79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.2016р. Справа№ 914/2488/16
За позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Жовківської міської ради, м. Жовква
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К-Інвест», м. Львів
про стягнення 1 110 180, 66 грн.
Суддя П. Манюк
при секретарі Хороз І.Б.
За участю представників:
від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор,
від позивача: ОСОБА_1 - представник,
від відповідача: не з'явився.
Зміст ст. 22 ГПК України прокурору та представнику позивача роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Жовківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К-Інвест» про стягнення 1 110 180, 66 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2016 року.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
В судове засідання, яке відбулося 28.11.2016 року прокурор та позивач з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повертались у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Керівник Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Жовківської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К - Інвест» про стягнення 1 110 180, 66 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що 30.10.2015 р. між Жовківською міською радою (надалі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «К - Інвест» (надалі - відповідач, підрядник) було укладено договір на «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква Львівської області (коригування) № 5 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати будівельні роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква Львівської області (коригування)», а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що роботи за договором повинні бути виконані у терміни відповідно до графіку виконання робіт, що оформляється додатком до договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.2. договору, початок робіт з моменту підписання договору. Кінцевий термін виконання робіт до кінця травня 2016 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
04.11.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни в абзац 1 п. 2.1. договору, зокрема, загальну суму договору визначено у розмірі 9 154 920,00 грн, вартість річного обсягу робіт, які підлягають виконанню у 2015 році згідно кошторисних призначень складала 2 621 560,00 грн.
03.03.2016 р. та 12.04.2016 р. між сторонами були укладені додаткові угоди № 2 та № 3 до договору, відповідно до яких, вартість річного обсягу робіт, які підлягали виконанню у 2016 році згідно кошторисних призначень складала 3 557 100,00 грн. У відповідності до постанови КМУ «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 № 117 (надалі - постанова КМУ), замовник перераховує підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі 30% вартості обсягу робіт в сумі 1 067 130,00 грн, в т.ч. ПДВ 177 855,00 грн. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 аванс мав бути використаний на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів протягом 90 днів після одержання авансу. Після закінчення вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Всі інші умови договору від 30.10.2015 р. № 5 залишилися без змін. Ці додаткові угоди є невід'ємною частиною договору від 30.10.2015 р. № 5 та діють до 31.12.2016 р.
На виконання умов договору та додаткових угод, позивач перерахував відповідачеві авансові платежі на суму 1 067 130,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2016 р. № 1 (оплачено УДКСУ 10.03.2016 р. ), які повинні були використані упродовж 90 днів після його одержання, тобто до 08.06.2016 р.
Проте, як стверджує прокурор та позивач, в порушення п.5.1 умов договору підтвердження про виконання робіт відповідачем не надано, невикористані суми авансу не повернуто, та як наслідок виникла прострочена дебіторська заборгованість до бюджету у розмірі 1 067 130, 00 грн.
Таким чином, підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало неповернення відповідачем 1 067 130,00 грн невикористаного авансу та нарахованої на нього пені у розмірі 43 050, 66 грн відповідно до п. 6.1 договору, згідно з яким у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законом за договором, зокрема, за порушення строків використання авансу підрядник сплачує замовнику пеню за кожен день прострочки, розмір якої обчислюється від договірної ціни, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня).
В судовому засіданні 07.11.2016 р. прокурором до матеріалів справи було долучено довідку КБ - 3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2016 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року № 5/07-2016 по договору на суму 765 077,72 грн, яка підписані сторонами у справі та скріплені їхніми печатками.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, документально та нормативно обґрунтованого відзиву на позовну заяву, а також доказів повернення невикористаного авансу суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із наведених нижче мотивів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено судом, 30.10.2015 року між сторонами у справі було укладено договір № 5, відповідно до якого відповідач зобов'язувався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно - кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати будівельні роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква Львівської області (коригування)», а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що роботи за договором повинні бути виконані у терміни відповідно до графіку виконання робіт, що оформляється додатком до договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.2. договору, початок робіт з моменту підписання договору. Кінцевий термін виконання робіт до кінця травня 2016 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Як вбачається із умов договору (п. 3.2.), строки договору можуть переглядатися сторонами за наявності умов: відсутності фінансування; появи додаткових робіт; відсутності дозволу на початок виконання будівельних робіт, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю; виникнення несприятливих погодніх умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт.
04.11.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни в абзац 1 п. 2.1. договору, зокрема сторони передбачили, що загальна сума договору складає 9 154 920,00 грн, вартість річного обсягу робіт, які підлягають виконанню у 2015 році згідно кошторисних призначень становить 2 621 560,00 грн.
