ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 грудня 2016 року м. Київ № 826/1708/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузменко В.А., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а
За позовомОСОБА_1
до Міністерства юстиції України Пицика Ярослава Миколайовича начальника Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України
провизнання протиправними дій
Ухвалою суду від 13.06.2014 було відкрито провадження за нововиявленими обставинами під головуванням судді Соколової О.А.
Ухвалою суду від 24.06.2014 було зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а в частині до вирішення його касаційної скарги Вищим адміністративним судом України на вказане рішення по зазначеній справі. Зазначена ухвала скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, а справа повернута до суду для продовження розгляду.
У зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді Соколової О.А. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якої перебувала заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по адміністративній справі № 826/1708/13-а і не була розглянута, відповідна заява була передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
За результатом повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на розгляд головуючому судді Арсірію Р.О., який ухвалою від 16.12.2015 прийняв її до свого розгляду.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, які були залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015, позов ОСОБА_1 був задоволений в частині: визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не здійснення контролю за доведенням ОСОБА_1 начальником Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України Пициком Ярославом Миколайовичем наказу Міністерства юстиції України від 01.08.2011 № 1929/5 «Про затвердження Положення про преміювання працівників центрального апарату Міністерства юстиції»; скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 265/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.» як незаконний з часу його видання.
В той же час, у задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо: визнання протиправними дії (бездіяльність) Міністерства юстиції України щодо невиплати у належному розмірі грошової премії за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року включно; видачі наказу Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №265/к про притягнення до дисциплінарної відповідальності; неналежного (формального) розгляду заяви від 25.01.2013 щодо незгоди з підсумковою оцінкою у формі бланку щорічної оцінки за 2012 рік; визнання протиправними дії Пицика Я.М. - начальника Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України щодо внесення недостовірних відомостей до акта від 22.01.2013 про залишення позивачем робочого місця без поважних причин, внесення недостовірних відомостей до доповідної записки від 04.02.2013 № 18-48/25 щодо порушення позивачем трудових обов'язків, внесення недостовірних відомостей та недоліків у роботі ОСОБА_1 до форми бланку щорічної оцінки за 2012 рік, не доведення позивачеві розміру відсотка щомісячного преміювання працівників Міністерства юстиції України, встановленого Комісією з питань преміювання Міністерства юстиції; стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 недовиплаченої заробітної плати з урахуванням розміру відсотка щомісячного преміювання працівників Міністерства юстиції, встановленого Комісією з питань преміювання Міністерства юстиції за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року включно у загальній сумі 14 314,49 грн.; компенсаційних виплат втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 000,00 грн.; у рахунок відшкодування судових (матеріальних) витрат 188, 40 грн., - відмовлено.
ОСОБА_1 (далі- заявник або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами (з урахуванням доповнення заяви), в якій просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову адміністративного суду про:
визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо неналежною (формального) розгляду заяви від 25.01.2013 щодо незгоди з підсумковою оцінкою у формі бланку щорічної оцінки за 2012 рік;
визнання протиправними дій начальника управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України Пицика Я.М. щодо внесення недостовірних відомостей та недоліків у роботі ОСОБА_1 до форми бланку щорічної оцінки за 2012 рік;
скасування рішення Міністерства юстиції України у формі бланку щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов'язків і завдань за 2012 рік щодо підсумкової оцінки;
стягнення з Міністерства юстиції України на користь заявника у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн.
Нововиявленою обставиною, яка є істотною для справи, на думку заявника, є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 826/13742/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, якою встановлено, що допущення ОСОБА_1 порушення у вигляді вивчення під час проведення внутрішнього аудиту стану фінансово-господарської діяльності ГУЮ у Закарпатській області питань, не передбачених програмою аудиту, було встановлено на підставі звернення начальника управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 від 19.03.2012 щодо упередженості ОСОБА_1 під час проведення аудиту. Разом з тим, сама по собі наявність звернення про упереджене проведення внутрішнього аудиту не є доказом того, що викладені в ньому обставини дійсно мали місце. У відповідності до глави 5 розділу 4 Стандарту внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247, скарги на дії працівників підрозділу внутрішнього аудиту, що надходять до установи, розглядаються у встановленому законодавством порядку. Якщо за результатами розгляду скарги установою встановлено факт невідповідності офіційної документації, складеної за результатами внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та або порушення працівником підрозділу внутрішнього аудиту законодавства, в тому числі цих Стандартів, що вплинуло на об'єктивність висновків, керівник установи призначає повторний внутрішній аудит. Повторний внутрішній аудит проводиться працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, які не брат участі в попередніх внутрішніх аудитах, з тих самих питань. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача підтвердила, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 19.03.2012 повторний аудит ГУЮ у Закарпатській області не призначався та не проводився.
