Справа № 822/1127/16
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства ДАК "ПМК-33" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області до Колективного виробничого підприємства ДАК "ПМК-33" про стягнення заборгованості,
Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулось з адміністративним позовом щодо стягнення заборгованості з Колективного виробничого підприємства ДАК "ПМК-33" по відшкодуванню пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 31 517,73 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач - КВП ДАК "ПМК-33" є юридичною особою та перебуває на обліку в Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області як платник страхових внесків.
У відповідності до наявних у матеріалах справи розрахунку суми позову, розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з грудня 2015 року та з 2016 року, картки особового рахунку, фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з грудня 2015 року по травень 2016 року складають 31 517 грн. 73 коп.
До того ж, матеріали справи містять докази направлення та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач на час розгляду справи в суді першої інстанції добровільно ці кошти не відшкодував, що також має місце і під час перегляду даної справи в апеляційному порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки факт не відшкодування відповідачем витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 31 517 грн. 73 коп. за грудень 2015 року по травень 2016 року, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, якими, підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам, відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з грудня 2015 року по травень 2016 року в сумі 31 517 грн. 73 коп..
Відповідно до вимог статей 1 та 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особами, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Об'єктом таких платежів є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, пільгові пенсії, призначені на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.
Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції на час виникнення правовідносин, право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а також відповідно та пункту "б"-"з" частини 1 статті 13 вказаного Закону, пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.
Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.
Таким чином після внесення змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо зміни пенсійного віку, є неузгодженістю її змісту зі статтями 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у тому числі період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.
Така неузгодженість була усунута законодавцем шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст вказаної статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" приведено у відповідність до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та із змісту якої вбачається, що зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб не може перевищувати 5 років.
Відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на назначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловіками і за кожні 2 роки такої роботи жінками.
Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений розділом 6 Інструкції.
Також, згідно з п.6.4,6.8 р.6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, а підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, визначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, здійсненим за результатами розгляду останньої.
Щодо посилань апелянта на той факт, що управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому не мало підстав призначити пенсію за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_2, оскільки в останнього відсутнє таке право, так як він не працював в бригадах мілярів чи в спеціалізованих ланках комплексних бригад мулярів, то судова колегія апеляційної інстанції відхиляє останні, оскільки відповідачем пенсію за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_2 було призначено відповідно та на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 року у справі № 686/11555/15-а.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи позивача не спростовують правомірності рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства ДАК "ПМК-33" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4