Справа № 822/1892/16
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
29 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.
секретар судового засідання: Томашук А.В.
за участі:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2016р. позов залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України.
Позивач не погодився із вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2016р., а справу направити до суд першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч. 1, 2 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Встановлено, що 07.10.2016р. позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд: визнати не законним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №18 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити ОСОБА_3 на посаді капітана поліції, інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної Поліції в Хмельницькій області з 17.02.2016 служби в поліції; стягнути з Головного управління Національної Поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції вважає, що позивач пропустив, передбачений ч.3 ст.99 КАС України, строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
При визначенні поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів враховує, що останній хворів у періоди: з 18.02.2016 по 22.02.2016 (гіпертонічна хвороба), 04.03.2016-18.03.2016 (гіпертонічна хвороба), 21.03.2016-11.04.2016 (перебував на денному стаціонарі), 13.04.2016-28.04.2016 (бронхіт), 29.04.2016-10.06.2016 (травматичне пошкодження зв'язок правого колінного суглоба), 13.06.2016-27.06.2016 (хр. панкреатит), 29.06.2016-08.07.2016 (гіпертонічна хвороба), 18.07.2016-20.07.2016 (лімфоденіт), 22.07.2016-29.07.2016 (гіпертонічна хвороба), 01.08.2016-15.08.2016 (гострий геморой), 18.08.2016-15.09.2016 (хр.панкреатит). Разом з цим, судом першої інстанції не надано належної оцінки даній обставині.
Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст.8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду.
Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 грудня 2016 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.