08 листопада 2016 року м. Київ К/800/64346/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Олендер І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р.
у справі № 826/8651/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства Тресту «Київміськбуд - 1» ім. М.П. Загороднього
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Публічне акціонерне товариство Трест «Київміськбуд - 1» ім. М.П. Загороднього (далі - позивач, ПАТ Трест «Київміськбуд - 1» ім. М.П. Загороднього) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000484230 та № 0000474230.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Центральний офіс, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Центральним офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Трест «Київміськбуд - 1» ім. М.П. Загороднього з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Гідро Хімія України» за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., за результатами якої складено акт № 454/42-30/04012655 від 22.04.2013 р.
В акті перевірки зазначено порушення вимог ст.ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати робіт за договором, укладеним з ТОВ «Гідро Хімія України».
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000474230 від 23.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 317 719 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення № 0000484230 від 23.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 276 279 грн., у тому числі 276 278 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2011 р. між позивачем та ТОВ «Гідро Хімія України» укладено договір №460/1-СП, за умовами якого ТОВ «Гідро Хімія України» зобов'язалось виконати комплекс робіт з улаштування підлог на об'єкті «Загальноосвітня школа на діл.11 в 9 мкр.ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва».
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, протоколом узгодження договірної ціни, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, банківськими виписками тощо.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків відхилити.
2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
І.Я. Олендер