Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
30 листопада 2016 року справа №805/1756/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Челахова О.О.
за участю: позивач ОСОБА_4 - не з'явився
відповідач 1 - не з'явився
відповідач 2 - Вовченко С.П. - довіреність № 22 від 18.10.2016 року
відповідач 3 - Вовченко С.П. - довіреність № 99-99-10-17/05/27 від 22.12.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/1756/16-а за позовом ОСОБА_4 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21437,09 грн. № Ф-29397-17 від 21 березня 2016 року, рішення ГУ ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги від 06.06.2016 року № 5995/К/99-99-11-02-02-25,-
В червні 2016 року, ОСОБА_4 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (відповідач 1), Головного управління ДФС у Донецькій області (відповідач 2), та Державної фіскальної служби України (відповідач 3), про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 24437,09 грн. № Ф-29397-17 від 21 березня 2016 року, рішення ГУ ДФС у Донецькій області про результати розгляду первинної скарги від 21.04.2016 року №2024/10/05/-99-10-01-12-2 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 06.06.2016 року № 5995/К/99-99-11-02-02-25.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає що відповідно пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску які перебувають на обліку у податкових органів, які в свою чергу розташовані в зоні проведення антитерористичної операції, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Оригінал оскаржуваної вимоги знаходиться в Головному управлінні ДФС у Донецькій області. Заява про звільнення від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску, до відповідача 2 була відправлена простим листом так як ані Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено направлення такої заяви виключним способом. Позивачу не був вручений акт перевірки, а відтак відповідачем 1 порушено процедуру прийняття оскаржуваної вимоги. Просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, та прийняти нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі.
21 листопада 2016 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в якому відповідач 1 зазначив, що положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до якого особа що обрала спрощену систему опадаткування звільняється від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, не розповсюджується на осіб які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги.
Позивач та представник відповідача 1 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача 2 та відповідача 3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та наданих заперечень встановила наступне.
ОСОБА_4, зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 11.10.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №003650.
Позивач перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.06.2009 року, термін дії якого - довічно та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Красноармійську (Покровську) з 19 жовтня 2008 року по 01 квітня 2009 року як отримувач пенсії за віком та з 02 квітня 2009 року по теперішній час як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.
21 березня 2016 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29397-17 на суму 21437,09 грн.
Вимога направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно якого вона була отримана ОСОБА_4 23.03.2016 року особисто.
Позивач не погодившись з прийнятою вимогою звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.03.2016 року, за результатами розгляду якої вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення (рішення від 21.04.2016 року за №2024/10/05/99-10-01-12-2).
Не погодившись з висновками Головного управління ДФС у Донецькій області, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення (рішення від 06.06.2016 року №5995/к/99-99-11-02-02-25).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірним питання даної справи є звільнення позивача від сплати єдиного внеску з підстав не передбачення обов'язкового пенсійного страхування для пенсіонерів - підприємців та знаходження позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводиться антитерористична операція, згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 11071,41 грн. за період з серпня 2011 року по червень 2013 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 року у справі № К/800/34443/15 (№805/5650/14) касаційна скарга Красноармійської ОДПІ задоволена, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у справі № 805/5650/14 скасовані, у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи заборгованість за позивачем обліковується станом на 11.09.2013 року у сумі 8658,71 грн., а також з 21.10.2013 року по 19.01.2016 року всього у сумі 12778, 38 грн. Тобто спірні періоди нарахування позивачу єдиного внеску по цій справі включають в себе періоди, що були предметом дослідження судами по справі № 805/5650/14.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто, Вищим адміністративним судом України встановлено, що позивач повинна сплачувати суму недоїмки з єдиного внеску.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV, і пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме: 55 років.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частина перша статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому в статті 10 цього Закону, зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2014 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) , платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів вважає, що положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України у справах № 21-2965а15 від 26.01.2016 року та № 21-2969а15 від 09.02.2016 року.
Згідно з абзацом першим частини 2 статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_4 обрала пенсію в зв'язку із втратою годувальника передбачену ст. 10 Закону № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" то вона позбавлена права на пільгу, передбачену частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 56.2 статті статі 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно до пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
З матеріалів справи вбачається що рішення ГУ ДФС у Донецькій області про результати розгляду первинної скарги від 21.04.2016 року № 2024/10/05/-99-10-01-12-2 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 06.06.2016 року № 5995/К/99-99-11-02-02-25 були отримані позивачем 29.04.2016 року та 15.06.2016 року відповідно. Щодо правомірності прийнятих рішень відповідача 2 та відповідача 3, то як вбачається з їх змісту, ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України проаналізувавши обставини та нормативну базу яка врегульовує спірні правовідносини прийшли до висновку що фізичні особи - підприємці, що отримують пенсію в разі втрати годувальника довічно не звільняються від сплати єдиного внеску.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дані рішення відповідачем 1 та відповідачем 2 прийняті в межах наданих повноважень, правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, є обґрунтованими такими що не підлягають скасуванню.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) , що набув чинності 15.10.2014 року, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405.
Відповідно п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Виходячи з аналізу даних норм вбачається, що дійсно платники єдиного внеску які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, звільняються від виконання своїх обов'язків на підставі зподання заяви до контролюючого органу визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте доказів направлення зазначеної заяви до Красноармійської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області позивач до суду не надав.
Стосовно доводів апелянта щодо не складання акту перевірки відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі даний акт не утворює правових наслідків для позивача, оскільки не є предметом оскарження, тому не складання такого акту податковим органом не тягне за собою скасування вимоги.
Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/1756/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/1756/16-а за позовом ОСОБА_4 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21437,09 грн. № Ф-29397-17 від 21 березня 2016 року, рішення ГУ ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги від 06.06.2016 року № 5995/К/99-99-11-02-02-25 - без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 листопада 2016 року. Повний текст ухвали буде складений та підписаний нарадчій кімнаті 02 грудня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова