Постанова
Іменем України
27 квітня 2007 року
Справа № 2-10/706-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 07 лютого 2007 року у справі №2-10/706-2007
за скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, 95053)
на дії Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (бул. Франка, 25, місто Сімферополь, 95034)
боржник суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
скарга на дії державної виконавчої служби
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим зі скаргою на дії Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим при виконані наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2005 року по справі № 2-10/5630-2005, у якій просить скасувати постанову державної виконавчої служби від 01 листопада 2006 року про повернення виконавчого документу стягувачу.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року (суддя Тітков С.Я.) по справі № 2-10/706-2007 у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду обґрунтована тим, що державним виконавцем вжиті усі заходи по виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2005 року у справі № 2-10/5630-2005 та постанова від 01 листопада 2006 року про його повернення стягувачу є законною та обґрунтованою.
Не погодившись з вказаним судовим актом, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, скаргу на дії Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвалу судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, державною виконавчою службою на адресу стягувача було направлено запит про авансування витрат, пов'язаних з примусовим входженням в квартиру боржника, а при наявності майна, яке підлягає опису та арешту, витрат, пов'язаних з реалізацією вищевказаного домоволодіння. Авансування у вказаний строк стягувачем здійснено не було, у зв'язку з чим виконавчий документ був повернутим стягувачу.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету дозволено здійснювати лише при наявності відповідного бюджетного призначення. У кошторису Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на 2006 рік відсутня така стаття витрат, як авансування витрат на здійснювання виконавчих дій. Перерахування коштів на авансування витрат з виконання рішень суду, на думку сторони, є бюджетним правопорушенням.
Крім того, відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі Закон) витрати органів державної виконавчої служби на організацію та здійснення виконавчих дій з забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого здійснення, які використовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Закону з метою забезпечення здійснення виконавчих дій стягував може по узгодженню з державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби визначену грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, законодавством у даному випадку передбачено право стягувача на авансування витрат виконавчого провадження, а ні обов'язок.
Тобто, на думку скаржника, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги підлягає скасуванню, оскільки мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія вирішила розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки їх прибуття у судове засідання не визнано обов'язковим.
Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
06 травня та 25 липня 2005 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим відповідно статей 3, 18, 24 Закону було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2005 року по справі № 2-10/5630-2005 про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 6100,00 грн.
З метою виконання рішення суду Державною виконавчою службою у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим був направленим запит про перевірку майнового стану боржника, якою встановлено, що за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстровано квартиру АДРЕСА_1. Згідно відомостей Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим боржник не працює, розрахункових рахунків в установах банків не має, автотранспорт за боржником не зареєстровано.
30 січня 2006 року державним виконавцем відповідно статті 55 Закону України накладений арешт на вищевказану квартиру.
Відповідно до актів державного виконавця від 04 та 20 квітня 2006 року перевірити майновий стан боржника не представляється можливим, оскільки при багатократних відвідуваннях суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за місцем проживання, дверей квартири ніхто не відкривав.
25 вересня 2006 року державним виконавцем на адресу стягувача направлено пропозицію про авансування розходів, пов'язаних з примусовим входженням в квартиру боржника для перевірки його майнового стану, а при його відсутності - витрат, пов'язаних з реалізацією нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Однак, авансування у вказаний строк стягувачем здійснено не було, у зв'язку з чим постановою державного виконавця Державної виконавчої служби в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2006 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Закону виконавчий документ був повернутим Державній податковій інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Закону державна виконавча служба повертає виконавчий документ у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Згідно зі статтею 45 Закону витрати виконавчого провадження здійснюються не тільки за рахунок Державного бюджету України, але і за рахунок виконавчого провадження. Кошти виконавчого провадження складаються з коштів виконавчого збору, авансового внеску, стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій, інших надходжень, що не суперечать законодавству.
Можливість авансування витрат на виконавче провадження передбачена статтею 48 Закону.
Таким чином, господарським судом вірно зазначено, що авансовий внесок здійснюється не за рахунок Державного бюджету, а за рахунок стягувача, та не носить обов'язкового характеру і є добровільним.
Також, Законом України «При виконавче провадження» не передбачено будь-яких виключень, в тому числі і у відношенні бюджетних організацій і установ, які являються стороною у виконавчому провадженні. Відсутність грошових коштів у стягувача не звільняє його від виконання законних вимог державного виконавця.
Відповідно до частини 5 статті 62 вказаного Закону у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у 20-денний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.
Неможливість виконання судового рішення являється підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що державним виконавцем вжиті усі заходи по виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2005 року по справі № 2-10/5630-2005 та постанова від 01 листопада 2006 року про його повернення стягувачу є законною та обґрунтованою.
Оскільки ухвалу прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги внаслідок їх необґрунтованості.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року у справі № 2-10/706-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді