ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/18892/16
За позовом Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
До Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
Про стягнення 755 783,40 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники сторін:
від позивача: Шегера І.П (дов. № 2-У від 10.12.2015)
від відповідача: ВасійчукЛ.Ф. (дов. від 9.12.2015)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 755 783,40 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу стисненого природного газу № 1509000349 від 14.09.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18892/16 та призначено справу до розгляду на 02.11.2016.
В судових засіданнях 02.11.2016, 16.11.2016 оголошувались перерви до 16.11.2016 та 30.11.2016.
У судовому засіданні, 30.11.2016, представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.09.2015 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №1509000349 купівлі-продажу стисненого природного газу за допомогою пластикових карток.
Відповідно до п.2.1 Договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (стиснений природний газ (метан)) (далі - Товар або Пальне), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах Договору.
На виконання умов Договору Продавцем (Позивачем) поставлено Товар на загальну суму 8 199 049,32 грн., а Відповідачем за поставку Пального сплачено Позивачу грошові кошти в повному обсязі.
Правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідно до п. 4.8 Договору ціна та кількість відвантаженого Пального підтверджується видатковими накладними та/або актами приймання-передачі Пального.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що по факту передачі Пального, Продавцем за відповідний період надається Покупцю для підписання акт приймання-передачі Пального. Акти приймання-передачі Пального підтверджують факт передачі Пального у власність Покупця за відповідний період. Вищевказані документи надаються Покупцю для підписання протягом п'яти робочих днів наступних за звітним місяцем.
Згідно із пунктом 5.2 Договору Покупець здійснює попередню 100 % оплату заявленої партії Товару не пізніше 1 (першого) числа місяця поставки Товару на підставі виставленого Продавцем рахунку.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі Пального протягом 20 (двадцяти) банківських днів здати підписання його Сторонами.
Судом встановлено, між Позивачем та Відповідачем були підписані акти приймання-передачі продукції (стисненого природного газу) від 30.09.2015 на суму 2 571 510,48 грн., від 31.10.2015 на суму 2 423 161,44 грн., від 30.11.2015 на суму 1 018 367,40 грн., від 31.12.2015 на суму 1 105 480,92 грн., від 31.01.2016 на суму 532 678,20 грн., від 29.02.2016 на суму 547 850,88 грн., згідно яких за поставку Товару Відповідачем відповідно сплачено 29.10.2015 кошти в розмірі 2 571 510,48 грн., 23.11.2015 кошти в розмірі 2 423 161,44 грн, 25.12.2015 кошти в розмірі 1 018 367,40 грн., 22.01.2016 кошти в розмірі 1 105 480,92 грн., 25.02.2016 кошти в розмірі 532 678,20 грн., 28.03.2016 кошти в розмірі 547 850,88 гри,- в повному обсязі у строк, встановлений п. 5.6 Договору (протягом 20-ти банківських днів).
Відповідно до абз. 2 ч. І ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього кодексу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Слід зазначити, що здійснення попередньої оплати (авансовий платіж) є не окремим зобов'язанням сторони договору. Попередня оплата (аванс) - сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених законодавчини актами.
Крім того, попередня оплата за своїм змістом може бути здійснена лише до початку виконання свого зустрічного зобов'язання іншою стороною; виконання зобов'язання стороною, яка не скористалася правом, наданим їй частиною третьою статті 538 ЦК України не спричиняє фактичної зміни умов договору, в тому числі щодо порядку розрахунків, оскільки кредитор використовує своє право у зустрічному зобов'язанні. В такому разі підлягають застосуванню положення частини четвертої наведеної вище статті, за якими якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією стороною, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Визначення обсягу фактичного виконаного зобов'язання однією зі сторін та, відповідно, змісту зобов'язання іншої сторони, строки здійснення платежів у такому випадку визначаються згідно з умовами укладеного сторонами Договору.
Правовідносини пов'язані із попередньою оплатою регулюється главою 54 "Купівля-Продаж" ЦК України (ст. 693 ЦК України) і застосовуються до договорів купівлі-продажу (поставки), на яку нараховуються проценти, а не % річних, інфляція та пеня. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 та від 21.10.2014 у справі № 3-146гс14, в яких зазначено, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
Попередня оплата не є простроченим грошовим зобов'язанням (боргом), на який нараховуються пеня, % річних та інфляційні. Нарахування 187 637,19 грн. - інфляційних втрат та 1 212,76 грн. - 0,1 % річних, нараховані на суми обрахованих Позивачем авансових платежів у періоди з 02.09.2015 по 29.10.2015, з 02.10.2015 по 23.11.2015, з 02.11.2015 по 25.12.2015, з 02.12.2015 по 22.01.2016, з 02.01.2016 по 25.02.2016, з 02.02.2016 по 18.03.2016, з 02.02.2016 по 28.03.2016 не є наслідком порушення Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, оскільки за своєю суттю, передоплата не може розцінюватися як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене та умови проведення розрахунків, встановлених пунктом 5.6 цього Договору, нарахування 0,1 % річних в сумі 1 212,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 187 637,19 грн. не можуть застосовуватися до авансового платежу, а тому вимоги Позивача в цій частині є безпідставними.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України 7% штрафу у розмір 566 933,45 грн., слід зазначити, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №06/113-38, від 06.12.2010р. у справі №42/562 та від 04.02.2014р. у справі №903/610/13.
Враховуючи ті обставини, що Відповідачем, по-перше: не допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, по-друге: у Позивача відсутні правові підстави для застосування до Відповідача штрафної санкції, передбаченої приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, з огляду на те, що дана норма не застосовується до грошових зобов'язань, Відповідач стверджує про безпідставність вимог Позивача щодо стягнення 7% штрафу у розмірі 566 933,45 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.12.2016
Суддя М.О. Лиськов