17 листопада 2016 р. справа № 804/7859/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші напрокат» про стягнення штрафу, -
15 листопада 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші напрокат» штраф у сумі 17 000 грн.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р., які набрали чинності з 01 вересня 2015 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви суб'єктом владних повноважень немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а майнового характеру - 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VIII, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена на рівні 1 378 гривень.
Позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 000 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу необхідно було сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у розмірі 1 378 грн. із заявлених ним майнових вимог.
Натомість, позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову майнового характеру не сплачений.
При цьому, позивач в резолютивній частині позовної заяви виклав клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Вказане клопотання не містить жодного обґрунтування на підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору, а також жодним доказом не підкріплено.
Розглядаючи зазначене клопотання, суд виходить з наступного.
Законом України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) не передбачено жодних пільг для органів державної влади (суб'єктів владних повноважень) щодо сплати судового збору.
Таким чином, застосування судом інституту звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору має бути виключенням із загального правила, та може застосовуватися лише за наявності виключних обставин, підтверджених документально.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Крім того, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
В даному випадку, позивачем не зазначено жодної обставини, що підтверджує необхідність звільнення його від сплати судового збору, а також документально не підтверджено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на даний час не в змозі сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору - відсутні.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір, та надати оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 1 378 грн. на реквізити суду, зазначені в ухвалі.
Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Проте, в порушення даних вимог закону, позивачем не вручено відповідачу копію позовної заяви з додатками, а долучено її до позовної заяви, наданої до суду. Враховуючи, що у разі звернення до суду з позовом суб'єкта владних повноважень обов'язок направлення позовної заяви з додатками відповідачу покладається на такого суб'єкта - позивача у справі, позивачу необхідно надати докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без руху.
Позивачу надати строк до 15 грудня 2016 року для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання оригіналу документа про сплату судового збору із заявлених позивачем майнових вимог в сумі 1 378 грн. на реквізити суду, зазначені в ухвалі; надання доказів надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 1. ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В. В. Чорна