15.03.2007 Справа № 6/87
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.,
суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі Гайдук Ю.А.
представники сторін:
від позивача: Вергун А.Ю., дов. №б/н від 17.01.07,
від відповідача: Супрун І.М., дов. №12790 від 16.10.06, Дьорко А.М., дов. № 254 від 10.01.07, ;
представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії «Експлерент», м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.08.06 року у справі № 6/87,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії «Експлерент», м. Дніпропетровськ
до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Олександрійський районний відділ земельних ресурсів, м. Олександрія Кіровоградської області
про визнання недійсним акта,
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.08.06 року у справі № 6/87 (суддя Баранець О.М.) позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області (далі- відповідач) від 21.03.06 р. № 0001591800/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4071,46 грн. по земельному податку з юридичних осіб.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії «Експлерент» (далі- позивач), звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що нарахування штрафних санкцій в період перебування підприємства в процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів являється неправомірним; акт приймання передачі земельних ділянок від 20.12.2004р., укладений між ДХК «Олександріявугілля» та позивачем, не є належним доказом у справі, оскільки даний акт не є додатком до договору оренди цілісного майнового комплексу та не містить кількості земельних ділянок на території відповідних селищних рад; в силу ст. 2 Закону України «Про оренду землі», ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 283, 287 Господарського кодексу України та ст. 792 Цивільного кодексу України Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області мало право розпоряджатися майном цілісного майнового комплексу, у тому числі і земельними ділянками, які складали єдиний предмет оренди; плата за користування земельною ділянкою встановлюється та змінюється за згодою сторін і повинна сплачуватися орендодавцеві.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився; натомість Олександрійським районним відділом земельних ресурсів заявлено клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.
У судовому засіданні 15.03.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвалу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає постанову суду першої інстанції правильною та обгрунтованою з наступних підстав.
21.03.2006 року Олександрійською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001591800/0, яким Олександрійській філії ТОВ ІВОК «Експлерент» було визначено податкові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 146572,53 грн. (у тому числі: 139592,89 грн. -основний платіж та 6979,64 грн.- штрафні (фінансові) санкції).
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт камеральної перевірки підприємства по земельному податку від 07.03.2006 р.
Проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення ст. ст. 2, 14 Закону України «Про плату за землю» позивачем занижено податкові зобов'язання з земельного податку згідно наданих уточнюючих розрахунків на 2005 рік.
20.09.2004р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Кіровоградській області та позивачем були укладені договори оренди цілісного майнового комплексу Олександрійського вантажно-транспортного управління (договір оренди №68-59), Олександрійського районного енергоуправління (договір оренди №72-59) та розрізу «Морозівський» (договір оренди №73-59), які являлися структурними підрозділами підприємства державної холдінгової компанії «Олександріявугілля».
Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що складовою частиною цілісного майнового комплексу є земельні ділянки, на яких знаходиться відповідне майно.
Таким чином, одночасно з передачею зазначених цілісних майнових комплексів позивачу були передані відповідні земельні ділянки на території Комінтернівської сільської ради розміром 61,0 га, 0,62 га та 415,7 га, на яких розташовані передані в оренду цілісні майнові комплекси вказаних підприємств.
У відповідності до приписів чинного законодавства Олександрійською філією підприємства-позивача до податкового органу було подано податковий розрахунок земельного податку за 2005 рік за отримані земельні ділянки (вх.№489, та № 14690), згідно якого сума земельного податку, що підлягала сплаті за 2005 рік, складала 139592,89 грн.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду регламентується ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Доказів укладання позивачем договорів оренди земельних ділянок з власником земельних ділянок - Комінтернівською сільською радою, рівно як і доказів щодо вжиття відповідних заходів до укладання таких договорів, матеріали справи не містять.
Не приймаючи відповідних заходів щодо оформлення права користування земельними ділянками у встановленому законодавством порядку, позивачем штучно створюється ситуація, за якої останній не являється суб'єктом плати за землю.
Закон України “Про систему оподаткування» (ч. 1 ст. 2) закріплює, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Згідно ст. 4 даного Закону платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до п. 8 ст. 14 вказаного Закону плата (податок) за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
Спеціальним законом, яким покладено обов'язок сплачувати кошти за володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, є Закон України “Про плату за землю», яким встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель (ст. 2); об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5). Ст. 12 Закону містить перелік об'єктів та суб'єктів, звільнених від сплати земельного податку, до яких підприємство-позивач не входить.
Фактично позивач має в постійному користуванні земельні ділянки, являється землекористувачем і тому повинен сплачувати земельний податок доти, доки не змінить свого статусу платника податку на статус орендаря у відповідності з приписами Земельного кодексу, оскільки відповідно до чинного законодавства плата за землю може здійснюватися лише у вигляді земельного податку чи у вигляді орендної плати; будь-якої іншої форми плати за землю законодавство не передбачає.
Сума земельного податку, нарахована відповідачем на підставі акту камеральної перевірки, узгоджується з сумою, визначеною позивачем самостійно у податковому розрахунку земельного податку на 2005р. та являється обгрунтованою.
Як убачається з оскаржуваного повідомлення-рішення, нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі пп. 17.1.4 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до зазначеної норми, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання.
Штрафні санкції, нараховані податковим органом позивачу за період до 08.08.2005 року 2005р., становили 4071,46 грн. і цій частині податкове повідомлення-рішення обгрунтовано визнано недійсним.
Посилання апеляційної скарги на те, що за період з 09.08.2005 року, після введення мораторію, нарахування пені проведено незаконно, апеляційний суд вважає необгрунтованим. Системний аналіз ст.ст. 1,12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спраямованих на їх забезпечення. Невиконнання таких зобов»язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов»язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких зобов “язань та зобов»язань щодо податків і зборів (обов»язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на законі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б29/157/05 підтверджується той факт, що з 09.08.2005р. ТОВ ІВОК «Експлерент» перебуває у процедурі банкрутства і на задоволення вимог кредиторів введено мораторій.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Кіровоградської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 205, 206 КАС України, суд
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2006 у справі №6/87 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії «Експлерент», м. Дніпропетровськ - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді Л.О.Чимбар
В.В. Швець