ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.11.2016Справа №910/19578/16
За позовомВійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України
простягнення грошових коштів
Суддя Дупляк О. М.
Представники сторін:
від прокуратури:Тракало Р. І. за довіреністю
від позивача: Ніколова В. М. за довіреністю
від відповідача: Музика М. В. за довіреністю
від третьої особи:не з"явився
Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2016.
В судовому засіданні 14.11.2016 судом було оголошено перерву до 15.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, розгляд справи відкладено на 29.11.2016.
Позивачем 23.11.2016 через відділ діловодства надані документи для долучення до матеріалів справи.
В судове засідання 29.11.2016 представники сторін з'явилися, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем його збов'язань за договором №286/3/15/446 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2015 в частині порушення строків поставки товару.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав відсутності його вини у простроченні поставки. Крім того, відповідач просить суд визнати недійсним п. 7.3.4. договору №286/3/15/446 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2015, оскільки той не відповідає положенням ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 61 Конституції України.
У судовому засіданні 29.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як підтверджено матеріалами справи, 07.10.2015 між Міністерством оборони України, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО", як постачальником укладено договір № 286/3/15/446 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику аксесуари - одяг натуральної шкіри; одяг виготовлений з фетру чи нетканих полотен; одяг готовий текстильних полотен з покривом (Лот 4. Костюм (куртка та штани) для захисту води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Відповідно до специфікації (пункт 1.2 договору) загальна кількість товару для постачання - 10 000 шт, вартістю 3 690 000, 00 грн з ПДВ, строк (термін) постачання до 31.10.2015 (включно).
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що товар поставляється 1 сортом згідно ГОСТу 11259. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88, а також затвердженому зразку.
Згідно з пунктом. 3.1 договору ціна договору становить 3 690 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 615 000, 00 грн (загальний фонд).
За умовами пункту 2.7 договору приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.
Товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (пункт 5.3 договору).
За умовами пункту 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Пунктом 7.3.4 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (пункт 10.1 договору).
Матеріали справи містять рознарядку та ростовку Міністерства оборони України за специфікацією (додатки № 1, № 2 до договору) на поставку товару у кількості 10 000 штук у строк до 31.10.2015 включно.
Обумовлений договором товар в повному обсязі був поставлений відповідачем з порушенням строків поставки, так 09.11.2015 було поставлено 1 500 комплектів та 13.11.2015 було поставлено 500 комплектів.
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що послуги з постачання товару виконано відповідачем з порушенням строків постачання, у зв'язку із чим просив стягнути з останнього на користь Міністерства оборони України 57 195, 00 грн пені.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Спір між сторонами судового процесу, виник внаслідок допущеного відповідачем порушення у його зобов'язанні за договором, яке полягає у простроченні поставки позивачеві товару, що призвело до звернення останнього до господарського суду з метою захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 57 195, 00 грн.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що в специфікації встановлений строк поставки товару до 31.10.2015 включно (п. 1.2. договору), обумовлений в договорі товар відповідач був зобов'язаний поставити саме у вказаний строк.
Відповідно до акту приймального контролю від 10.11.2015 № 5, який підписаний сторонами, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар в кількості 1 500 виробів на загальну суму 553 500, 00 грн.
Відтак, з урахуванням положень п. 5.3 договору, прострочення поставки товару з боку відповідача за актом приймального контролю від 10.11.2015 № 5, складає 7 днів, пеня за які, враховуючи умови 7.3.4 договору становить 38 745, 00 грн.
Відповідно до акту приймального контролю від 13.11.2015 № 6, який підписаний сторонами, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар в кількості 500 виробів на загальну суму 184 500, 00 грн.
Відтак, з урахуванням положень п. 5.3 договору, прострочення поставки товару з боку відповідача за актом приймального контролю від 13.11.2015 № 6, складає 10 днів, пеня за які, враховуючи умови 7.3.4 договору становить 18 450, 00 грн.
Судом відхилені доводи відповідача щодо відсутності його вини в порушенні зобов'язання, з огляду на надання замовником погодження щодо способів маркування та пакування лише 13.10.2015, оскільки відповідних зобов'язань замовника договором не встановлено. Відтак, в даному випадку не існувало правових підстав для відстрочення зобов'язання постачальника на час прострочення замовника.
Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.03.2009 у справі № 8/411/08).
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року у справі №16/5005/8055/212 зазначено, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 року у справі №11/446 зазначено, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
А тому, суд вважає, що п.7.3.4 договору відповідає нормам чинного законодавства.
Клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та про розстрочення виконання рішення суду судом відхиляються з огляду на те, що останнім не подано жодного документу (доказу), що свідчив би про винятковість обставин, та який би надав суду дозвіл зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення, застосувавши положення п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, офіс 345; ідентифікаційний код 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму пені в розмірі 57 195 (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 00 коп. та суму судових витрат у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.12.2016.
Суддя О. М. Дупляк