17 листопада 2016 року м. Київ К/800/45513/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка про стягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених та виплачених працівникам відповідача на пільгових умовах за період з 01.01.2015 по 31.03.2015.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка на користь управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 в сумі 55 272,09 грн.
У поданій касаційній скарзі Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Івана Франка із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сільськогосподарський виробничий кооператив імені Івана Франка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У 2014 року сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Івана Франка надано статус платника фіксованого сільськогосподарського податку.
20.01.2015 управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області відповідачу направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_19 відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року, який отримано відповідачем 12.03.2015.
06.03.2015 позивачем на адресу відповідача направлено нагадування про обов'язок відшкодовувати Пенсійному фонду суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.
Згідно з карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 заборгованість сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка за період з 01.01.2015 по 26.03.2015 складає 55272,09 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні зобов'язання щодо відшкодування коштів, понесених Пенсійним фондом як витрати на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_19, оскільки виплата такої пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення особою пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій фізичним особам.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 № 21-1, відшкодовуються витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 6.7 зазначеної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
На підставі абзацу 4 пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, відповідача, як платника фіксованого сільськогосподарського податку, було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Разом із тим, Законом від 28 грудня 2014 року України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено з Податкового кодексу України, а з 1 січня 2015 року платники такого податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи.
Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку і відповідно з 1 січня 2015 року у вказаної категорії платників виник обов'язок відшкодування пільгових пенсій.
Таким чином, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якого призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій за спірний період, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Івана Франка відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: