його учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності у них суб'єктивного права, а також щодо приналежності такого права певній особі. Оспорюване цивільне право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, що зумовлює неможливість його повного або часткового використання.
Виходячи із змісту вищенаведених правових норм, у спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивачів, як учасників товариства, тобто їх корпоративних прав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом статті 116 ЦК України, яка кореспондується із ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь в управлінні товариством.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
Також, згідно зі ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.
Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Вказані норми знайшли своє відображення у п. 7.2.6. Статуту, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 17, 18 Постанови № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Таким чином, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 3-39гс14, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».
Також, як зазначено в Листі Верховного Суду України від 01.08.2007 р. «Практика розгляду судами корпоративних спорів», складність вирішення спорів про визнання рішень загальних зборів недійсними з підстав порушення порядку їх скликання і проведення та суперечливість позицій господарських судів зумовлена, передусім, тим, що законодавством не визначено, які саме порушення цих процедур є достатніми підставами для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з цим є необхідність роз'яснити господарським судам, що права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
У своїх запереченнях від 21.11.2016 р. відповідач вказав, що про скликання загальних зборів позивач був повідомлений по телефону, проте не з'явився.
Як на тому наголошено у п. 2.25. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам потрібно брати до уваги, що телефонне повідомлення про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників товариства є неналежним доказом такого повідомлення. Роздрукування телефонних переговорів, надані операторами зв'язку, лише підтверджують факт з'єднання двох абонентів телефонного зв'язку певної тривалості.
Врахувавши вищенаведені норми законодавства та положення статуту Товариства, встановивши, що позивач, який є власником частки у статутному капіталі Товариства, не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства, був відсутній на вказаних зборах і наявними в матеріалах справи доказами спростовується можливість його участі у зборах, суд дійшов висновку про те, що прийняті рішення суттєво порушують корпоративні права позивача на участь в товаристві, що є безумовною підставою для визнання спірних рішень недійсними.
При вирішенні спору відповідачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про вжиття ТОВ «Агротехносервіс» заходів для забезпечення можливості ОСОБА_1 реалізувати своє право на участь у загальних зборах учасників Товариства, на яких віршувалось питання про його виключення зі складу учасників.
Також, судом враховано, що присутність позивача на загальних зборах учасників Товариства та надання йому можливості подати відповідні пояснення та докази з приводу питань порядку денного могла б фактично вплинути на рішення стосовно виключення його зі складу учасників Товариства.
Поряд з наведеним, суд також визнає обґрунтованими доводи позивача відносно безпідставності рішення про його виключення зі складу учасників Товариства в порядку ст. 64 Закону України «Про господарські товариства».
Так, відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Згідно з пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спрів» при вирішені спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Отже, суттєвим для доведення підстав виключення учасника є:
- систематичне невиконання обов'язків, що за загальним правилом слід розуміти як невиконання два чи більше разів;
- неналежне виконання, тобто виконання не в повному об'ємі або неякісне, чи несвоєчасне;
- перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, тобто вчинення таких дій, які перешкоджають досягненню цілей товариства.
Таким чином, невиконання будь-якого обов'язку учасника товариства може бути підставою для його виключення з товариства лише у разі наявності систематичності, яка повинна бути відображена у рішеннях товариства з цього приводу два чи більше разів.
Як на тому наголошено у п. 4.24. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.
Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.
Тобто, із наведеного слідує, що мають бути представлені до суду прямі докази порушення чи систематичне невиконання учасником товариства обов'язків учасника товариства, що мають наслідком виключення такого учасника зі складу учасників; крім того, про такі порушення чи невиконання учасником своїх обов'язків має бути зазначено у протоколі, яким оформлено рішення про виключення цього учасника зі складу учасників товариства.
Пунктом 5.3. Статуту, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень, передбачено, що учасник, який систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, може бути виключений зі складу Товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють в сукупності більш ніж 50% від загальної кількості голосів. При цьому учасник (його представник) в голосуванні участь не бере.
Проте, у рішенні загальних зборів учасників ТОВ «Агротехносервіс», оформлених Протоколом № 16-11/15 від 16.11.2015 р., про виключення позивача з господарського товариства не міститься обґрунтованих причин такого виключення і не зазначено, які саме факти невиконання позивачем статутних обов'язків стали підставою для виключення його з товариства, в чому полягає систематичність невиконання позивачем товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) позивач перешкоджає досягненню цілей товариства.
