Справа № 802/1141/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Коваль К.В.,
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
свідка: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 у період з 16.06.2014 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а саме в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.
З 07.11.2015 року ОСОБА_2 прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області, спеціальне звання - сержант поліції.
06.06.2016 року на адресу керівництва ГУ НП у Вінницькій області надійшов рапорт командира БПСПОП "Вінниця" майора поліції ОСОБА_6, в якому останній доповів про факт грубого порушення окремими працівниками БПСПОП "Вінниця" службової дисципліни, правил субординації та інших професійно-етичних норм під час проведення чергової ротації особового складу батальйону на об'єкті тимчасової дислокації батальйону в м. Краматорськ Донецької області (а.с. 64).
На підставі вказаного рапорту наказом ГУ НП у Вінницькій області № 683 від 06.06.2016 року призначено службове розслідування, на час проведення якого поліцейського ОСОБА_2 відсторонено від виконання своїх службових обов'язків (а.с. 65).
За результатами службового розслідування уповноваженою комісією ГУ НП у Вінницькій області складено висновок службового розслідування від 05.07.2016 року (а.с. 180-184), зі змісту якого слідує, що 02.06.2016 року відбувалась ротація особового складу БПСПОП "Вінниця" в м. Краматорськ Донецької області. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром батальйону ОСОБА_5 було надано команду на шикування особового складу БПСПОП "Вінниця" на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_7 Після того як особовий склад був вишикуваний, ОСОБА_7 перед строєм в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу прийнятих рішень командира ОСОБА_6, а також керівництва ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконувачем обов'язків начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_8 та його заступником ОСОБА_9 ОСОБА_10 висловлювання полковника поліції ОСОБА_7 та інших осіб, які виступили на його підтримку, зокрема старшого сержанта ОСОБА_11, сержанта поліції ОСОБА_2, рядових поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13, мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію під керівництвом ОСОБА_5 та частиною особового складу, що відбувала до місця постійної дислокації у м. Вінниці. Дана подія відбулась в присутності працівників інших підрозділів поліції особливого призначення, які також дислокуються на об'єкті в м. Краматорськ Донецької області та негативно вплинула на імідж БПСПОП "Вінниця", принизила його авторитет та моральний стан працівників, які щойно прибули для несення служби в зоні проведення АТО.
Службовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_2 з використанням нецензурної лексики обізвав командира батальйону ОСОБА_5 брехуном та, вийшовши зі строю, наблизився впритул до останнього, при цьому, як вказує ОСОБА_5 та деякі інші поліцейські, штовхнув його в груди. Після цього працівники підрозділу, які разом з ОСОБА_5 прибули на ротацію, стали в одну лінію з ним, між особовим складом виникла суперечка на підвищених тонах. Далі ОСОБА_5 попросив усіх зупинитись та більше нічого не роботи, зазначивши, що всі зауваження він приймає та зробить відповідні висновки.
05.07.2016 року наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 за порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" та функціональних обов'язків, що виразилось у недотриманні вимог субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону майора поліції ОСОБА_5, з проявленням неповаги, зухвалості та нетактовності, без дотримання вимог субординації, що призвело до створення конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області сержанта поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.
Крім того, наказом ГУ НП у Вінницькій області № 126 о/с від 06.07.2016 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Вважаючи, що звільнення зі служби в поліції відбулось незаконно, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач ГУ НП у Вінницькій області діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію".
В силу положень ч. 1 ст. 1 цього Закону Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:
неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з п. 4 Розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
В силу положень пп. 2.2-2.5, 3.3, 4.1 Розділу III та пп. 1.1, 1.2 Розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки. Честь працівника виявляється в сукупності таких якостей, як заслужена репутація, добре ім'я, особистий авторитет, вірність службовому обов'язку, даному слову і прийнятим моральним зобов'язанням. Гідність нерозривно пов'язана з обов'язком і честю та являє собою єдність морального духу і високих моральних якостей, їх формування та підтримку в самому собі й інших людях. Професійний обов'язок, честь і гідність є найважливішими критеріями моральної зрілості працівника, його готовності до виконання оперативно-службових завдань. Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе ряд моральних зобов'язань, зокрема бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті.
Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Водночас згідно з п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Отже, на сьогодні сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Так, статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
При цьому порядок накладання дисциплінарних стягнень визначається статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, в силу положень вказаної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З матеріалів справи вбачається, що прийняттю оскаржуваного наказу передувало службове розслідування, яке було призначене наказом ГУ НП у Вінницькій області № 683 від 06.06.2016 року. У ході проведення такого розслідування членами комісії відібрано понад 70 письмових пояснень від очевидців події, яка мала місце 02.06.2016 року під час проведення ротації особового складу БПСПОП "Вінниця" в м. Краматорськ Донецької області, в тому числі у позивача ОСОБА_2 При цьому змістовний аналіз таких пояснень в їх сукупності не дає суду підстав для висновку про те, що обставини вказаної події, поведінка позивача та його роль у конфліктній ситуації, яка виникла між командиром та окремими працівниками батальйону, відображені у висновку службового розслідування не об'єктивно чи неправдиво.
Також в матеріалах службового розслідування містяться характеризуючі документи про особу ОСОБА_2 як поліцейського БПСПОП "Вінниця", зокрема довідка-характеристика, службова характеристика, копії наказів про заохочення, які, очевидно, враховувались відповідачем при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання відповідачем передбаченої законом процедури накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Оскаржуваним наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05.07.2016 року, з урахуванням висновків службового розслідування, позивача ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" та функціональних обов'язків.
