Справа 688/3987/16-ц
№ 2/688/1326/16
Рішення
іменем України
02 грудня 2016 року Шепетівський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Березової І.О.
при секретарі Грицак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2,
до ОСОБА_3
про розірвання шлюбу,
що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 27 березня 2010 року, подружні стосунки припинили, оскільки перестали розуміти одне одного, та проживають окремо.
Від шлюбу дітей не мають.
В своїй позовній заяві позивач вказала, що спільне життя у них з чоловіком не склалося. Причиною вказаних обставин є те, що вони втратили одне до одного почуття любові, довіри та поваги. З його ініціативи постійно виникали сварки, він не здатен підтримувати нормальну атфосферу в сім'ї. На даний час фактично припинили між собою шлюбні відносини, сім'я фактично розпалася. Вищезазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність в зв'язку з перебуванням за межами області, позовні вимоги визнає, заперечень не має, просив строк на примирення не надавати.
Частиною 3 ст. 109 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, а також права їхніх дітей.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки вищенаведені обставини дають підстави суду дійти до висновку, що причини, за якими позивач звернулася до суду, є обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки шлюб їх є формальним: на протязі тривалого часу сторони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, останні три роки разом не проживають. До таких висновків суд прийшов з тих підстав, що причини, за якими позивач звернулася до суду, є обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки сторони не бажають поновлювати подружніх стосунків, не бажають миритися, обоє втратили почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, на даний час проживають окремо, сторони згідні на розірвання шлюбу, просили не надавати строк для примирення, майном поділилися добровільно.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що розлад в сім'ї і конфлікти носять не тимчасовий характер, позов обґрунтований серйозними доказами, тривалий час сторони разом не проживають, не підтримують подружніх стосунків, сім'я їх розпалася, та враховуючи, що позивач не бажає проживати разом з відповідачем, а тому шлюб їх необхідно розірвати, судові витрати на користь позивача стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відповідач при реєстрації шлюбу не змінювала своє прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
З наведених підстав суд прийшов до висновку, що шлюб, укладений між сторонами 27 березня 2010 року, необхідно розірвати
На підставі ст.ст. 110, 112-115 СК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218, 223 ЦПК України,
суд ,-
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 27 березня 2010 року, актовий запис №57, між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) ОСОБА_4, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, - розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоїти прізвища: чоловікові - ОСОБА_3, дружині - ОСОБА_2.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 к.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: