79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.2016р. Справа № 914/2340/16
За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ;
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерський торговий дім «Броди», Львівська обл., м. Броди;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів;
про:стягнення 10189,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність №16/111 від 25.03.2016р.);
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням позивача судовий процес відбувався в режимі відео конференції.
12.09.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерський торговий дім «Броди» (надалі - Відповідач) про стягнення 10189,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 13.09.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.09.2016р. Ухвалою суду від 26.09.2016р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 17.10.2016р. В подальшому розгляд справи відкладався на 31.10.2016р. та 28.11.2016р., про що судом винесено відповідні ухвали. Ухвалою від 31.10.2016р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позов задоволити повністю. Позовні вимоги представник обґрунтовує тим, що 27.02.2014р. між позивачем та ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0671029/9069/14, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановлених на них, зокрема, автомобіля марки «Kaessbohrer», реєстраційний номер НОМЕР_1. 05.07.2014р. трапилася ДТП, внаслідок якої застрахованому позивачем автомобілю було завдано пошкоджень. Оскільки ДТП трапилося з вини водія зернозбирального комбайну «Е-514», реєстраційний номер 11052EA - ОСОБА_1, власником комбайну являється відповідач, відтак останній зобов'язаний сплатити на користь позивача, понесені ним витрати по сплаті страхового відшкодування ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.» у розмірі 10189,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити повністю. Заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що в силу положень ст. 1187 ЦК України особою відповідальною за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки є володілець такого джерела, а не його власник. Оскільки володільцем зернозбирального комбайну «Е-514», реєстраційний номер 11052EA на момент ДТП являвся ОСОБА_1, який в свою чергу не перебував у трудових відносинах з відповідачем, саме ОСОБА_1 повинен відшкодувати збитки позивачу.
Третя особа - гр. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. В попередньому судовому засіданні заперечував щодо стягнення з нього страхового відшкодування.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, що б розглянути спір за цими матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.02.2014р. між позивачем та ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0671029/9069/14, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановлених на них, зокрема, автомобіля марки «Kaessbohrer» (причіп автовоз), 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
З Довідки про ДТП №9408145 вбачається, що 05.07.2014р. на дорозі М-09 Львів - Рава-Руська (на Люблін) 23 км. 37 м. трапилася ДТП за участі комбайну Е-514, номерний знак 11052ЕА, належному ТОВ «Фермерський торговий дім «Броди» під керуванням гр. ОСОБА_1 та застрахованого позивачем автомобіля «Volvo» FM12, номерний знак НОМЕР_2 з причіпом марки «Kaessbohrer», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Вказана ДТП відбулася з вини водія ОСОБА_1 внаслідок виїзду на зустрічну смугу. В результаті ДТП застрахований позивачем причіп отримав механічні пошкодження.
Згідно постанови Сихівського районного суду м. Львова від 30.07.2014р. у справі №464/7446/14-п, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу.
Господарським судом встановлено, що станом момент виникнення ДТП, третя особа - ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Фермерський дім «Броди» не перебував.
Як свідчать матеріали справи у зв'язку з настанням страхового випадку, страхувальник ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд.» 08.07.2014р. звернувся до страховика з заявою про на виплату страхового відшкодування.
На підставі заяви про на виплату страхового відшкодування, акту огляду транспортного засобу, позивачем було складено страховий акт №2300051574 від 26.08.2015р., згідно якого ДТП, яка відбулася за участі застрахованого ним транспортного засобу (причіпа) визнано страховим випадком, вирішено виплатити страхувальнику 10189,00 грн.
Факт виплати страхового відшкодування позивачем в розмірі 10189,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №0037104 від 08.09.2014р.
Так як претензія позивача про сплату 10189,00 грн. страхового відшкодування у добровільному порядку вих. №1419/2 від 21.06.2016р. була залишена відповідачем без задоволення (про що свідчить лист останнього від 19.07.2016р. №2-2016), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, на підставі заяви страхувальника, страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, страхувальнику (власнику пошкодженого 05.07.2014р. у ДТП транспортного засобу) виплачено страхове відшкодування в розмірі 10189,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.
Приписами ст. 27 Закону України «Про страхування», 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На думку позивача, оскільки власником комбайна Е-514, номерний знак 11052ЕА являється ТОВ «Фермерський торговий дім «Броди», останній на відповідній правовій підставі володіє ним, а тому згідно ч.2 ст.1187 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати, понесені ним внаслідок сплати страхового відшкодування.
Однак, з такими твердженнями позивача суд не погоджується, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суб'єктом відповідальності за наведеною статтею, є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, як вбачається з цієї статті вона не містить вичерпного переліку підстав за котрих володілець транспортного засобу, вважатиметься таким, що володіє ним на відповідній правовій підставі.
Як зазначає представник позивача, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.
На думку суду, таке твердження представника позивача не відповідає дійсності та ґрунтується на застарілому законодавстві.
Зокрема, пунктом 1.10. Правил дорожнього руху, затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 (в редакції, що діяла на момент спричинення ДТП) визначено, що власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Справді, до 14.10.2011р. положеннями пунктів 2.2 та 2.12 ПДР передача третій особі в користування транспортного засобу можлива була лише за наявності юридичного оформлення такої передачі. Разом з тим, Постановою КМУ №1029 від 26.09.2011р. (яка набрала чинності 14.10.2011р.) було внесено зміни до ПДР та виключено необхідність юридичного письмового оформлення передачі в користування транспортного засобу.
Зокрема, згідно абз.2 п.2.2 ПДР (в редакції чинній на момент ДТП), власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії,передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
З наведених вище положень законодавства вбачається, що станом на момент вчинення ДТП, підставою для користуванням транспортним засобом на відповідній правовій підставі було посвідчення водія на право керування транспортним засобом та відповідний реєстраційний документ на транспортний засіб. В судовому засіданні відповідач та третя особа підтвердили, що відповідач попросив ОСОБА_1 перегнати комбайн в інше місце локації та добровільно передав останньому реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відтак, враховуючи те, що керування комбайном Е514, номерний знак 11052ЕА ТОВ «Фермерський торговий дім «Броди» ОСОБА_1 відбувалося на підставі документів, передбачених п. 2.2. ПДР, відтак останній на відповідній правовій підставі володів вказаним транспортним засобом на момент вчинення ДТП, а тому підстав для стягнення суми страхового відшкодування з відповідача немає.
З приводу тверджень позивача про юридичну та матеріальну (фактичну) ознаки володільця суд зазначає, що в даному випадку обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки мають місце, оскільки управління джерелом підвищеної було передано третій особі на підставі, визначених чинним законодавством документів і саме ця особа керувала транспортним засобом в момент ДТП.
З огляду на викладене, позивачем не доведено належними доказами, що відповідач являється суб'єктом відповідальності за ст. 1187 ЦК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення коштів в порядку регресу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2016р.
Суддя Крупник Р.В.