Центральний районний суд м. Миколаєва
_____________________________________________________________________________________05.12.2016
Справа № 490/11556/16-к
нп 1-кп/490/710/2016
Іменем України
05 грудня 2016 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого та його захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42016151030000332, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дубовичі Кролевецького району Сумської області, є громадянином Російської Федерації, раніше не судимим, неодруженим, має повну вищу освіту, працює інженером з лісокористування Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», зареєстрований за адресою: Російська Федерація, Брянська область, Навлинський район, с. Клюковники, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, -
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Наказом директора Державного підприємства (далі - ДП) «Миколаївське лісове господарство» №25-п від 01.04.2005 ОСОБА_5 призначено на посаду інженера з лісокористування ДП «Миколаївське лісове господарство».
Відповідно до посадової інструкції інженера з лісокористування ОСОБА_5 , затвердженої директором ДП «Миколаївське лісове господарство» ОСОБА_6 , до завдань та обов'язків інженера належить організація всіх видів лісокористування, зокрема: планування, розподіл і підготовка лісосічного фонду до рубання; підготовка необхідної документації для закріплення лісосировинних баз; контроль за раціональним використанням лісових ресурсів; ведення зведеної документації з відведення лісосічного фонду і на побічне користування в лісі, книг обліку лісового фонду та інше.
За родом своєї діяльності інженер з лісокористування ОСОБА_5 постійно спілкувався та підтримував дружні відносини із директором ДП «Миколаївське лісове господарство» ОСОБА_6 , який відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» - є працівником правоохоронного органу, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
У вересні - жовтні 2016 року (більш точної дати та часу встановити не здалося можливим) у інженера з лісокористування ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Так, 27 вересня 2016 року (більш точний час встановити не здалося можливим) до ОСОБА_5 в інтересах групи осіб, до якої входять ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за консультацією з питань приватизації земельної ділянки, розташованої вздовж Одеського шосе в місті Миколаєві, а саме щодо її приналежності до земель Державного лісового фонду, звернувся ОСОБА_11 ..
ОСОБА_5 , будучи обізнаним у тому, що видача довідок із вказаних питань належить до компетенції директора ДП «Миколаївське лісове господарство», знаходячись в адміністративному приміщенні лісового господарства, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Ганни Дивіної, 2-В, з метою реалізації злочинного умислу, переслідуючи корисливу мету отримання неправомірної вигоди для себе, висловив ОСОБА_11 пропозицію передати йому неправомірну вигоду в сумі 4000 доларів США, або еквівалент в гривнях, що згідно з даними НБУстаном на 27 вересня 2016 року становило 103 600 гривень, за здійснення ним впливу на директора ДП «Миколаївське лісове господарство» щодо прийняття останнім позитивного рішення в інтересах групи осіб, яку представляє ОСОБА_11 - видачу довідки про те, що земельна ділянка, яка цікавить ОСОБА_11 та осіб, чиї інтереси він представляє, не відноситься до земель лісового фонду.
ОСОБА_11 вважаючи, що невиконання вимог ОСОБА_5 може призвести до настання шкідливих наслідків, а саме до не отримання групою осіб, яку він представляє, у власність земельних ділянок, вимушено погодився на вимоги ОСОБА_5 передати йому неправомірну вигоду.
03 жовтня 2016 року, близько 18 год. 10 хв., ОСОБА_11 , знаходячись біля будівлі торгівельного центру «Сіті-Центр», розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 98, діючи під контролем правоохоронних органів, передав, а інженер лісогосподарства ДП «Миколаївське лісове господарство» ОСОБА_5 отримав частину неправомірної вигоди у сумі 10 500 гривень в якості часткової оплати за вплив на директора ДП «Миколаївське лісове господарство» щодо видачі останнім довідок в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про неналежність до земель лісового фонду земельної ділянки, розташованої у м. Миколаєві по вул. Одеське шосе біля АЗС «WOG», загальною площею 0,4 га. (по 0,1 га на кожну з зазначених вище осіб).
У подальшому, 06 жовтня 2016 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_11 , знаходячись біля будівлі того ж торгівельного центру, діючи під контролем правоохоронних органів, передав, а інженер лісогосподарства ДП «Миколаївське лісове господарство» ОСОБА_5 отримав наступну частину неправомірної вигоди у сумі 42 000 гривень за вплив на директора ДП «Миколаївське лісове господарство щодо видачі останнім довідок в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про неналежність до земель лісового фонду земельної ділянки, розташованої у м. Миколаєві по вул. Одеське шосе біля АЗС «WOG», загальною площею 0,4 га. (по 0,1 га на кожну з зазначених вище осіб).
Після одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди останнього затримано працівниками поліції, та отримані ним грошові кошти у сумі 42 000 гривень вилучені під час огляду місця події.
Під час досудового розслідування, 30 листопада 2016 року, між прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно угоди, ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, що ним виконано під час підготовчого судового засідання 02 грудня 2016 року.
Таким чином, своїми умисними неправомірними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме зловживання впливом, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому буде призначено покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 25 500 ( двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, внаслідок яких шкоду завдано лише державним та суспільним інтересам, а отже угоду про визнання винуватості може бути укладено.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погодився на призначення йому узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до положень п.п. 4, 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази, що зберігаються в прокуратурі Миколаївської області:
- мобільний телефон "Sony-Ericsson" (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) з сім-карткою НОМЕР_2 , слід повернути власнику ОСОБА_5 ;
- папку із документами всього на 33 аркушах слід зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- грошові кошти купюрою в 500 грн. з серією та номером ВЕ 7570857, що є власністю ОСОБА_11 , слід повернути останньому;
- грошові кошти у сумі 42 000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., що виділені ДЗЕ Національної поліції України та використані для викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , які ним добровільно видані 06 жовтня 2016 року у ході огляду місця події, слід повернути ДЗЕ Національної поліції України для подальшого використання.
Відповідно, арешт, накладений на вказані вище речі ухвалою від 07.10.2016 слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_14 , слід скасувати.
Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Стороною обвинувачення надано довідку, якою документально підтверджуються процесуальні витрати на залучення експерта Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення у ході досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42016151030000332 експертизи (висновок № 1177 від 25.10.2016) на суму 1 320 грн. 60 коп..
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України 1 320 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування вказаних процесуальних витрат.
Враховуючи те, що цим вироком ОСОБА_5 засуджується до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України, його слід негайно звільнити з-під варти у залі суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 374-376, 474, 475 КПК України, -
Угоду від 30.11.2016 про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42016151030000332, - затвердити.
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 25 500 ( двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази, що зберігаються в прокуратурі Миколаївської області, скасувавшиарешт, накладений ухвалою від 07.10.2016 слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_14 :
- мобільний телефон "Sony-Ericsson" (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) з сім-карткою НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_5 ;
- папку із документами всього на 33 аркушах - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- грошові кошти купюрою в 500 грн. з серією та номером ВЕ 7570857, що є власністю ОСОБА_11 - повернути останньому;
- грошові кошти у сумі 42 000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., що виділені ДЗЕ Національної поліції України та використані для викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , які ним добровільно видані 06 жовтня 2016 року у ході огляду місця події - повернути ДЗЕ Національної поліції України для подальшого використання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта - 1 320 грн. (одну тисячу триста двадцять) гривень 60 копійок.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 - скасувати, звільнивши його з-під варти у залі суду.
На вирок лише з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: