29 листопада 2016 р. Справа № 876/3309/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 лютого 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, в якому просила: визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Луцької міської ради щодо ненадання роз'яснення про законодавство соціального та пенсійного забезпечення; визнати грубе порушення Пенсійного фонду України у формуванні пенсійної справи з вимогами законодавства; зобов'язання відповідачів здійснити відповідні донарахування пенсії в зв'язку з втратою годувальника та соціальної допомоги інваліду з дитинства відповідно і виплатити суми заборгованості за період з 01 січня 2006 року по 22 лютого 2011 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що нещодавно їй стало відомо, про те, що вона з 2006 року мала право на отримання одночасно соціальної допомоги та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Проте, не отримувала її, оскільки належним чином не була повідомлена про це органами Пенсійного фонду та соціального захисту населення. Їхня бездіяльність призвела до порушення прав та законних інтересів позивача. Згідно відповіді Департаменту соціальної політики від 23 лютого 2011 року № 0-69/060/20-11, їй було роз'яснено право на отримання одночасно пенсії у зв'язку втратою годувальника та соціальної допомоги. З вини органів Пенсійного фонду в м. Луцьку та Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, які не надали їй інформації про можливість на одночасне отримання державної соціальної допомоги та пенсії по втраті годувальника, вона вчасно не звернулася у відповідні органи. Вважає причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними з огляду на її стан здоров'я.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2012 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2012 року, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у поновленні строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненадання ОСОБА_2 роз'яснення законодавства про соціальне забезпечення, як інваліду 1 групи. Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату соціальної допомоги, як інваліду 1 групи у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» за період часу з 01 січня 2006 року по 22 лютого 2011 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що недоотримання ОСОБА_2 суми пенсії знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо роз'яснення права позивача на одночасну виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника і державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», яке виникло 01 січня 2006 року. Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання Пенсійного фонду України у м. Луцьку здійснити відповідне донарахування пенсії та виплату позивачу суми заборгованості за період з 01 січня 2006 року по 22 лютого 2011 року, в зв'язку з втратою годувальника, врахувавши, що в сім'ї позивача два інваліди з дитинства, вона та її сестра близнюк, оскільки відсутня вина Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо недоотримання ОСОБА_2 суми пенсії. Також, позовна вимога про визнання грубим порушення Пенсійного фонду в формуванні пенсійної справи позивача з вимогами законодавства є необґрунтованою, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку не формувало матеріали вказаної пенсійної справи.
Не погодившись з прийнятою постановою, Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника відбулося 21 лютого 2011 року. В період з 01 січня 2006 року по 20 лютого 2011 року позивач отримувала пенсію по інвалідності, тобто до 21 лютого 2011 року позивач не мала права на одночасне отримання пенсії по інвалідності та державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства. Також, вважає, що на департамент соціальної політики покладається обов'язок повідомити у письмовій формі інваліда з дитинства про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання лише у разі надходження копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною-інвалідом.
Також, не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку зобов'язане письмово поінформувати застрахованих осіб про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду, однак цього зроблено не було. Також, з вини відповідачів, які невірно сформували пенсійну справу, а також не надали інформацію про право позивача на одночасне отримання державної соціальної допомоги та пенсії по втраті годувальника, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку як одержувач пенсії по інвалідності після встановлення 19.08.1977 другої групи інвалідності від загального захворювання (довідка ЛТЕК серії 1-73 № 520514). В подальшому, при повторних оглядах в 1979 році обласною ЛТЕК причиною інвалідності у 29-ти річному віці заявниці встановлено інвалідність з дитинства.
У 2004 році ОСОБА_2 встановлене підвищення до призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про особливі заслуги перед Україною», яке складає 70% від надбавки, яка була б встановлена годувальнику, у розмірі 21% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.
У лютому 2011 році ОСОБА_2 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника.
Також позивачеві призначено державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства з 22 лютого 2011 року.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про зобов'язання останнього нарахувати і виплатити соціальну допомогу, належну позивачеві як інваліду з дитинства за період з 01 січня 2006 року по 22 лютого 2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року № 2109-III відповідно до Конституції України гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 03 березня 2005 року № 2457-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, частину 4 статті 1 Закону викладено в такій редакції: «Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».
При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 встановлено інвалідність з дитинства.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства з дати отримання права на таку допомогу, а саме з 01 січня 2006 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законні права ОСОБА_2 на отримання державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства були обмежені протиправною бездіяльністю Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, яка виявилась у неповідомленні позивача про зміни в законодавстві.
Так, відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати інвалідів про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність інвалідів.
Зі змісту Типових положень про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 року №198, що діяло в період з 2005 року по 2006 рік, та від 30 травня 2007 року №790, що діяло на момент судового розгляду справи, вбачається, що одним із завдань управління праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій є здійснення нагляду за додержанням законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України; інформаційно-роз'яснювальної роботи (п.3 Положення). У відповідності до вказаних завдань управління здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України; формує банк даних інвалідів; організовує та проводить консультації; роз'яснює громадянам положення нормативно-правових актів з питань,,що належать до його компетенції; інформує населення з питань, що належать до його компетенції, через засоби масової інформації.
У той же час, як встановлено судом першої інстанції, Департамент соціальної політики Луцької міської ради не надано доказів належного виконання вказаних завдань та обов'язків по відношенню до інваліда ОСОБА_2
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності ознак протиправної бездіяльності Департаменту соціальної політики Луцької міської ради.
У той же час, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта щодо наявності підстав для зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити ОСОБА_2 пенсію з дня виникнення у вказаної особи права на зазначений вид пенсії, а саме з 01 січня 2006 року, за відсутності факту звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Так, відповідно до положень статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний рік страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до частини першої статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного року відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу, а в разі його відсутності - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Зазначений перелік підстав призначення пенсії з більш раннього строку ніж день звернення за пенсією є вичерпним.
Відсутність факту звернення ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії свідчить про відсутність у органу Пенсійного фонду обов'язку із її розгляду та вирішення питання про призначення пенсії у тому чи іншому розмірі.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності органу Пенсійного фонду України у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити відповідне дорахування пенсії в зв'язку з втратою годувальника.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання грубим порушення Пенсійного фонду в формуванні її пенсійної справи, оскільки пенсійна справа ОСОБА_2 первинно формувалася Ковельським рай(міськ)соцзабезом. А відтак Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку не може нести відповідальність за достовірність внесення інформації в частині зазначення причини інвалідності ОСОБА_2 в пенсійній справі.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року у справі № 0308/3028/2012 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
ОСОБА_3
Повний текст ухвали
виготовлений та підписаний
02 грудня 2016 року