Статтею 117 Цивільного кодексу визначені обов'язки учасників господарського товариства.
Так, учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
Аналогічні обов'язки учасників товариства визначені також у статті 11 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до п. 5.2. Статуту, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень, учасники товариства зобов'язані: дотримуватись положень засновницьких документів Товариства, виконувати рішення зборів учасників та інших органів управління Товариства; виконувати свої обов'язки перед Товариством, в тому числі з майновою участю, а також вносити внески в розмірі, порядку і засобами, передбаченими засновницькими документами; не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства, зберігати комерційну таємницю; сприяти Товариству в його діяльності; виконувати інші зобов'язання, якщо це передбачено законодавством України і засновницькими документами Товариства.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази в підтвердження систематичного невиконання позивачем як учасником товариства своїх обов'язків, або вчинення ним дій, які б перешкоджали досягненню цілей товариства.
Відповідач стверджує, що позивач своїми незаконними діями завдав значну шкоду товариству, у зв'язку з чим було прийнято рішення про його виключення зі складу учасників товариства, оскільки у грудні 2014 року він, будучи директором ТОВ «Агротехносервіс», зареєстрував в державному реєстрі Російської Федерації на ім'я своєї дружини ОСОБА_6 підприємство з таким самим найменуванням, і по домовленості з нею продав все нерухоме майно, яке належало відповідачу, своїй дружині, залишивши підприємство без активів.
В підтвердження своїх доводів відповідач надав суду Договори купівлі - продажу нерухомого майна від 01.12.2014 р. та 10.12.2014 р., зі змісту яких вбачається, що вони укладені ОСОБА_1 як директором товариства, а не його учасником.
За таких обставин, означені Договори не можуть вважатись належним доказом в підтвердження того, що позивач, як учасник товариства своїми діями завдав збитків та перешкодив досягненню цілей товариства.
Також, судом не приймається до уваги надана відповідачем копія «рішення Арбітражного суду Республіки Крим від 21.07.2016 р. у справі № А83-644/2015» про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини. Частинами 2 та 3 статті 9 названого Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що позивач саме як учасник товариства вчиняв дії або проявляв бездіяльність, які б свідчили про те, що він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що прийняті Загальними зборами ТОВ «Агротехносервіс» рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, оформлені протоколом №16-11/15 від 16.11.2015 р. підлягають визнанню недійсними.
Крім того, як встановлено судом, загальними зборами учасників ТОВ «Агротехносервіс», які відбулись 16.11.2015 р., було прийнято рішення, в тому числі, про зміну статутного капіталу Товариства, перерозподіл часток у статутному капіталі, внесення змін до статуту Товариства, шляхом викладення його у новій редакції та надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
З урахуванням того, що вказані рішення фактично є похідними від рішення про виключення позивача зі складу учасників ТОВ «Агротехносервіс», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх також недійсними.
Відповідно до пунктів 13, 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 р., під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства".
Відповідно до пункту 5.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016р. відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники.
Отже, зважаючи на встановлення факту неправомірності прийнятих рішень загальних зборів учасників товариства, що відбулися 16.11.2015р., які призвели до порушення корпоративних прав позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсною нової редакції Статуту ТОВ «Агротехносервіс», яка затверджена оспорюваними рішеннями загальних зборів, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс», здійсненої державним реєстратором відділу державної реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.11.2015р. за номером 10721050012033179, є правомірними та підлягають задоволенню з метою повного відновлення та захисту корпоративних прав позивача.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» (03680, місто Київ, вулиця Якутська, будинок 8, офіс 5, код ЄДРПОУ 32315977), оформлені протоколом №16-11/15 від 16.11.2015 р. з моменту їх прийняття.
2. Визнати недійсною нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» (03680, місто Київ, вулиця Якутська, будинок 8, офіс 5, код ЄДРПОУ 32315977), затверджену рішенням загальних зборів учасників від 16.11.2015 р., оформленим Протоколом № 16-11/15.
3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» (03680, місто Київ, вулиця Якутська, будинок 8, офіс 5, код ЄДРПОУ 32315977), здійснену державним реєстратором відділу державної реєстрації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.11.2015 р. за номером 10721050012033179.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносервіс» (03680, місто Київ, вулиця Якутська, будинок 8, офіс 5, код ЄДРПОУ 32315977) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.12.2016
Суддя М.Є. Літвінова