м. Вінниця
28 листопада 2016 р. Справа № 802/787/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.
представника відповідача: Клюси Т.В., Мараховської В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
25.05.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
21.11.2016 року за вх. № 25597 на адресу суду від позивача надійшла заява про відвід головуючого судді Богоноса М.Б.
В обґрунтування заяви про відвід головуючого судді позивач вказала, що суддя ухвалою від 08.02.2016 року під час розгляду іншої адміністративної справи № 802/45/16-а незаконно, на думку позивача, повернув їй заяву про зміну позовних вимог, чим відмовив ОСОБА_3 у доступі до правосуддя. Такі дії судді стали предметом оскарження до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Тому, вказані обставини, викликають у позивача сумнів у неупередженості судді щодо неї під час розгляду цієї адміністративної справи. Відтак, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України, позивач заявила відвід головуючому судді.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 116). Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви від 25.05.2016 року просила суд провести розгляд справи за її відсутності (а.с. 5).
Представники відповідачів у судовому засіданні при вирішенні процесуального питання про відвід головуючого судді вказали, що вважають заяву про відвід безпідставною та проти її задоволення заперечили.
Надавши оцінку поданій позивачем заяві про відвід головуючого судді у справі, заслухавши думку представників відповідачів щодо доводів заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення із наступних мотивів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Згідно з ч. 3 ст. 30 КАС України відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.
Для відведення судді із наведеної підстави особа, яка звертається із заявою повинна обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на ймовірну упередженість судді. При цьому, сам лише сумнів у неупередженості судді не може бути підставою для відводу, оскільки виходячи із норми ч. 3 ст. 30 КАС України, у заяві обов'язково повинні бути наведені підстави для сумніву в неупередженості судді при розгляді справи, у якій заявлено відвід.
Аналізуючи підстави поданої позивачем заяви про відвід, суд зазначає, що незгода позивача із рішеннями суду та діями судді у іншій адміністративні справі № 802/45/16-а та їх оскарження у передбаченому Законом порядку, є формою реалізації процесуальних та позапроцесуальних прав ОСОБА_3 Відтак, сам лише сумнів позивача у неупередженості судді у зв'язку із оскарженням його дій та рішень у іншій справі, не є чинником, що об'єктивно може впливати на неупередженість та безсторонність суду. Тому, заява про відвід ґрунтується на суб'єктивних припущеннях позивача та не підлягає задоволенню.
Крім того, при вирішенні питання про відвід головуючого судді в цій адміністративній справі суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з:(1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».
Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 07 серпня 1996 року).
Як зазначалося, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, суд наголошує, що незгода позивача із рішеннями та діями судді у іншій справі за його участю та їх оскарження не свідчить про упередженість судді, та жодним чином не впливає на безсторонність суду у цій адміністративній справі.
Тому, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб'єктивних сумнівах позивача у неупередженості суду, переконливих підстав для таких сумнівів позивачем не наведено, суд доходить висновку, що у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 27, 29, 31, 165, 254 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючому судді у справі № 802/787/16-а відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду , які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення
Суддя Богоніс Михайло Богданович