Надаючи оцінку складу дисциплінарного проступку, вчинення якого поставлено у вину позивачу, суд зауважує, що згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Водночас правила субординації - це система суворого і беззаперечного підпорядкування молодших за положенням або чину старшим, заснована на принципах службової дисципліни, механізм регулювання відносин, який базується на владних повноваженнях одних посадових осіб щодо інших.
Згідно з п. 1.3 Положення № 758 одним із принципів діяльності БПСПОП "Вінниця" є централізоване керівництво та єдиноначальність.
При цьому у пунктах 7.1-7.3 Положення № 758 передбачено, що підрозділ очолює командир, який є прямим начальником для працівників і забезпечує бойову готовність підрозділу, успішне виконання покладених на підрозділ завдань, затверджує функціональні обов'язки керівників та працівників підрозділу, відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів зв'язку, автомобільної та бронетехніки, інших матеріальних засобів підрозділу, організацію і стан пожежної безпеки. Командир контролює дотримання працівниками підрозділу службової дисципліни, виконання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та цього Положення.
Також відповідно до Функціональних обов'язків поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області сержанта ОСОБА_2, затверджених командиром батальйону ОСОБА_10 11.11.2015 року (а.с. 165), позивач безпосередньо підпорядковується командиру та старшому інспектору взводу. Командир батальйону є його прямим начальником. Поліцейський взводу відповідає за точне, вчасне і якісне виконання покладених на нього обов'язків, вимог щодо дотримання дисципліни та законності. Поліцейський взводу зобов'язаний виявляти повагу до командирів і старших за званням, сприяти їм у підтриманні дисципліни, бути культурним та ввічливим.
Як встановлено проведеним службовим розслідуванням та задокументовано у висновку від 05.07.2016 року, 02.06.2016 року під час ротації особового складу БПСПОП "Вінниця" в м. Краматорськ Донецької області командир батальйону ОСОБА_5 дав команду на шикування особового складу підрозділу на чолі з заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_7 Після того як особовий склад був вишикуваний, ОСОБА_7 перед строєм в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу кадрових рішень, прийнятих командиром ОСОБА_6, а також рішень керівництва ГУ НП у Вінницькій області. Його висловлювання підтримали інші працівники батальйону, зокрема старший сержант ОСОБА_11, сержант поліції ОСОБА_2, рядові поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13
При цьому ОСОБА_2 самовільно вийшов зі строю, впритул наблизився до командира батальйону ОСОБА_5 та обізвав його брехуном.
Вказаний факт підтверджується численними поясненнями працівників батальйону, що містяться в матеріалах службового розслідування, та загалом визнається самим позивачем.
Більше того, як вбачається з пояснень командира батальйону ОСОБА_5, сержанта поліції ОСОБА_14, лейтенанта поліції ОСОБА_15, капітана поліції ОСОБА_16, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_17, капрала поліції ОСОБА_18, лейтенанта поліції ОСОБА_19, лейтенанта поліції ОСОБА_20, рядового поліції ОСОБА_21, старших лейтенантів поліції ОСОБА_22 та ОСОБА_23, сержанта поліції ОСОБА_24, капрала поліції ОСОБА_25, описана вище поведінка сержанта поліції ОСОБА_2 супроводжувалась нецензурною лексикою на адресу командира батальйону ОСОБА_5 Також вказані особи пояснили, що ОСОБА_2 вів себе агресивно та штовхнув командира у груди, після чого між особовим складом виникла суперечка на підвищених тонах.
Судом апеляційної інстанції, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, усунення будь-яких суперечностей в показаннях, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка командир БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_5.
Так, свідок показав, що позивач, ОСОБА_2 відігравав активну роль у створенні конфліктної ситуації між командиром батальйону та окремими працівниками підрозділу, його провокативні дії та висловлювання, які істотно загострили таку ситуацію.
Свідок також зазначив, що ОСОБА_2 порушив правила субординації та єдиноначальства, оскільки вийшов зі строю та в присутності значної частини особового складу батальйону та поліцейських інших підрозділів ГУ НП у Вінницькій області в зухвалій формі образив командира, мало не призвів до сутички між тими поліцейськими БПСПОП "Вінниця", які прибули на ротацію, і тими, які відбували до місця постійної дислокації в м. Вінниці. Його дії були очевидним проявом неповаги до свого безпосереднього керівника та старшого за званням колеги, неввічливої поведінки, порушенням функціональних обов'язків.
Таким чином, суд вважає такими, що підтверджуються документально висновки службового розслідування в тій частині, що саме вчинок сержанта ОСОБА_2, який вийшов зі строю та в присутності значної частини особового складу батальйону та поліцейських інших підрозділів ГУ НП у Вінницькій області в зухвалій формі образив командира, мало не призвів до сутички між тими поліцейськими БПСПОП "Вінниця", які прибули на ротацію, і тими, які відбували до місця постійної дислокації в м. Вінниці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач ГУ НП у Вінницькій області діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.
При цьому колегія суддів не ставить під сумнів, та бере до уваги заслуги позивача під час виконання ним службових обов'язків до вчинення проступку, який став підставою для його звільнення. Разом з тим, вони не можуть звільняти від дисциплінарної відповідальності за вчинене або виправдовувати неправомірні дії. До того ж, свої завдання БПСПОП "Вінниця" виконує в тому числі і у зоні проведення антитерористичної операції, а тому дотримання функціональних обов'язків та правил субординації в батальйоні набуває ще більшої ваги.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 грудня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_26 ОСОБА_27