номер провадження справи 28/21/16
29.11.2016 Справа № 908/2994/16
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-А)
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1)
про стягнення 9278,00 грн.
Суддя Федорова О.В.
Представники сторін:
від позивача: Кузьміна С.Ю., довіреність №239/20-19 від 11.07.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 05.07.2005р.;
До господарського суду Запорізької області 10.11.2016 р. звернувся позивач - концерн "Міські теплові мережі" з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9278,00 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №1081 від 01.12.2005р., з яких: 7360,00 грн. - основний борг, 1392,86 грн. - пеня, 157,04 грн. - 3% річних, 367,77 грн. - інфляційні втрати.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2016 р. справу №908/2994/16 призначено до розгляду судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 11.11.2016 р. порушено провадження у справі №908/2994/16, присвоєно справі номер провадження 28/21/16, судове засідання призначене на 29.11.2016 р.
В судовому засіданні 29.11.2016 р. були присутні представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Послався на те, що 16.10.2012р. відповідач звертався до позивача із заявою про розірвання договору про теплопостачання з обрізкою та заглушенням труб у зв'язку з відсутністю потреби в послугах теплопостачання. Вказує, що труби, які проходять через нежитлове приміщення відповідача, йому не належать, слугують тільки для передачі тепла в наступні будинки. Приміщення є ізольованим і втрата тепла у приміщенні не відбувається. Тому відповідач вважає, що він не повинен оплачувати втрати в теплових мережах. Просить суд встановити сервітут при проходженні труб через його приміщення та визначити його ціну в розмірі теплових втрат концерну "Міські теплові мережі".
Письмового відзиву на позов відповідач не надав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 29.11.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.12.2005 р. Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (енергопостачальна організація, позивач у справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1081.
Відповідно до п. 1.1 цього договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п. 1.3.1 договору максимальні втрати мережної води на опалення по кожному підключеному об'єкту встановлюються не більше G = 0,1 м.куб. на 1 Гкал/год максимального теплового навантаження.
Згідно з п. 2.2 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. У випадку неповернення другого примірника акту в адресу енергопостачальної організації вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі.
У п. 6.4 договору сторони погодили, що розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.
Згідно з п. 6.5 договору споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
В п. 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.12.2005 р. по 30.11.2007 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.
Як встановлено судом, постачання теплової енергії відбувалось у приміщення по вул. Жуковського, 76 (підвал). Розрахунок теплового навантаження для даного приміщення на опалення ПП ОСОБА_1 був виконаний ТОВ «ЕОС» в розмірі 2541,38 ккал/год. Таке ж теплове навантаження закріплено в п. 1.3 договору - 0,002541 Гкал/год, опалювальна площа 168,1 м.куб.
Актом від 05.03.2012 р., складеним представниками концерну «МТМ» Жовтневого району, засвідчено, що ПП ОСОБА_1 займає підвальне приміщення житлового будинку. Система опалення спільна з будинком. Приміщення оплюється транзитними трубопроводами житлового будинку dу 200 - 22 м, що проходять від стелі. Теплоносії подаються. Приміщення закрито. Доступ ОСОБА_1 не наданий.
16.10.2012 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання договору про постачання теплової енергії з обрізкою та заглушенням труб у зв'язку з відсутністю потреби у цих послугах.
На це звернення позивач надав відповідь листом від 19.10.2012 р. №1269 про те, що система опалення нежитлового приміщення ПП ОСОБА_1 по вул. Жуковського, 76 єдина з будинковою, через приміщення проходять транзитні трубопроводи житлового будинку. Технічної можливості відокремити систему опалення нежитлового приміщення від системи опалення будинку неможливо. Відповідачу було роз'яснено, що одним із варіантів зменшення теплового навантаження є проведення заходів по ізолюванню трубопроводів, після узгодження з балансоутримувачем житлового будинку. Після проведення вказаних робіт необхідно виконати розрахунок теплового навантаження від ізольованих трубопроводів та надати у відділ збуту ФК «МТМ» Жовтневого району для внесення змін у договір.
