ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2016 року № 826/499/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
до третя особа: Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві Шевченківський РВ ГУДМС України у м.Києві
проскасування рішення,
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, третя особа: Шевченківський РВ ГУДМС України у м.Києві, в якому просить скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянину Грузії ОСОБА_3 від 04.12.2015 р. № 1-21/вх4227-2-15.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення відповідача щодо скасування дозволу на імміграцію позивачу.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх. Зазначили, що позивач жодним чином не порушував і не намагався порушити законодавство України, не надавав неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні, оскільки дозвіл на імміграцію був виданий позивачу у зв'язку із тим, що він є онуком ОСОБА_2, паспорт якої скасовано та визнано недійсним.
В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі п. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Грузії, проживає на території України на підставі дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1, виданої 08.03.2010 р. УгіРФО ГУ МВС України в м.Києві.
В 2009 році позивач прибув до України з метою постійного проживання. З цією метою позивач подав заяву на отримання дозволу на імміграцію. На сьогоднішній час він має на території України сім'ю, роботу та має намір постійного проживання.
Дозвіл на імміграцію позивач отримав з тих підстав, що його бабуся ОСОБА_2 є громадянкою України та проживає на території України.
04.12.2015 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в м.Києві було прийнято рішення № 1-21/вх4227-2-15, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно із ч.1 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За змістом ч.15 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2011 р. №1182-VI із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1182-VI).
Відповідно до ст. 1 названого Закону іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Дозволом на імміграцію є рішення, що надає іноземцям та особам без громадянства право на імміграцію.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1182-VI заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Частинами 1, 2 ст. 4 названого Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:
1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;
6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;
7) пункт 7 частини другої статті 4 виключено
8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.
Статтею 6 Закону № 1182-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 1182-VI визначено, що термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Також визначено перелік документів, які додаються до заяви для надання дозволу на імміграцію та перелік яких визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 12 Закону №1182-VI передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.
Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (п. 24 Порядку № 1983).
Отже, наведені вище вимоги Закону 1182-VI і положення Порядку №1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянину Грузії ОСОБА_3 було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» з тих підстав, що він є онуком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки Грузії, яка згідно довідки № 1867/2008 про реєстрацію особи громадянином України, виданої УГІРФО ГУ МВС України в м.Києві 02.12.2008 р. набула громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві 11.12.2008 р. документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.
На підставі вищевказаного рішенням УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві від 22.12.2009 громадянину Грузії ОСОБА_3 було надано дозвіл на імміграцію в Україну згідно п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України - «Про імміграцію» та 08.02.2010 р. позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково.
10.02.2015 р. до ГУ ДМС України в м. Києві надійшло повідомлення з Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.02.2015 р. № 5/2/1-3937 про те, що в ході здійснення контррозвідувальних заходів виявлено та задокументовано факти незаконного набуття громадянства України та оформлення дозволів на імміграцію громадянами Грузії, в тому числі ОСОБА_2.
З урахуванням наведеного Шевченківським РВ ГУ ДМС України в м.Києві було проведено службову перевірку щодо підстав оформлення паспорта громадянина України.
За результатами проведеної перевірки було встановлено, що відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401, 20.10.2015 керівництвом Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ДМС України затверджено висновок за результатами службової перевірки щодо набуття громадянства України та підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2, зокрема, скасовано та визнано недійсний паспорт громадянина України серії ME № 903776, виданий Шевченківським РУГУМВС України в м. Києві.
До відділу імміграційної роботи управління у справах громадянства та осіб без громадянства ГУ ДМС України в м. Києві до ГУ ДМС України надійшов лист Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України 8.1/2389-15 від 29.04.2015 щодо перевірки законності видачі дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Грузії ОСОБА_3.
За результатами перевірки складено висновок щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Грузії ОСОБА_3.
Так, підставою для надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_3 стало те, що він є онуком громадянки України ОСОБА_2, паспорт якої було визнано недійсним.
Наведена обставина стала підставою для прийняття ГУ ДМС України в м. Києві 04.12.2015 р. рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону 1182-VI.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що оскаржуване рішення ГУ ДМС України в м. Києві було прийнято у зв'язку із скасуванням документа, на підставі якого було видано тимчасову посвідку позивача, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону 1182-VI, суд приходить до висновку, що ГУ ДФМС у м.Києві приймаючи оскаржуване рішення діяло у спосіб та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянину Грузії ОСОБА_3 від 04.12.2015 р. № 1-21/вх4227-2-15 у суду відсутні.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення. Натомість відповідачем надано достатні докази, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69 -71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У позові ОСОБА_3 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук