Справа: № 810/951/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
30 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0055991701 від 30.12.2015 року.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 18 липня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0055991701 від 30 грудня 2015 року в частині нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 60 037, 55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 04 вересня 2007 року між позивачем (позичальник) та ВАТ «Надра» (кредитор) було укладено кредитний договір № 453/П/99/2007-840, за п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 185 481 доларів США. Відсоткова ставка за користування кредитом складала 12, 49 % річних (п. 1.3.1 договору). Кінцевий термін повернення кредиту - 04 вересня 2027 року.
04 листопада 2014 року між позивачем та ВАТ «Надра» було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору. Зокрема, сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: позичальник до 04 листопада 2014 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання у сумі 110 000 доларів США, сплатити витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4 141, 20 грн.
Відповідно до вимог п. 1.2 названого додаткового договору, за умови належного виконання позичальником п. 1.1 додаткового договору, банк здійснює прощення залишку заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання позичальником зобов'язань станом на день складання цього додаткового договору.
У п. 2.3 названого додаткового договору зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (а.с. 53 на звороті).
04 листопада 2014 року позивачем було оплачено до банку грошові кошти в сумі 110 000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 173697435, та витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4 141, 20 грн., що підтверджується квитанцією № 173696268.
З довідки ВАТ «Надра» від 22 червня 2016 року убачається, що станом на 10 жовтня 2014 року заборгованість позивача перед банком складала 183 536, 73 доларів США, з яких:
- 161 609, 12 доларів США - за кредитом (тобто було сплачено за тілом кредиту 23 871, 88 доларів США);
- 19 656,93 доларів США - по сплаті відсотків (було сплачено 136 135, 07 доларів США);
- 2 270, 68 доларів США - по сплаті пені (було сплачено 191,78 доларів США).
В свою чергу, згідно з відомостями з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів позивачем у 2014 року було отримано додаткове благо в сумі 941 102, 02 грн.
Тобто, виходить, що після сплати позивачем заборгованості в сумі 110 000 доларів США банком було прощено позивачу заборгованість за тілом кредиту у сумі 657 139, 46 грн., за відсотками - 254 557, 25 грн. та за пенею - 29 405, 31 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відповідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року № К 800/4402/15, при вирішенні справ даної категорії необхідно розмежовувати суму основного кредиту, суму процентів та суму штрафних санкцій, оскільки відсотки та штрафні санкції за неналежне виконання кредитного зобов'язання не є доходом в розумінні ПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у даному конкретному випадку доходом може вважатися лише сума прощеної заборгованості за тілом кредиту в сумі 657 139, 46 грн., а тому сума прощеної заборгованості за пенею і штрафними санкціями складає 283 962, 56 грн., на яку було нараховано суму грошового зобов'язання - 60 037, 55 грн.
Названа сума прощеної заборгованості не є доходом в розумінні ПК України, що свідчить про те, що зазначене грошове зобов'язання відповідачем було нараховано протиправно. За таких обставин позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 60 037, 55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, період, за який проводилася перевірка, а саме: з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачав, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України викладено в редакції, згідно якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відповідно до ст. 164 ПК України, оподаткуванню підлягала будь-яка сума анульованого боргу платника податків, включаючи основну суму кредиту («його тіло») та суму процентів за користування кредитом, а з 01.01.2015 року, відповідно до ст. 164 ПК України, оподаткуванню підлягала тільки анульована (прощена) кредитором основна сума боргу («тіло кредиту») платника податків.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 02.12.2016 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Літвіна Н. М.