28.11.2016 р. Справа № 914/2721/16
Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна», м. Львів;
до відповідача-1: до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм», с. Керниця, Львівська область; ОСОБА_1, м. Львів;
про:визнання договору недійсним.
За участю представників:
від позивача: Столярчук А.Л., представник (довіреність від 12.07.2016 р.);
від відповідача-1: Пелипець Н.І., представник (довіреність від 22.11.2016 р.);
від відповідача-2: не з'явився
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм», с. Керниця, Львівська область та ОСОБА_1, м. Львів про визнання договору недійсним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав подане через канцелярію суду клопотання про припинення провадження у справі.
Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Категорії справ, підвідомчі господарським судам визначені у ст. 12 ГПК України.
Так, зокрема господарським судам України підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як зазначено у п. 2, п. 3, п.п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011р. №10, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У пункті 4.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.
Як вбачається із матеріалів справи, договір про передачу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалік» від 05.01.2016 р., визнання якого недійсним є предметом позову у даній справі, укладений ОСОБА_1 (відповідачем-2) не як суб'єктом господарювання.
Слід також зазначити, що позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Враховуючи суб'єктний склад учасників правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі, оскільки такий спір непідвідомчий господарському суду, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також, частиною 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що при винесені ухвали про припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена сума судового збору підлягатиме поверненню особі, яка його сплатила, у випадку подання ним відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 21, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікадан Україна», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм», с. Керниця, Львівська область та ОСОБА_1, м. Львів про визнання договору недійсним припинити.
Суддя Мазовіта А.Б.