На час розгляду справи договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1081 від 01.12.2005 р. не припинений, зміни в договір щодо розміру теплового навантаження не вносились.
В період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7360,33 грн., що підтверджується актами та рахунками:
- від 31.10.2015 р. (за жовтень 2015 року) - на суму 752,71 грн.;
- від 30.11.2015 р. (за листопад 2015 року) - на суму 1071,05 грн.;
- від 31.12.2015 р. (за грудень 2015 року) - на суму 997,33 грн.;
- від 31.01.2016 р. (за січень 2016 року) - на суму 1897,55 грн.;
- від 29.02.2016 р. (за лютий 2016 року) - на суму 1277,27 грн.;
- від 31.03.2016 р. (за березень 2016 року) - на суму1075,28 грн.;
- від 30.04.2014 р. (за квітень 2016 року) - на суму 289,14 грн.
Акти відповідачем не підписані. Акти за спірний період щомісячно надсилались відповідачу, що підтверджується реєстрами на відправлення кореспонденції за вказаний період, однак акти не були повернуті відповідачем. У зв'язку з цим на підставі п.6.3 договору вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 7360,00 грн. основного боргу, 1392,86 грн. пені, 157,04 грн. - 3% річних, 367,77 грн. інфляційних втрат.
Правовідносини сторін є господарськими і такими, що виникли з договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1081 від 01.12.2005 р., який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.5 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
В порушення умов п. 6.5 договору відповідач не сплачував щомісячно до 20 числа вартість фактично спожитої теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7360,33 грн.
Позивач у позові просить стягнути заборгованість в розмірі 7360,00 грн. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав доказів повернення сплати заборгованості в сумі 7360,00 грн.
Заперечення відповідача проти позову суд визнав безпідставними, оскільки його зобов'язання з оплати теплової енергії ґрунтуються на договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді №1081 від 01.12.2005 р., який є діючим та в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідач фактично споживає теплову енергію, оскільки через його приміщення проходять транзитні трубопроводи житлового будинку. Доказів проведення у встановленому порядку заходів по ізолюванню трубопроводів відповідачем не надано. Зміни в договір щодо розміру теплового навантаження не вносились. В п. 6.4 договору сторони погодили, що розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться з урахуванням втрат. У зв'язку з цим у відповідача відсутні підстави не сплачувати за отриману теплову енергію та теплові втрати.
Клопотання відповідача встановити сервітут при проходженні труб через його приміщення суд залишив без задоволення як безпідставне та роз'яснює відповідачу, що питання встановлення сервітуту має вирішуватися в судовому порядку з дотриманням положень ГПК України шляхом подання окремої позовної заяви з дотриманням всіх вимог, що ставляться до цього процесуального документа.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7360,00 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував на суму боргу 3% річних за період з 20.11.2015 р. по 31.10.2016 р. в сумі 157,04 грн.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнав позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 157,04 грн. обґрунтованими.
Також позивач нарахував на суму боргу інфляційні втрати за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року в загальній сумі 367,77 грн.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 367,77 грн. обґрунтованими.
За порушення строку розрахунків позивач нарахував пеню за загальний період з 20.11.2015 р. по 31.10.2016 р. в сумі 1392,86 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Строку нарахування пені в договорі не визначено, тому пеня може бути розрахована тільки за 6 місяців з дня виникнення прострочення відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Пеня розрахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення по кожному простроченому платежу в межах шестимісячного строку нарахування пені, що відповідає вищенаведеним нормам законодавства.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1392,86 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код за ЄДРПОУ 32121458) основний борг у сумі 7360,00 грн. (сім тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.). Видати наказ.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, на поточний рахунок №26007301001951 у філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код за ЄДРПОУ 32121458) пеню в сумі 1392,86 грн. (одна тисяча триста дев'яносто дві грн. 86 коп.), 3% річних у сумі 157,04 грн. (сто п'ятдесят сім грн. 04 коп.), інфляційні втрати в сумі 367,77 грн. (триста шістдесят сім грн. 77 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.). Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 грудня 2016 р.
Суддя О.В. Федорова