Центральний районний суд м. Миколаєва
_____________________________________________________________________________________02.12.2016
Справа № 490/11449/16-к
нп 1-кп/490/703/2016
02 грудня 2016 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 ,
провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12016150020003450, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Обухові Київської області, є громадянином України, неодруженим, має повну загальну середню освіту, не працює, навчається у державному навчальному закладі "Професійний ліцей м. Українки", проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Здійснення кримінального провадження підсудне Центральному районному суду м. Миколаєва.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 03 грудня 2016 року.
У підготовчому судовому засіданні щодо вказаного запобіжного заходу прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні в неповнолітньому віці за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_10 і невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років та які вчинено із чіткім розподілом ролей і з застосуванням заходів конспірації, проживає за межами м. Миколаєва, будучи неповнолітнім, залишив місце свого проживання, виїхав до іншого населеного пункту, а тому, перебуваючи на волі, він може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового розслідування та суду і продовжити злочинну діяльність та вчинити інше корисливе кримінальне правопорушення.
Захисник під час підготовчого судового засідання подав клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на особисте зобов'язання, обґрунтовуючи його тим, що станом на теперішній час ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо не зникли, то вочевидь зменшилися. При цьому, захисник послався на те, що досудове розслідування станом на теперішній час завершено, усі слідчі дії, необхідні для встановлення фактичних обставин кримінальних правопорушень, проведено. Поведінка обвинуваченого, зокрема те, що він добровільно з'явився до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчить про відсутність в нього наміру ухилятися від досудового розслідування та суду. Крім цього, захисник просив врахувати, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів у неповнолітньому віці, має постійне місце проживання, місце навчання, а також батьків, які беруть активну участь у його вихованні.
Обвинувачений та його законний представник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, при цьому обвинувачений заявив, що не визнає себе винним у вчинені інкримінованих йому злочинів.
Вислухавши доводи сторін щодо заявлених ними клопотань відносно запобіжного заходу, вивчивши надані ними документи, суд дійшов наступного.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, проживає за межами м. Миколаєва, що дійсно, в певній мірі, створює ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду, а також ризик вчинення ним дій, спрямованих на вплив на свідків кримінальних правопорушень, враховуючи тільки тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів.
Разом з цим, сама по собі ця обставина не може бути підставою для застосування до особи, тим більше, такої, що обвинувачується у вчинення злочину в неповнолітньому віці і щойно досягла повноліття, такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, за умови можливості запобігти наявним ризикам шляхом застосування іншого менш суворого запобіжного заходу.
Суд зауважує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не має на меті покарання особи за вчинені нею злочини, і його застосування до особи, тим більше такої, що обвинувачується у вчиненні злочину у неповнолітньому віці, без крайньої необхідності, з огляду на презумпцію невинуватості, що діє в України, є неприпустимим.
Так, ризики, що були враховані раніше слідчим суддею та апеляційним судом під час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді вартою, а зокрема ризик перешкоджання кримінальному провадженню, станом на той час, коли йшов збір доказів у ході досудового розслідування, мали настільки високу ступінь, що виправдовували застосування до неповнолітнього вказаного запобіжного заходу. Однак, станом на теперішній час досудове розслідування завершено, усі можливі слідчі дії, спрямовані на збір необхідних доказів, проведено, всі свідки, яких сторони вважали за необхідне допитати - допитані, а тому ступінь ризику перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню зменшився на стільки, що запобігти цьому ризику, а також ризику переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування і суду, можливо шляхом застосування й такого запобіжного заходу як домашній арешт із забороною цілодобового залишення місця проживання, з носінням електронного засобу контролю та з покладенням на обвинуваченого обов'язку утриматися від спілкування зі свідками, перелік яких визначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акта.
З огляду на наведене, виходячи зі змісту положень ст.ст. 181, 183, 194 КПК України, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволенню не підлягає, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
Крім цього, під час підготовчого судового засідання захисником було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту з посиланням на те, що акт не відповідає вимогам закону, зокрема з посиланням на суперечності у датах його затвердження, зазначених в обвинувальному акті, а також відсутності печатки прокуратури на підпису прокурора, що затвердив акт.
Це клопотання було підтримано обвинуваченим та його законним представником. Прокурор вважав це клопотання таким, що не підлягає задоволення, а обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам закону.
Суд не погоджується у цьому питанні ані з захисником, ані з прокурором.
Недоліки акту, на які послався захисник, не є підставою для повернення обвинувального акту, помилки у даті затвердження акту є формальними, за необхідності можуть бути усунуті у ході судового розгляду і не мають ніякого значення для вирішення питань судового розгляду. Обов'язкове поставлення печатки прокуратури на підпису прокурора, що затвердив акт, чинним КПК України не передбачено.
Разом з тим, обвинувальний акт має інший суттєвий недолік, без усунення якого судовий розгляд не може бути призначено.
Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, крім іншого, в обвинувальному акті має бути викладено формулювання обвинувачення, що пред'явлене особі.
Слід зазначити, що, виходячи зі змісту п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення судом виправдувального чи обвинувального вироку, у мотивувальній частині вироку має бути зазначено формулювання обвинувачення, що пред'явлене особі. При цьому, в обвинувальному вироку має бути зазначено формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, його форми вини і мотивів.
Обвинувальний акт містить, що надійшов до суду, містить виклад фактичних обставин як їх встановила сторона обвинувачення, правову кваліфікацію із зазначенням частини та статті КК України, проте такого формулювання, як зазначено вище, обвинувальний акт, який надійшов до суду, не містить, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, яке перешкоджає призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акту.
З огляду на наведене, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зазначений вище обвинувальний акт підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 194, 199, 314-316 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання - задовольнити частково.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 - змінити на домашній арешт на строк до 29 січня 2016 року включно із забороною протягом дії запобіжного заходу цілодобово залишати місце його проживання - квартиру АДРЕСА_2 .
У зв'язку із застосуванням вказаного запобіжного заходу, на строк його дії, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- утриматися від спілкування будь-яким чином, як безпосередньо, так і через інших осіб, зі свідками, що зазначені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12016150020003450, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - повернути.
На ухвалу в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її оголошення. В іншій частині - ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її оголошення.
Головуючий:
Судді