03.03.2016 р. та 12.04.2016 р. між сторонами були укладені додаткові угоди № 2 та № 3 відповідно до яких, вартість річного обсягу робіт, які підлягали виконанню у 2016 році згідно кошторисних призначень складала 3 557 100,00 грн. Замовник перераховує підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі 30% вартості обсягу робіт в сумі 1 067 130,00 грн, в т.ч. ПДВ 177 855,00 грн. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 сторони керуючись пунктом 3.3. і пунктом 11.10 угоди №5 від 30.10.2015 р. та пониженням температурного режиму згідно довідки гідрометеорології від 12.04.2016 р. обумовили, що підрядник зобов'язується використати одержаний аванс па придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів протягом 90 днів після одержання авансу. По закінченні вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод, позивач перерахував відповідачеві авансові платежі на суму 1 067 130,00 грн по спеціальному реєстраційному рахунку 35429111037112 за КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об'єктів», КТКВКМБ 170703 «Видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального кориcтування», що підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2016 р. № 1 (оплачено УДКСУ 10.03.2016 р. ), які повинні були використані відповідачем упродовж 90 днів після його одержання, тобто до 08.06.2016 р.
Як вбачається із матеріалів, долучених до справи, 23.12.2015 р. між позивачем та ТзОВ «Росана - АрхБудКом» було укладено договір про технічний нагляд від № 236-15 за виконанням будівельних робіт по об'єкту: капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква Львівської області (коригування).
01.06.2016 р. ТзОВ «Росана - АрхБудКом» скерувало на адресу Жовківської міської ради та ТзОВ «Компанія «К - Інвест» лист-зауваження № РА 2-412 з якого вбачається, що 31.05.2016 р. при виконанні будівельних робіт підрядником (відповідачем) недотримано технології при влаштуванні піщаної основи проїзної частини розміром 43х7 м, а саме, на 20 см шар піску без проведення укатування самохідними катками було викладено шар щебня, та зобов'язано підрядника письмово повідомити про виконані роботи по усуненню недоліків до 05.06.2016 р.
01.06.2016 р. позивач скерував на адресу відповідача лист № 02-09/629 про усунення порушень при проведенні будівельних робіт та просив у строк до 08.06.2016 р. надати акти виконаних робіт на об'єкті в сумі авансу в розмірі 1 067 130,00 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору, за порушення строків виконання робіт, згідно графіка виконання робіт, чи строків усунення дефектів або відхилень від проектно - кошторисної документації згідно зауважень і приписів замовника і проектної організації, або термінів освоєння авансу, підрядник сплачує замовнику за кожен день прострочення пеню, розмір якої обчислюється від договірної ціни, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня. Якщо в цей період облікова ставка НБУ змінювалася, розмір пені обчислюється пропорційно цим змінам.
Посилаючись на п.6.1. договору, прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1 067 130, 00 грн невикористаного авансу та пені в розмірі 43 050,66 грн.
07.11.2016 р. в судовому засіданні прокурором було долучено до матеріалів справи довідку КБ - 3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року № 5/07-2016 на суму 765 077,72 грн, яка підписана сторонами у справі 04.10.2016р. та скріплена їхніми печатками. Таким чином, сторони підписавши даний акт погодили, що роботи на вищевказану суму були виконані, а отриманий відповідачем аванс був частково освоєний.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі. Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Як вбачається із поштового штемпеля на конверті, позовна заява і додані до неї матеріали були надіслані до суду 23.09.2016 р. тобто, станом на момент звернення з прокурора позовом до суду, аванс у розмірі 1 067 130, 00 грн освоєний не був.
З огляду на вищенаведене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача неосвоєного авансу в сумі 765 077,72 грн.
Оскільки доказів освоєння авансу в сумі 302 052,28 грн прокурором та сторонами до суду не подано, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення 43 050,66 грн пені, нарахованої на суму неосвоєного авансу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 549 ЦК України, підставою для нарахування пені є прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умови, згідно з якими відповідач зобов'язаний повернути невикористані суми авансу по закінченню 90 днів з моменту його одержання не можна вважати грошовими зобов'язаннями.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно з п. 5.2. вказаної Постанови, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові ВСУ від 16.09.2014 р. № 3-90гс14, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, про що зазначено в Інформаційному листі ВГСУ від 20.10.2015 р. № 01-06/1837/15 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".
З огляду на вищевикладене, суд вважає що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 43 0580,66 грн пені слід відмовити.
Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-
1. Провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К - Інвест» заборгованості в розмірі 765 077,72 грн - припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К - Інвест» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 6, код ЄДРПОУ 38370200) на користь Жовківської міської ради (80300, м. Жовква, пл. Вічева, 1, код ЄДРПОУ 04056248) заборгованість у розмірі 302 052,28 грн.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «К - Інвест» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 6, код ЄДРПОУ 38370200) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 4 530,78 грн судового збору.
5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 02.12.2016 року.
Суддя Манюк П.Т.