Вказуючи на наведену нововиявлену обставину - висновок апеляційного суду, як на істотну для вирішення даної справи, заявник виходив з того, що, при прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції від 22.05.2013 не було відомо про вищезазначені істотні обставини для правильного вирішення справи. На думку заявника, зазначеним висновком підтверджується достовірний матеріально-правовий факт, який має істотне значення для правильного вирішення спору та є таким, що міг вплинути на висновок суду при ухваленні судового рішення, його врахування могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення, встановлені апеляційним судом наведені обставини могли спростувати висновок покладений в основну судового рішення.
Також, нововиявленою обставиною, яка є істотною для справи, на думку заявника, є рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 23.12.2015 у справі № 308/545/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Закарпатській області та начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, яким визнано факт поширення посадовою особою Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 недостовірної інформації у зверненні від 19.03.2012 до начальника управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України, а саме: «працівником управління ОСОБА_1 витребувано документи щодо діяльності торгуючих організацій, які здійснюють реалізацію конфіскованого майна. Програмою аудиту не передбачено такого виду перевірки, а дії ОСОБА_1 носять самовільний характер і дають підстави вважати про його особисту зацікавленість», та зобов'язано спростувати вказану інформацію шляхом відкликання ОСОБА_3 своє звернення (листа) начальнику управління внутрішнього аудиту Пицику Я.М. від 19.03.2012 протягом одного місяця із дня набрання рішенням законної сили».
Міністерство юстиції України (далі також - МЮУ або відповідач) проти заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а заперечило, вважаючи позицію заявника необґрунтованою, а заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки встановлені іншими судовими рішеннями обставини можуть мати значення лише під час розгляду судом адміністративної справи, а не після того, як розгляд справи закінчився і рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням заявника та відповідача, суд перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія адміністративного процесу під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв'язку із виявленням істотних обставин, що існували але не були їм відомі на час вирішення справи.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи не є підставою для перегляду справ.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
При цьому, «істотність» обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» слід розглядати, - як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. У разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктами 4 та 5 частини 2 статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи; обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, які могли бути встановлені у ході судового розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року у справі № К-19387/08.
Як вже зазначалося, на думку заявника, нововиявленою обставиною, яка є істотною для даної справи, є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 826/13742/13-а.
В той же час, судом встановлено, що зазначене судове рішення наводилось заявником під час додаткового обґрунтування касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі № 826/1708/13-а, отже не може визнаватися нововиявленою обставиною.
Також не може вважатися нововиявленою обставиною і рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 23.12.2015 у справі № 308/545/15-ц, на яке посилається заявник, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а не містить посилань на обставини та не встановлює факти, спростовані цим рішенням.
Більше того, суд не залишає поза увагою той факт, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.10.2016 у справі № 757/36874/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності та спростування недостовірної інформації, встановлено, що оцінка бланка щорічної оцінки виконання посадових обов'язків і завдань за 2012 рік була предметом дослідження судів адміністративної юрисдикції, які прийшли до висновку про те, що підстав вважати викладену інформацію недостовірною - немає. А сама оцінка є суб'єктивним рішенням керівника. Також, у ньому зазначено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 826/13742/13-а встановлено лише факт відсутності проведення агентством службового розслідування щодо обставин, викладених у зверненні ОСОБА_3 від 19.03.2012, а не факт законності дій ОСОБА_1 під час проведення аудиту діяльності.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 69-71, 160-164, 167, 253, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/1708/13-а за нововиявленими обставинами без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в статтею 254 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Головуючий суддя Р.О. Арсірій
Судді В.А. Кузьменко
О.П. Огурцов