Справа: № 825/1340/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
29 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача від 08.07.2016 №74.01/05-9200 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.07.2015 Позивач звернувся із заявою до Чернігівського районного сектору УДМС України в Чернігівській області для отримання посвідки на тимчасове проживання та надав довідку від 24.07.2015 №56 про тримання іноземця (особи без громадянства) у ПТПІ, видану Чернігівським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ).
На підставі вказаної заяви та висновку начальника Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м.Києві Чайки Н.В. про неможливість примусового видворення з України громадянина Грузії ОСОБА_2, Відповідачем прийнято рішення від 28.07.2015 про документування Позивача посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 терміном дії до 27.07.2016. Про прийняте рішення Відповідач повідомив директора ПТПІ та начальника ГУ ДМС України в м.Києві.
30.06.2016 на адресу Відповідача надійшло подання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України від 24.06.2016 №14/3/3-13887 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зі змісту вказаного подання вбачається, що суспільна небезпечність перебування Позивача на території України полягає у тому, що вказана особа повністю підконтрольна спецслужбам Російської Федерації. Використовується ними для впливу на оперативну обстановку та загально криміногенну ситуацію в Україні. З цією метою ОСОБА_2 встановлює контроль за протиправною діяльністю організованих злочинних угрупувань, якими вчиняються тяжкі та особливо тяжкі злочини. Зберігає і розвиває злочинні традиції, ідеї, погляди з метою залучення до злочинної діяльності молоді.
Намагається контролювати лідерів організованих злочинних угрупувань, які діють на території одного (декількох) регіонів та збільшувати масштаби їх злочинної діяльності. Координує і узгоджує свої дії з лідерами криміногенного середовища так званими «злодіями в законі». Впливає на криміногенні процеси у злочинному середовищі регіону.
Крім того, 15.04.2013 Державною міграційною службою відносно вказаного іноземця було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 5 (п'ять) років, тобто до 15.04.2018.
На підставі вказаного подання Відповідачем прийнято рішення від 08.07.2016 № 74.01/059200 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_2.
Про прийняте рішення Відповідач листами від 08.07.2016 №74/01/05-9201; №74/01/05-9203; №74/01/05-9209; №74.01/05-9202; №74/01/05-9204 повідомив Позивача, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України, Чернігівський районний сектор УДМС України Чернігівської області та Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України відповідно.
За приписами п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно положень ч.17 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких до завершення граничного терміну перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, на період дії обставин, що унеможливлюють їхнє примусове видворення з України.
За приписами ч.15 ст.5 вказаного Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною сімнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, подана після завершення граничного терміну тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження іноземця або особи без громадянства або з причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було з'ясовано раніше.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 № 251 (далі - Порядок № 251).
Згідно п.10 Порядку № 251 посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки
Відповідно пп.4 п.19 Порядку № 251 посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Пунктом 20 Порядку № 251 визначено, що копія рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня його прийняття.
Отже, аналізуючи вказані положення, слід зазначити, що підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання у такому випадку є обставина, коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Крім того, не визначено, що обов'язковою умовою для скасування посвідки на тимчасове проживання є притягнення особи до юридичної відповідальності.
В той же час, пп.3 п.19 Порядку № 251 визначена окрема підстава для скасування, посвідки, зокрема, коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем слугувало подання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24.06.216 №14/3/3-13887 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Відповідно п.3 ст.1 Закону України «Про основи національної безпеки України» загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Статтею 5 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.
Положеннями статті 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
Відповідно ст.2 Закону України «Про службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно п.1, 3, 8, 13 ст.24 Закону України «Про службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України; виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів; здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки; брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил.
Отже, до компетенції Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів та інших протиправних дій, які створюють загрозу національній безпеці України.
У поданні Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24.06.216 №14/3/3-13887 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні вказується на те, що дії Позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Посилання представника Позивача на те, що на час направлення подання СБ України та при прийнятті оскаржуваного рішення ОСОБА_2 вже вийшов з громадянства Грузії, на думку колегії суддів, не має значення для вирішення питання щодо скасування посвідки на тимчасове проживання.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення Відповідача від 08.07.2016 №74.01/05-9200 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 1 грудня 2016 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.