ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2016Справа №910/13065/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-
доломітний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ
ПІДПРИЄМСТВ"
про стягнення 402 661,39 грн.
Суддя: Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: Лук'янчиков І.В. - за довіреністю;
від відповідача: Леонова Ю.О. - за довіреністю.
Приватне акціонерне товариство "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" про стягнення 598 444,82 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору на постачання № 93 від 20.03.14р.
Ухвалою від 21.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2015 р.
30.08.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.
У судовому засіданні 30.08.2016 р. було оголошено перерву до 20.09.2016 р.
30.08.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.
30.08.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду та клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Волноваському районному суду Донецької області.
Ухвалою від 20.09.2016 р. клопотання позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи призначено на 28.09.2016 р.
21.09.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
27.09.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 28.09.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання було призначено на 03.10.2016 р.
Судове засідання 03.10.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання було призначено на 02.11.2016 р.
02.11.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про доручення документів до матеріалів справи.
Судове засідання 02.11.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання призначене на 16.11.16р.
На підставі ст.. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.16р.
09.11.16р через відділ діловодства суду позивачем подано заява про уточнення розміру позовних вимог.
22.11.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано вдруге заяву про уточнення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 116 591,15 грн., пеню - 10 064,09 грн., інфляційні втрати - 251 477,74 грн., 3 % річних - 24 528,40 грн.
Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Враховуючи вищевикладене та зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення по своїй суті є зменшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточнення позовних вимог від 22.11.2016.
22.11.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на заяву про уточнення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 23.11.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20 березня 2014 р. між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ФЛЮСО-ДОЛОМІТНИЙ КОМБІНАТ» (далі - Постачальник, Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ» (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір постачання № 93 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця флюсо-доломітну продукцію виробництва ПрАТ «ДФДК» (далі - Ресурси), а Покупець - прийняти та оплатити Ресурси на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 5 вищезазначених Специфікацій до Договору строк оплати за поставлені Ресурси - протягом трьох календарних днів після дати виставлення рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до стягнення заявлено 382 974,47 грн. основного боргу на підставі: Акт № 90368764 від 30.04.2014 року на суму 13 929,78 грн.; Акт № 90370115 від 10.05.2014 року на суму 12 232,50 грн. ; Акт № 90370116 від 10.05.2014 року на суму 838,08 грн.; Акт № 90371058 від 20.05.2014 року на суму 14 350,60 грн.; Акт № 90371808 від 31.05.2014 року на суму 2 819,00 грн.; Акт № 90372523 від 30.05.2014 року на суму 5 962,91 грн.; Акт № 90373068 від 10.06.2014 року на суму 16 591,94 грн.; Акт № 90374031 від 20.06.2014 року на суму 47 483,52 грн.; Акт № 90376375 від 10.07.2014 року на суму 18 978,24 грн.; Акт № 90376834 від 20.07.2014 року на суму 47 599,68 грн.; Акт № 90375091 від 30.06.2014 року на суму 53 755,20 грн.; Акт № 90378218 від 31.07.2014 року на суму 79 697,28 грн.;
В зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 266 383,32 грн. позивачем у заяві про уточнення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 116 591,15 грн. основної заборгованості ( 382 974,47 - 266 383,32 = 116 591,15).
Проте, відповідно до Акту звірки розрахунків від 31.07.2016 року, рахунки № 9079318 від 10.08.2014 року на суму 26663,52 грн., № 90380794 від 31.08.2014року на суму 16576,54 грн. мають призначення платежу за іншим договором № 109 від 18.03.2016 року, що також підтверджується і податковими накладними. Отже, вказані акти судом до уваги не приймаються.
Крім того, Акт №90379318 від 10.08.2014 року на суму 26 663,52 грн.; Акт № 90379958 від 20.08.2014року на суму 17 471,39 грн. ; Акт № 90380794 від 31.08.2014 року на суму 16 576,54 грн. зі сторони відповідача не підписані. Заявлена сума в розмірі 60 711,45 грн. нічим не підтверджена.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що сума основної заборгованості договором № 93 від 20.03.14р. складає 55 879,70 грн., що не заперечується відповідачем.
Доказів оплати суми у розмірі 55 879,70 грн. суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.
Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки сторони у справі є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, суд вважає правомірним застосування штрафних санкцій на підставі норм ч. 2 ст. 231 ГК України.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд також застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо поставки товару.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначен им строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вже було встановлено судом, остання поставка відбулася 04.08.2014 року, а п.. 7.2. Договору передбачено застосування пені при порушенні оплати більше ніж на 30 днів, то нарахування пені починається з 05.09.2014 року і триває до 30.03.2015 року, а строк позовної давності щодо стягнення пені встановлюється до 30.09.2015 року. Позивач в свою чергу позовну заяву подав у липні 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 10 064,09 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.
Суд приймає розрахунок відповідача відповідно до якого сума інфляційних становить 41 777,73 грн. та 3 783,31 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позивачем було зменшено позовні вимоги на 402 661,39 грн., то відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу - Приватному акціонерному товариству «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» підлягає поверненню з державного бюджету 2936 грн. 75 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення N 2000010987 від 26.11.2015 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, офіс 197, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36368540) на користь Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька обл.., м.Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд.2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00191856) 55 879 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 41 777 (сорок одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн.. 73 коп. інфляційних, 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 31 коп. 3% річних та 1 521 (одну тисячу п'ятсот двадцять одну) грн. 61 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька обл.., м.Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд.2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00191856) з державного бюджету судовий збір в сумі 2 936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп., сплачений згідно платіжного доручення N 2000010987 від 26.11.2015 р., яке знаходиться в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.11.2016 р.
Суддя І.О. Домнічева